Постанова 4820 № 686/2740/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/2740/21 Провадження № 22-ц/4820/551/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Гриньова А. М. з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/2740/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року (суддя Бондарчук В. В.) про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Скорпіон ЛТД», про зобов`язання вчинення дій. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Скорпіон ЛТД», про зобов`язання розгляду постійною комісією міської ради з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища його заяви про поділ земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:16:006:0023 і передачу її в оренду та винесення заяви на розгляд сесії міської ради, а також зобов`язання Хмельницької міської ради розглянути зазначене звернення щодо поділу земельної ділянки і передачу її в оренду. 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив до набрання законної сили рішенням у справі заборонити Хмельницькій міській раді розглядати питання та приймати рішення щодо укладення, поновлення та/або продовження договорів оренди земельної ділянки площею 5800 кв. м, кадастровий номер 6810100000:16:006:0023, яка розташована по АДРЕСА_1 , та про зміну коду КВЦПЗ вказаної земельної ділянки з 03.15 «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» на 02.03 «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Посилається на порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав у випадку вирішення Хмельницькою міською радою питань щодо поновлення договору оренди, передачі земельної ділянки в оренду та зміни коду КВЦПЗ вказаної земельної ділянки. Судове рішення неможливо буде виконати. До розгляду заяви суд підійшов формально, не надав оцінки його доводам, постановлена ухвала не містить мотивів. З посиланням на практику ЄСПЛ ОСОБА_1 зазначає, що має право на ефективний засіб юридичного захисту із забезпеченням справедливого балансу між інтересами особи і суспільства. У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично виходив з того, що заявник не навів обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду чи ефективний захист його порушених або невизнаних прав. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Встановлено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Скорпіон ЛТД», про зобов`язання розгляду постійною комісією міської ради з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища заяви позивача про поділ земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:16:006:0023 і передачу її в оренду та винесення заяви на розгляд сесії міської ради, а також зобов`язання Хмельницької міської ради розглянути зазначене звернення ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки і передачу її в оренду. Необхідність поділу земельної ділянки зумовлена набуттям позивачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 473,3 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 . На підставі частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (пункт 4) при розгляді заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 дійшов висновку, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами існує щодо бездіяльності Хмельницької міської ради у зв`язку з неприйняттям рішення за заявою ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки та передачу її в оренду. Перевірка бездіяльності відповідача з цього питання підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи. Забезпечення позову шляхом заборони Хмельницькій міській раді приймати рішення щодо земельної ділянки до набрання законної сили рішенням суду у справі не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Встановлення відповідної заборони за своєю суттю є втручанням суду у повноваження відповідного органу місцевого самоврядування. Апеляційний суд вважає, що будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, ОСОБА_1 не навів. З урахуванням позовних вимог у суду не було підстав для задоволення заяви позивача. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить посилання на докази, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду про зобов`язання вчинити дії за умови задоволення позову. У зв`язку з наведеним вище, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування ухвали, суд не допустив. Безпідставним є посилання позивача в апеляційній скарзі на недотримання принципу пропорційності, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції урахував співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивними вимогами. Інші доводи апеляційної скарги правильність висновку суду не спростовують. Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 квітня 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта