Постанова Запорізький апеляційний суд № 937/3649/20

Дата документу 02.04.2021 Справа № 937/3649/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №937/3649/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В. Провадження № 22-ц/807/62/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «02» квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року та додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2020 року та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з публічним договором ПАТ «Запоріжжяобленерго» зобов`язалося з 2015 року постачати йому електроенергію, а він погодився платити за її використання. Проте, з 01.01.2019 року ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» пред`явило йому вимоги про внесення плати за використання електричної енергії товариству, з яким договору він не укладав і його не підписував, а тому вважав, що відносини з відповідачем знаходяться поза рамками правового поля, та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не має ніякого юридичного права пред`являти йому рахунки, нараховувати пені і отримувати від нього кошти за спожиту електроенергію. Крім того, у відповіді електропостачальник повідомив, що він заборгував товариству 145,80 грн. за спожиту електроенергію і що станом на 30.04.2020 ця сума не була сплачена. Вважав, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки згідно чеків ним було сплачено за спожиту електроенергію: 18.09.2019 94,50грн.; 20.11.2019 84,60грн., а всього 179,10грн. При цьому у правому верхньому кутку квитанції борг на початок періоду 0,00грн., тобто заборгованість відсутня. Незважаючи на це, його оплата за вересень і листопада 2019 року була проігнорована і нарахування здійснювалось повторно з серпня 2019 року, точніше з 01.08.2019 по 01.01.2020. Поряд з цим одночасно з`являється сума до сплати 63,90грн., яку він сплатив 04.02.2020. Цей борг з`явився після того, як він звинуватив ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у подвійних нарахуваннях. Сумнівною є сума пред`явленого йому боргу. Спочатку у відповіді електропостачальник зазначив претензію у розмірі 145,80 грн., натомість в кінці відповіді фігурує інша остаточна заборгованість у розмірі 92,77 грн. В останній квитанції за період з 01.04.2020 по 01.05.2020 знову з`являється борг 145,80 грн. і це без урахування рекомендованого платежу за травень. Є незрозумілим скільки він повинен платити станом на 01.05.2020 року: 223,20грн. чи 92,77грн. Крім цього, вважав, що електропостачальник не має права друкувати у своїх квитанціях графу «рекомендований платіж», бо це є порушенням п.2.3.13 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ, оскільки вимагання грошей за ненадані послуги є злочином. У рамках досудового спору він неодноразово пропонував ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» добровільно усунути порушення Закону, виконати приписи НКРЕКП і виправити неправильні дані у квитанції. Проте відповідач ігнорує його вимоги. Він звертався зі скаргами до Запорізької обласної держадміністрації, однак отримував лише відписки. На підставі зазначеного просив: 1) Визнати дії відповідача ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» протиправними, а саме: у пред`явленні платіжок за спожиту електроенергетику без юридично-договірних підстав; у нехтуванні умов діючого договору, укладеним між ним та відповідачем ТОВ «Запоріжжяобленерго»; в ігноруванні вимог НКРЕКП і вимаганні авансової оплати за ненадані послуги; у порушенні ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»; 2) Зобов`язати відповідача: надати у своєму запереченні нормативно-правове обґрунтування легітимності його вимог щодо сплати з спожиту електроенергію без укладеного з ним публічного договору; на виконання законних вимог НКРЕКП заборонити відповідачу зазначити у споживчих квитанціях графу рекомендований платіж; зробити правильний перерахунок за спожиту ним електроенергію за останні чотири місяці. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.07.2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» привести форму рахунку побутового споживача електричної енергії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) у відповідність до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, виключивши в рахунках побутового споживача ОСОБА_1 графу із зазначенням рекомендованого платежу. Додатковим рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. У задоволенні іншої частини заяви з приводу винесення додаткового рішення відмовлено. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на наступне. Судом першої інстанції в порушення вимог ЦПК України направлено позов відповідачу без додатків, відповідачем навмисно направлено відзив на позовну заяву на його поштове відділення, у зв`язку з чим він відзив не отримав, а знайомився з ним перед судовим засіданням, посилання на Закон України «Про ринок електричної енергії» є нікчемним, він не укладав договір з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», судом першої інстанції не зазначено підстав порушення публічного договору з ПАТ «Запоріжжяобленерго», висновок суду про недоведеність його звернень до відповідача в порядку ст. 19 «Про звернення громадян» не відповідає дійсності, судом першої інстанції не надано оцінку зазначеним відповідачем сумам заборгованості, відповідач безпідставно нараховує пеню та штрафи, він скаржився на відсутність безкоштовної телефонної гарячої лінії в ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», судом першої інстанції було проігноровано прохальну частину його заяви про залучення додаткового відповідача, судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати, ним заявлялись вимоги про зобов`язання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виконати вимоги НКРЕКП та не друкувати у квитанціях для всіх своїх споживачів, а не тільки його, графу «рекомендований платіж», а Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - накласти штрафні санкції за ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за виявлені правопорушення, суд першої інстанції неправильно роз`яснив порядок апеляційного оскарження. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що є постачальником універсальних послуг, з 01.01.2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює господарську діяльність з розподіл електричної енергії та надає інформацію стосовно обсягів спожитої електричної енергії, позивач приєднався до умов публічного договору шляхом здійснення оплати, додатком 3 до публічного договору встановлено право постачальника зазначати в рахунку на оплату рекомендований платіж, що носить рекомендаційний характер, а його несплата не є підставою для вжиття заходів з припинення електропостачання або застосування штрафних санкцій, документи, які видає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повинні бути підписані головою, тому лист №19949/20.3/9-19 від 27.12.2019 року, є окремою особистою думкою члена регулятора, просило скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом процесуальних строків, безпідставність відхилення його позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, функціонування ЄСІТС, навмисне направлення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відзиву до відділення пошти з метою перешкоджання в отриманні відзиву ним, просив ухвалити нове рішення про повне задоволення його позовних вимог. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність вимог до неї ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому повторно висловило доводи своєї апеляційної скарги. Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційні провадження за вищезазначеними апеляційним скаргами ОСОБА_1 відкрито, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відкрито, ухвалами Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції виходів з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» протиправними, заборони відповідачу зазначати у споживчих квитанціях графу рекомендований платіж, здійснення перерахунку, є необґрунтованими, наявні підстави лише для заборони зазначати вказану графу в платіжних рахунках позивача та для вирішення питання про судові витрати, позовні вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пред`являлись. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення розрахунків за спожиту електричну енергію зареєстровано особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 04.02.2015 року між ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі начальника Мелітопольського РЕМ Савочкіна О.М. та ОСОБА_1 укладено договір про користування електричною енергією (а.с.6). Матеріали справи містять квитанції про оплату ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за надані послуги енергопостачання на суму 89,60 грн. від 20.11.2019 року, на суму 99,50 грн. від 18.09.2019 року, на суму 63,90 грн. від 05.02.2020 року (а.с.15, 16), рахунки на оплату за період з 01.08.2019 року по 01.01.2020 року, з 01.01.2020 по 01.02.2020 року, з 01.01.2020 року по 01.03.2020 року, 01.03.2020 року по 01.04.2020 року, з 01.04.2020 року по 01.05.2020 року (а.с. 15, 16, 17). Відносини щодо постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, положеннями Закону України «Про ринок електроенергії», Правилами користування електричною енергією (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 діючих з 11 червня 2018 року (далі - Правила). Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу. Згідно зі статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку тощо. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Посилання ОСОБА_1 на незгоду з положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» є неприйнятними, оскільки закон - нормативно-правовий акт, який приймається в особливому порядку органом законодавчої влади, регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, є загальнообов`язковим для всього населення і держави та охороняється державною владою. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є постачальником електричної енергії, створене ПАТ «Запоріжжяобленерго» на виконання Закону України від 13.04.2017 року № 2019-19 «Про ринок електричної енергії» та проводить свою діяльність для забезпечення електропостачання юридичних та побутових споживачів області, з 01.01.2019 року виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території. Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, від 13.11.2018 року № 1415 ПАТ «Запоріжжяобленерго» отримало ліцензію з розподілу електричної енергії. Відповідно до цього документа, з 01.01.2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочинає провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за фіксацію показань електролічильника, розрахунку обсягу спожитої електричної енергії та надання коректної інформації електропостачальнику стосовно обсягів спожитої електричної енергії, несе відповідальність ПАТ «Запоріжжжяобленерго». Постачальник ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в свою чергу на підставі отриманих даних від ПАТ «Запоріжжяобленерго» розраховує вартість спожитої електричної енергії відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою НКРЕКП від 26.06.2015 року № 220, після чого формує та виставляє споживачу платіжний документ на оплату спожитої електричної енергії. Позивачем надано рахунки на оплату за період з 01.08.2019 року по 01.01.2020 року, з 01.01.2020 по 01.02.2020 року, з 01.01.2020 року по 01.03.2020 року, 01.03.2020 року по 01.04.2020 року, з 01.04.2020 року по 01.05.2020 року (а.с. 15, 16, 17) з посиланням на те, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» неправильно визначено розмір боргу за послуги електропостачання. З вищезазначених рахунків вбачається наступне. Відповідно до рахунку з 01.08.2019 року по 01.01.2020 року борг на початок періоду (01.08.2019 року) становить 0,00 грн., нараховано за період 159 грн., ПДВ 31,80 грн., погашено 126,90 грн., до сплати 63,90 грн. Згідно з рахунком з 01.01.2020 року по 01.02.2020 року борг на початок періоду (01.01.2020 року) становить 63,90 грн., нараховано за період 33 грн., ПДВ 6,60 грн., погашено 0,00 грн., до сплати 103,50 грн. Відповідно до рахунку з 01.01.2020 року по 01.03.2020 року борг на початок періоду (01.01.2020 року) становить 0,00 грн., нараховано за період 87,75 грн., ПДВ 17,55 грн., погашено 0,00 грн., до сплати 105,30 грн. Згідно з рахунком з 01.03.2020 року по 01.04.2020 року борг на початок періоду (01.03.2020 року) становить 105,30 грн., нараховано за період 33,75 грн., ПДВ 6,75 грн., погашено 0,00 грн., до сплати 145,80 грн. Відповідно до рахунку з 01.04.2020 року по 01.05.2020 року борг на початок періоду (01.04.2020 року) становить 145,80 грн., нараховано за період 32,25 грн., ПДВ грн., погашено 0,00 грн., до сплати 184,50 грн. Розбіжності щодо розміру боргу на початок періоду 01.01.2020 року, зазначеного в рахунках (а.с.16) спростовуються відповіддю ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 30.04.2020 року №2450 (а.с.9-10), яка долучена до позовної заяви, згідно з якою ОСОБА_1 було здійснено оплату послуг в сумі 63,90 грн. 05.02.2020 року, за рахунок якої було погашено заборгованість на 01.01.2020 року. Інших розбіжностей вказані розрахунки не містять. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги позивача про здійснення правильного перерахунку за спожиту ним електроенергію за останні чотири місяці. Відповідно до п.8 Постанови № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (редакція статті станом на 01.01.2019 року) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Так, побутовий споживач приєднується до умов публічного договору про постачання електричної енергії шляхом визначеним у вищезазначеному пункті Постанови № 312 від 14.03.2018 року. На підставі отриманих даних від ПАТ «Запоріжжяобленерго» позивачу були надіслані рахунки за спожиту електричну енергію, які частково ним сплачені. Так, матеріали справи містять квитанції про оплату ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за надані послуги енергопостачання на суму 89,60 грн. від 20.11.2019 року, на суму 99,50 грн. від 18.09.2019 року, на суму 63,90 грн. від 05.02.2020 року (а.с.15, 16). Отже, оплатою рахунків, отриманих від постачальника ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», ОСОБА_1 підтвердив приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Довід апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не розгляду його позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не заслуговують на увагу з огляду на таке. За приписами ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Статтею 49 ЦПК України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 174 ЦПК України). За приписами ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. В позові ОСОБА_1 відсутні позовні вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залучення співвідповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.34-35). В той же час, вказана заява не є в розумінні ч.ч. 1,2 ст. 174 ЦПК України заявою по суті справи, в якій учасник справи має право викласти свої вимоги. З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі вказаної заяви ухвалою суду від 02 липня 2020 року залучив до участі у справі в якості співвідповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та в додатковому рішенні суду зазначив про відсутність позовних вимог до цього відповідача. Правом подати позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами, яка б відповідала вимогам ст.ст. 174, 175 ЦПК України, ОСОБА_1 не скористався. За приписами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на порушення ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» при наданні йому відповідей, оскільки позивач не скористався правом на оскарження відповідей у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги про безпідставність нараховування ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» пені та штрафів є неприйнятними, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем таких нарахувань. Посилання ОСОБА_1 на не вирішення судом першої інстанції питання про судові витрати не заслуговують на увагу, оскільки таке питання було вирішено судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині порушення судом першої інстанції та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» норм ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки зазначені, на думку позивача, порушення не є тими порушеннями, з якими закон пов`язує обов`язковість скасування судового рішення. Стосовно незгоди сторін з рішенням суду в частині зобов`язання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» привести форму рахунку побутового споживача електричної енергії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) у відповідність до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, виключивши в рахунках побутового споживача ОСОБА_1 графу із зазначенням рекомендованого платежу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно пункту 2.3.13 ПРРЕЕ обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Рахунки на оплату за спожиту електричну енергію формуються та надсилаються споживачам постачальниками електричної енергії згідно з пунктами 4.13 та 6.9.1 ПРРЕЕ. За приписами пункту 4.13 ПРРЕЕ Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Відповідно до 9.6.1 ПРРЕЕ електропостачальник зобов`язаний у рахунках за електричну енергію та на власному веб-сайті в особистому кабінеті споживача зазначити інформацію про: діючі ціни (тарифи), за якими здійснюється розрахунок, із окремим зазначенням елементів таких цін (тарифів) у розрізі ціни на електричну енергію (як товару), тарифу на передачу електричної енергії, тарифу на розподіл електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги з електропостачання, податків та їх розміру, складової диспетчеризації, вартості послуги комерційного обліку, інших складових (за наявності); значення попередніх та поточних показів засобу вимірювання, у тому числі за періодами часу доби у разі розрахунків за тарифами, диференційованими за періодами часу доби; обсяг електричної енергії у порядку надання електропостачальником споживачам даних щодо споживання ними електричної енергії; розмір наданої житлової субсидії та/або пільги (у разі наявності); розмір наданої компенсації у разі недотримання електропостачальником (оператором системи) показників якості електропостачання; надлишок (переплату) оплаченої, але не спожитої електричної енергії або недоплату за спожиту, але не оплачену електричну енергію; адреси, телефони, веб-сайти для подання заяв, претензій та скарг та надання повідомлень про загрозу для безпеки експлуатації електросистем; реквізити для оплати спожитої електричної енергії (розрахунковий рахунок електропостачальника, номер особового рахунка або номер договору споживача); період, за який проводиться розрахунок; суму до оплати та дату, до якої необхідно сплатити; строк, протягом якого споживач має попередньо проінформувати свого електропостачальника про бажання перейти до іншого електропостачальника; номер договору, строк його дії та можливість пролонгації; строк, протягом якого споживач має право змінити електропостачальника без штрафних санкцій. Таким чином, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення рекомендованого платежу в рахунку на оплату. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про те, що лист №19949/20.3/9-19 від 27.12.2019 року, є окремою особистою думкою члена регулятора, не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення, вимоги до рахунків на оплату за спожиту електричну енергію оформлюються відповідно до вимог ПРРЕЕ. Посилання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на те, що його право зазначати в рахунку на оплату рекомендований платіж передбачено умовами публічного договору, не заслуговують на увагу, оскільки в суді першої інстанції такі заперечення відповідачем не зазначались, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, долучений по апеляційної скарги, до суду першої інстанції не надавався, апеляційна скарга не містить доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від товариства, а тому відсутні підстави для прийняття цього доказу. Незгода ОСОБА_1 з рішенням суду щодо приведення форми рахунку саме побутового споживача електричної енергії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) у відповідність до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії шляхом виключення в його рахунках побутового споживача графу із зазначенням рекомендованого платежу, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки у відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом звернення до суду. Отже, ОСОБА_1 не доведено його право звертатись до суду за захистом не тільки свого права та інтересу, а й за захистом прав та інтересів невизначеного кола осіб. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, апеляційні скарги не містять. Апеляційні скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди сторін з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а заочне рішення суду та додаткове рішення суду залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2020 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року залишити без задоволення. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін. Додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 02 квітня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова