Постанова Херсонський апеляційний суд № 656/784/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року м. Херсон єдиний унікальний номер справи 656/784/20 номер провадження 22-ц/819/697/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Базіль Л.В. суддів: Бездрабко В.О. Приходько Л.А. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Т.М. зі складенням повного тексту 22.01.2021 року в цивільній справі № 656/784/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: 23.10.2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що 17 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 17.05.2013 року, на підставі якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, розмір якого у подальшому було збільшено до 20500 грн. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.05.2013 року, розмір якої станом на 30.09.2020 рік становить 32954,20 грн. із яких: 25797,24 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредитом; 7156,96 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та відшкодувати судові витрати в сумі 2102 грн 00 коп. Заочним рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 19 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В апеляційний скарзі Акціонерне товариство «Комерційний банк ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору протягом декількох років, частково сплачуючи заборгованість за договором у тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Зауважує, що банком надані суду первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором, надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, які підтверджують наявну кредитну заборгованість у відповідача. Однак суд першої інстанції при вирішенні справи допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості, що призвело до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі просив викликати представника позивача для детального пояснення конкретних обставин справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на приписи ч.1 ст.369 ЦПК України та з урахуванням обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику у судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що 17.05.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.13). У вказаній анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами. Погодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами умови зазначеної анкети-заяви не містять. До позовної заяви позивач додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг, які не підписані відповідачем. Крім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить чотири види тарифів для кредитних карт «Універсальна» ( «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD»), а анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підписана ОСОБА_1 не містить відомостей, якого саме виду платіжну кредитну карту «Універсальна» ним отримана, та з якими тарифами був ознайомлений. З довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий 17 травня 2013 року, із встановленим кредитним лімітом 300,00 грн, який в подальшому був збільшений до 20500,00 грн. Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20.09.2020 року становить 32954 грн 20 коп. і складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 25797 гривень 24 коп., в тому числі: 0 грн заборгованості за поточним тілом кредиту та 25797 гривень 24 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7156 гривень 96 коп.; 0 гривень заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, нарахованої пені 0 грн, нарахованої комісії 0 грн. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.05.2013 року, судом першої інстанції правильно не взято до уваги зазначені Умови та Правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та зважаючи на те, що умовами анкети-заяви, яка підписана відповідачем, не погоджено розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7156 грн 96 коп. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач підписавши анкету-заяву погодився з умовами кредитування не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, оскільки наявна в матеріалах справи за підписом відповідача анкета - заява не містить відомостей про погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитними коштами. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежної перевірки судом першої інстанції розрахунку кредитної заборгованості, колегія суддів виявила, що згідно з довідкою банку про встановлення відповідачу кредитного ліміту його максимальний розмір був встановлений 30.01.2020 року у розмірі 20500,00 грн, а вже 03.04.2020 року він був зменшений до 0,00 грн (а.с.12) В той же час позивачем визначено до стягнення суму кредиту (тіло) у розмірі 25797 грн 24 коп. Таким чином розбіжність між у значенні тіла кредиту, тобто між фактично отриманими кредитними коштами в сумі 20500,00 грн. та заявлені позивачем до стягнення в сумі 25797 грн 24 коп. становить 5297,24 грн, але фактично позичальник цих коштів не отримував та ними не користувався. Збільшення загальної суми заборгованості за тілом кредиту виникло внаслідок нарахування банком відсотків за користування кредитом та їх віднесення на тіло кредиту. Однак таких умов в укладеному кредитному договорі не передбачено. На погашення заборгованості за кредитом відповідачем на користь банку в добровільному порядку сплачено 38138 грн 72 коп., що повністю покриває заявлену банком до стягнення загальну суму заборгованості у розмірі 32954 гривень 20 коп. Таким чином, колегія суддів вважає правильним та таким, що не спростований доводами апеляційної скарги висновок суду першої інстанції про те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти добровільно повернуті позичальником, оскільки останнім фактично сплачено банку 38138 гривень 72 коп., що підтверджується випискою по рахунку, а тому підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання по суті, допустив однобічність та неповноту судового розгляду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, тому підлягають відхиленню. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 17.05.2013 року в заявленому позивачем розмірі. З огляду на викладене, колегія суддів визнає апеляційну скаргу банку необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Л.В. Базіль Судді: Л.А. Приходько В.О. Бездрабко