Постанова 4823 № 748/2338/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 25 березня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/2338/19 Головуючий у першій інстанції - Майборода С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/513/21 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Губар В.С., Онищенко О.І. секретар: Поклад Д.В. учасники справи: позивач-відповідач: ОСОБА_1 відповідач-позивач: ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Майбороди С.М. від 11 січня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення, третя особа: ОСОБА_3 , В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.58-59, том1), просив припинити право ОСОБА_2 на 1/8 частку у будинку АДРЕСА_1 , після внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок вартості 1/8 частки ОСОБА_2 ОСОБА_1 просив виділити у свою власність 1/2 частку в натурі у будинку АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 16.01.2007 року: кімнату, помічену в паспорті 1-1 площею 13,7 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-2 площею 17,9 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-3 площею 10,6 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-4 площею 8,2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-5 площею 7,2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-6 площею 2,1 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-7 площею 2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-8 площею 3,2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1 площею 6,7 кв.м, гараж площею 25,2 кв.м, сарай площею 39,9 кв.м, вбиральню площею 2 кв.м, погріб площею 9,2 кв.м. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 відмовився від укладення мирової угоди, належна йому 1/8 частка розміром 9,81 кв.м житлової площі у спільному частковому майні є незначною, і вона не може бути виділена в натурі. При цьому, ОСОБА_1 вказував, що припинення права на частку ОСОБА_2 не завдасть йому істотної шкоди, оскільки ОСОБА_2 має інше житло, і зазначеною 1/8 часткою не користується. ОСОБА_1 просив суд відшкодувати за рахунок ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по справі. У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення. У вимогах зустрічного позову ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди у здійсненні права користування 1/2 частиною будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у спільній частковій власності, та вселити його до 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 просив виділити йому у власність 1/8 частину будинку в натурі із спільного часткового майна, яке знаходиться за вказаною адресою, а саме, житлову кімнату №1-3, площею 10,6 кв.м, згідно з технічним паспортом виданим, Чернігівським РБТІ 16.01.2007 року. Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину №2-2269 від 09.07.2003 року належить на праві власності 1/8 частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору дарування від 11.07.2002 року, ОСОБА_3 є власником 1/2 долі житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_3 виділені конкретні житлові приміщення. Згідно договору дарування від 12.09.2003 року та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 07.09.2019 року, ОСОБА_1 є власником 3/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Частини житлового будинку облаштовані окремим входом. ОСОБА_2 у позові зазначав, що він змушений тимчасово проживати в частині будинку, яка належить його дочці ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні його власністю, не надає ключі від будинку, використовує житло для оренди іншими особами. Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28.01.2020 року (а.с.82-84, том 1) прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог, у зв`язку з чим предметом заявлених позовних вимог у даному провадженні є припинення права на частку у спільному майні та виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення, об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами. Повернуто ОСОБА_1 , з депозитного рахунку, сплачені згідно квитанції №2174-4336-4052-9697 від 14.12.2020 року, отримувач Чернігівський районний суд Чернігівської області, рахунок отримувача UA128201720355289002000005960, код отримувача 26295412, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ - 54 877 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення - задоволено частково. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування 1/8 частиною житлового будинку в АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вселено ОСОБА_2 до 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічних позовних вимог про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та іншої частини позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати в повному обсязі оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, та відмовити у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2021 року є необґрунтованим, незаконним, висновки рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зазначають про безпідставність висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року відносно того, що припинення частки ОСОБА_2 у спільній частковій власності завдасть йому істотної шкоди. З посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 року у справі №908/1754/17, ОСОБА_1 вказує на необхідність з`ясування істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, у кожному конкретному випадку, з врахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном. При цьому, ОСОБА_1 зауважує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не прийнято до уваги тих обставин, що ОСОБА_2 також на праві власності належить 1/4 частка житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельна ділянка розміром 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 проживає у будинку свого сина, який побудував за адресою: АДРЕСА_3 . Доводи апеляційної скарги вказують про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не має наміру проживати у спірному будинку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_2 відмовився від підписаної мирової угоди, при цьому, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку відносно того, що ОСОБА_2 буде завдано істотної шкоди внаслідок позбавлення його права власності на 1/8 частину спірного будинку. Доводи апеляційної скарги стверджують, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 11.01.2021 року суд обмежив право ОСОБА_1 на володіння та користування своєю власністю, оскільки з ОСОБА_2 у ОСОБА_1 склались неприязні стосунки. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 ніколи не просив у ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей частини будинку, а ОСОБА_1 не перешкоджав ОСОБА_2 користуватись належною йому часткою будинку. При цьому, спірним майном користується ОСОБА_1 та сплачує комунальні послуги, проводить поточні ремонти. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-позивач ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року. В судовому засіданні апеляційного суду позивач-відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги поданої ним апеляційної скарги. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 - адвокат Чікова Т.А. просила залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року. В судовому засіданні апеляційного суду третя особа ОСОБА_3 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її необґрунтованістю, та залишити без змін рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2021 року. В судове засідання апеляційного суду відповідач-позивач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що на підставі договору дарування від 12.09.2003 року ОСОБА_1 прийняв у дар 3/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.6, том 1). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 260932 (а.с.12, том 1), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1244 га, яка розташована по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7425583400:01:000:0247. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.07.2003 року, ОСОБА_2 належить на праві власності 1/8 частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76, том 1). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 176603336, дата формування:07.08.2019 року (а.с.7-8, том 1), ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/8 частина житлового будинку в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належить 3/8 частини будинку за вказаною адресою. На підставі договору дарування від 11.07.2002 року, ОСОБА_3 прийняла у дар 1/2 долі житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,22 га в межах, згідно з планом, що знаходиться у віданні Киїнської сільської ради села Киїнка Чернігівського району та області, надану для ведення особистого селянського господарства. По заяві власника відчужується приміщення: сіни І - площею 9,6 кв.м, кладова ІІ площею 6,3 кв.м, передпокій 2-1 пл.8,8 кв.м, кімната "2-2" площею 13,0 кв.м, кімната "2-3" площею 10,8 кв.м, кімната "2-4" площею 17,8 кв. м., кухня "2-5" площею 6,5 кв.м. ганок "а2", льох "а3", сарай "Б-1", житловою площею 41,6 кв.м, які згідно проведених розрахунків складають 1/2 долі житлового будинку з надвірними будівлями (а.с.50, том 1). Відповідно до даних "Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації" Чернігівської районної ради Чернігівської області від 25.09.2019 року № 687, станом на 01.01.2013 року та станом на 25.09.2019 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_2 (1/8 частина), згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.07.2003 року, реєстр. №2-2269; ОСОБА_1 (3/8 частини), згідно договору дарування від 12.09.2003 року, реєстр. №2-3000; ОСОБА_3 (1/2 частини), згідно договору дарування від 11.07.2002 року, реєстр. №2-2574. На частині будинку, яка належить ОСОБА_3 , зміна житлової площі на 0,5 кв.м настала після переобладнання пічного опалення в кімнаті 2-2 та після улаштування кімнати 2-1 пл.8,8 кв.м (бувша прихожа 2-1), що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" - не є самочинними (а.с.38, том 1). Згідно висновку по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженого начальником Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2019 року (а.с.74, том 1), за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.07.2019 року з приводу пошкодження стіни його житлового будинку та заяви ОСОБА_2 від 07.08.2019 року з приводу перешкоджання йому ОСОБА_1 у вільному доступі до квартири в АДРЕСА_4 , для вирішення питання по суті, щодо розподілу нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їм необхідно звернутись до суду у приватному порядку. Відповідно до довідки Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №2362 від 03.12.2019 року, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 у домогосподарстві свого сина ОСОБА_4 (а.с.75, том 1). З акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_5 від 14.02.2020 року (а.с.112, том 1) вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 у домоволодінні свого сина ОСОБА_4 , проте, зі слів дочки ОСОБА_3 та на підставі акту про фактичне місце проживання від 14.02.2020 року, фактично проживає у її домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_5 . Окремої кімнати ОСОБА_2 у будинку немає, з особистих речей виявлено декілька чоловічих сорочок. Разом із ОСОБА_3 зареєстровані та проживають її діти. За адресою АДРЕСА_4 ніхто не зареєстрований, але проживають ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_6 . З акту про фактичне місце проживання в с.Киїнка Чернігівського району Чернігівської області від 14.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 фактично проживає в АДРЕСА_5 (а.с.114, том 1). Відповідно до акту про фактичне місце проживання в с.Киїнка Чернігівського району Чернігівської області від 19.02.2020 року (а.с.115, том 1), ОСОБА_2 фактично не проживає по АДРЕСА_6 . За інформацією Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 02.01.2020 року №995 (а.с.216, том 1), ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Власником будинку за даною адресою є син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Письмових звернень про усунення перешкод у користуванні його власністю за адресою: АДРЕСА_1 до сільської ради від ОСОБА_2 не надходило. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.08.2007 року (а.с.249, том 1), ОСОБА_4 є спадкоємцем спадкового майна, яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_3 . Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22-20, складеного 03.08.2020 року (а.с.130-191, том 1), судовим експертом ОСОБА_7 було надано наступний висновок: 1.Технічно можливо виділити в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за варіантом: Варіант №1 виділу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (додаток №1), перший варіант пропонується відповідно до поставленого питання, згідно часток у праві власності. Власникам 1/2 частини пропонується виділити (на плані показано синім кольором): сіни 1-І площею 6,7 кв.м, передпокій 1-1 площею 13,7 кв.м, кімната 1-2 площею 17,9 кв.м, кімната 1-3 площею 10,6 кв.м, кімната 1-4 площею 8,2 кв.м, кухня 1-5 площею 7,2 кв.м, ванна 1-6 площею 2,1 кв.м, вбиральня №1-7 площею 2,0 кв.м, котельня 1-8 площею 3,2 кв.м, загальною площею 71,6 кв.м, житловою 36,7 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок а1, гараж літ.В-1, сарай літ.В1-1, вбиральня в, погріб в-1. Вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 409 838 грн. 2.Виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо. 3.Дійсна ринкова вартість 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 54 877 грн. Рішенням другої сесії восьмого скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 10.12.2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_2 " (а.с.246, том 1), було відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд пропорційно його частки житлового будинку (1/8) за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з тим, що співвласником частини житлового будинку (3/8) за адресою: АДРЕСА_4 , являється ОСОБА_1 , у якого знаходиться у приватній власності земельна ділянка площею 0,1244 га, за кадастровим номером 7425583400:01:000:0247 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 . Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами. Повернуто ОСОБА_1 , з депозитного рахунку, сплачені згідно квитанції №2174-4336-4052-9697 від 14.12.2020 року, отримувач Чернігівський районний суд Чернігівської області, рахунок отримувача UA128201720355289002000005960, код отримувача 26295412, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ - 54 877 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення - задоволено частково. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування 1/8 частиною житлового будинку в АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вселено ОСОБА_2 до 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічних позовних вимог про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та іншої частини позовних вимог - відмовлено. Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги зазначають про безпідставність висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року відносно того, що припинення частки ОСОБА_2 у спільній частковій власності завдасть йому істотної шкоди. З посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 року у справі №908/1754/17, ОСОБА_1 вказує на необхідність з`ясування істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, у кожному конкретному випадку, з врахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном. При цьому, ОСОБА_1 зауважує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не прийнято до уваги тих обставин, що ОСОБА_2 також на праві власності належить 1/4 частка житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельна ділянка розміром 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 проживає у будинку свого сина, який побудував за адресою: АДРЕСА_6 . Доводи апеляційної скарги вказують про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не має наміру проживати у спірному будинку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_2 відмовився від підписаної мирової угоди, при цьому, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку відносно того, що ОСОБА_2 буде завдано істотної шкоди внаслідок позбавлення його права власності на 1/8 частину спірного будинку. Доводи апеляційної скарги стверджують, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 11.01.2021 року суд обмежив право ОСОБА_1 на володіння та користування своєю власністю, оскільки з ОСОБА_2 у ОСОБА_1 склались неприязні стосунки. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 ніколи не просив у ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей частини будинку, а ОСОБА_1 не перешкоджав ОСОБА_2 користуватись належною йому часткою будинку. При цьому, спірним майном користується ОСОБА_1 та сплачує комунальні послуги, проводить поточні ремонти. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, виходячи із наступного. Приписами статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті: 316, 317, 319, 321 ЦК України). Права власника житлового будинку визначені статтею 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання та проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Відповідно до ч.1 статті 356 ЦК України, яка визначає право спільної часткової власності, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно ч.3 статті 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Частиною 2 статті 386 ЦК України регламентовано, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі, житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. В практиці Європейського Суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, за допомогою яких слід оцінювати відповідність втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: а)чи є втручання законним; б)чи переслідує воно ''суспільний інтерес''; в)чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський Суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого Протоколу, якщо б хоча одного критерію не буде додержано. З врахуванням практики Європейського Суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого Протоколу, та згідно із засадами українського цивільного законодавства, припинення права власності особи на майно є допустимим тільки з підстав, чітко визначених законом. Відповідно до ч.1 статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3)спільне володіння і користування майном є неможливим; 4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, при вирішенні судом першої інстанції вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині припинення права на частку у спільному майні, судом першої інстанції, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, було враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А саме, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-68цс14, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі №760/8958/15-ц, провадження №61-4860св18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 року у справі №750/11178/17, провадження №61-42000св18. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і дані обставини є документально підтвердженими, що ОСОБА_2 не має у власності іншого належного житла, окрім 1/8 частини спірного житлового будинку. При цьому, в силу приписів ч.2 статті 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суд зазначив, що ОСОБА_2 має право в будь-який момент використати своє право на постійне проживання у зазначеній частині житлового будинку, і в даному випадку, не має значення і його місце реєстрації, як власника 1/8 частини спірного житлового будинку. За даних обставин, судом першої інстанції не надавалась оцінка показанням свідків з приводу проживання або непроживання ОСОБА_2 у своїх дітей, а також складеним з даного приводу актам, оскільки, як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, ОСОБА_2 має право в будь-який час використати своє право на проживання у частині спірного будинку, яка належить йому на праві власності. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22-20, складеного 03.08.2020 року (а.с.130-191, том 1), виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо. Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено в ході розгляду даної справи, що припинення права ОСОБА_2 на частку у спільній частковій власності завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласника спільної часткової власності, і позбавить ОСОБА_2 права власності на частину житлового будинку, яка йому належить відповідно до закону. З даного приводу суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 11.01.2021 року, що в разі припинення проти волі ОСОБА_2 його права на частку у спільній частковій власності, буде порушено принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників, і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Судом першої інстанції в ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 фактично не проживає у належній йому на праві власності частині спірного житлового будинку, у даній частині житлового будинку ніхто не зареєстрований. Згідно висновку по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженого начальником Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2019 року (а.с.74, том 1), за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.07.2019 року з приводу пошкодження стіни його житлового будинку та заяви ОСОБА_2 від 07.08.2019 року з приводу перешкоджання йому ОСОБА_1 у вільному доступі до квартири в АДРЕСА_4 , для вирішення питання по суті, щодо розподілу нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їм необхідно звернутись до суду у приватному порядку. Судом першої інстанції зазначено у оскаржуваному рішенні від 11.01.2021 року, що при намірі ОСОБА_1 в подальшому користуватись належною йому на праві власності частиною спірного будинку, він не позбавлений права визначити порядок користування відповідною частиною житлового будинку. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22-20, складеного 03.08.2020 року (а.с.130-191, том 1), дійсна ринкова вартість 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 54 877 грн. З даного приводу суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що розмір компенсації є незначним, і ОСОБА_2 не буде мати можливості, отримавши зазначений розмір компенсації за свою частку, набути у власність інше нерухоме майно. Приймаючи до уваги документально підтверджені встановлені по справі обставини, у їх сукупності, а також приписи норм права, які регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, які дають суду право ухвалити рішення про припинення права ОСОБА_2 на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . При цьому, судом першої інстанції враховано, що дане припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 , який не має іншого належного житла. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню, відповідно, і вимоги позову ОСОБА_1 в частині виділення йому у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами АДРЕСА_1 , а саме: кімнату, помічену в паспорті 1-1 площею 13,7 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-2 площею 17,9 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-3 площею 10,6 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-4 площею 8,2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-5 площею 7,2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-6 площею 2,1 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-7 площею 2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1-8 площею 3,2 кв.м, кімнату, помічену в паспорті 1 площею 6,7 кв.м, гараж площею 25,2 кв.м, сарай площею 39,9 кв.м, вбиральню площею 2 кв.м, погріб площею 9,2 кв.м. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , то за даних обставин, суд вважав за необхідне повернути ОСОБА_1 внесену ним на депозитний рахунок суму у розмірі 54 877 грн. - вартість 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/4 частка житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельна ділянка розміром 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 . Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_2 проживає у будинку свого сина, який побудував за адресою: АДРЕСА_6 . Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вони не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року щодо відсутності правових підстав для застосування приписів статті 365 ЦК України, яка регламентує припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Дані доводи апеляційної скарги також не спростовують висновку рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року відносно того, що припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам. Факт належності ОСОБА_2 на праві власності 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України, відносно того, що ОСОБА_2 має можливість користуватися вказаною нерухомістю. Доводи апеляційної скарги вказують про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не має наміру проживати у спірному будинку. На думку апеляційного суду, зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки на підтвердження даних доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не надано суду належних та достатніх, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України, доказів. Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення - задоволено частково. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування 1/8 частиною житлового будинку в АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вселено ОСОБА_2 до 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічних позовних вимог про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та іншої частини позовних вимог - відмовлено. Обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_2 посилався на ті обставини, що він позбавлений можливості вільно користуватись належною йому власністю, оскільки ОСОБА_1 не пускає його до частини будинку, яка перебуває у їх спільній частковій власності, та не надає ключі від вхідних дверей. ОСОБА_2 у зустрічному позові вказував, що оскільки він не має іншого житла, то звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Згідно висновку по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженого начальником Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2019 року (а.с.74, том 1), за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.07.2019 року з приводу пошкодження стіни його житлового будинку та заяви ОСОБА_2 від 07.08.2019 року з приводу перешкоджання йому ОСОБА_1 у вільному доступі до квартири в АДРЕСА_4 , для вирішення питання по суті, щодо розподілу нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їм необхідно звернутись до суду у приватному порядку. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, з посиланням на положення ч.1 статті 316, ч.1 статті 317, статті 391 ЦК України, та на фактичні документально підтверджені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення, підлягають частковому задоволенню. При цьому, рішенням суду усунуто ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування 1/8 частиною житлового будинку в АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вселено ОСОБА_2 до 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд дійшов висновку про задоволення вимог зустрічного позову в частині усунення перешкод у користуванні саме 1/8 частиною житлового будинку в АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 належить на праві власності саме 1/8 частина житлового будинку, і тому інша частина вимог зустрічного позову задоволенню не підлягає. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині виділу частки в натурі із спільної часткової власності, а саме, житлової кімнати 1-3, площею 10,6 кв.м, судом першої інстанції відмовлено, оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22-20, складеного 03.08.2020 року (а.с.130-191, том 1), виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати в повному обсязі оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, та відмовити у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . При цьому, доводи апеляційної скарги стверджують, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 11.01.2021 року суд обмежив право ОСОБА_1 на володіння та користування своєю власністю. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, оскільки відповідно до вищезазначених норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, діє принцип рівності прав всіх співвласників, при цьому, правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників, і не допускає розширення та збільшення прав одних учасників за рахунок інших. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування ч.1 статті 365 ЦК України, яка регламентує припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.01.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з`ясованих обставин, на які учасники судового розгляду даної справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: