Постанова 4819 № 663/259/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 663/259/20 Номер провадження: №22-ц/819/370/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Охлопкова Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року у складі судді Пухальського С.В. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі за текстом Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 08 жовтня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 17000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом, розмір яких змінювався шляхом впровадження змін відсоткової ставки з 01.09.2014 року до 34,8% річних, з 01.04.2015 року до 43,2 % річних. Своїм підписом у заяві анкеті позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на сайті банку http://privatbank.ua\\70 складає договір про надання банківських послуг. Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував і станом на 08 грудня 2019 року за ним рахується заборгованість в загальному розмірі 44666,73 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредита 19485,61 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит 3164,76; заборгованості за пенею 19413,18 грн.; штрафу (фіксована частина) 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) 2103,18 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 08.10.2012 року, яка виникла станом на 08.12.2019 року в розмірі 19485,61 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 916,89 грн. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. В апеляційній скарзі адвокат Охлопков І.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконував умов укладеного з банком кредитного договору щодо повернення отриманих кредитних коштів, тому заявлені до нього вимоги про стягнення кредитної заборгованості, розмір якої станом на 08 грудня 2019 року становить 19485,61 грн. (тіло кредиту) підлягають задоволенню. В задоволенні позову в решта частині суд відмовив, зазначивши, що підстави для стягнення із відповідача процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) із заявлених позивачем підстав позову відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08 жовтня 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну кредитну карту «Універсальна» та погодився, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 , як позичальника, та відмітка про те, що він ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними. Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору та розміру встановленого банком на платіжну кредитну карту кредитного ліміту, а у наданому банком витязі із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначено, зокрема, базову процентну ставку, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Вказаний витяг із Тарифів не підписаний позичальником. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 08 грудня 2019 року становить 44666,73 грн., що складається з: заборгованості за простроченим тілом кредита 19485,61 грн.; заборгованості за відсотками 3164,76; заборгованості за пенею 19413,18 грн.; штрафу (фіксована частина) 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) 2103,18 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких, визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких, визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 08 жовтня 2012 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками згідно ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, пеню та штрафи. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування боргу, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 жовтня 2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у редакції, затвердженій наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємної частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, серед іншого, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку -50 років, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил та саме у вказаній редакції розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені, штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань та саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (08 жовтня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (у січні 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Враховуючи, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08 жовтня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді цивільної справи №342/180/17 від 03.07.2019 року. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. На підставі наведеного, зважаючи на умови укладеного між сторонами Договору та норми чинного законодавства, а також наданого Банком розрахунку заборгованості, з відповідача обґрунтовано стягнена на користь Банку заборгованість за простроченим тілом кредита. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню. З огляду на наведене, колегія суддів зробила висновок про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог відсутні. В іншій частині рішення суду не переглядалось, як таке, що не оскаржувалось. Керуючись ст.ст. 367,374, 375 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Охлопкова Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Дата складання повного тексту постанови 01 квітня 2021 року. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В.Орловська