Постанова 4808 № 344/6477/20

Справа № 344/6477/20 Провадження № 22-ц/4808/289/21 Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В. суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О. секретаря Петріва Д.Б. за участю представника апелянта адвоката Дмитрука О.І. позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2020 року у складі судді Ковалюк І.П., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в: В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 21 червня 2014 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем. Від шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, після розірвання шлюбу її прізвище « ОСОБА_4 » змінено на дошлюбне « ОСОБА_5 », малолітню дочку ОСОБА_6 залишено на проживання з нею. Відповідач не приймає участі у матеріальному забезпеченні дочки та не надає коштів на її утримання, хоча є матеріально забезпеченим та має можливість сплачувати кошти на утримання дитини. Просила суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно з наступною індексацією до досягнення дитиною повноліття. РішеннямІвано-Франківського міського суду від 09 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн щомісячно на дитину до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону. Стягнення аліментів розпочати з 22 травня 2020 року. В решті вимог позову відмовити. Стягнутоз ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. ОСОБА_2 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував його матеріальне становище та в порушення статті 89 ЦПК України не дав оцінку доказам, які свідчать про відсутність у нього доходів. Також судом не враховано вимоги статті 141 СК України, якою визначено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Крім того, судом не взято до уваги, що позивачкою не надано доказів власних доходів. Апелянт зауважив, що він не ухилявся від виховання та утримання дочки і завжди надавав матеріальну допомогу виходячи зі своїх можливостей. На думку апелянта, встановлення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн щомісячно за відсутності у нього доходів призведе до накопичення боргу та не сприятиме ефективному захисту інтересів малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 500 грн щомісячно з дня подання позову, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. ОСОБА_8 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не скористалася. В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав в повному обсязі. Позивачка скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні. Суду пояснила, що відповідач професійно займається одним з видів спорту та є тренером, від чого отримує постійний заробіток. Однак в силу відсутності належного обліку при наданні послуг довести отримання таких коштів не може. Крім того, у його власності є квартира та автомобіль і немає інших утриманців. Вважає, що останній взмозі сплачувати визначену судом суму аліментів. Вона офіційно не працює, здійснює продаж через інтернет, однак через карантин продажу майже немає. Власного житла не має, проживає з батьками. Вислухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі по 3 500 грн щомісячно, суд першої інстанції виходив із положень сімейного законодавства щодо обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому врахувавши матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За приписами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За змістом статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Розглядаючи справу, колегія суддів звертає увагу на такі обставини справи. Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_4 » змінено на дошлюбне « ОСОБА_5 ». Малолітню дочку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 7-8). З витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №2610-408313-2017 від 21 квітня 2017 року та довідки №1773 про реєстрацію місця проживання від 25 квітня 2017 року вбачається, що дитина ОСОБА_7 зареєстрована на проживання разом із матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 10, 11). Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2020 року 2218 гривень, з 1 липня 2318 гривень, з 1 грудня 2395 гривень. Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований. З індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка форми ОК-5) від 06 липня 2020 року вбачається, що відповідач в листопаді 2016 року отримав 300 грн доходу (а.с.35). Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 08 липня 2020 року підтверджується, що за період з 4 кварталу 2019 року по 1 квартал 2020 року відповідач отримав 100,96 грн доходу. В період з 1 кварталу 2020 року інформація про доходи відповідача відсутня (а.с. 36). Згідно довідки №3471-03/29-20 від 07 липня 2020 року, виданої відповідачу Івано-Франківським міським центром зайнятості, ОСОБА_2 в Івано-Франківському міському центрі зайнятості на обліку не перебуває (а.с. 37). За даними довідки №2339 від 06 липня 2020 року відповідач на обліку в департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради не перебуває та, відповідно, допомоги не отримує (а.с. 38). Разом з тим, відповідач є молодою особою працездатного віку, має у власності нерухоме майно (квартиру загальною площею 87,3 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 61), доказів незадовільного стану здоров`я чи наявності на утриманні інших осіб ним не надано, а тому його посилання на можливість сплачувати мінімальний рекомендований розмір аліментів на утримання дочки в розмірі 1 500 грн., на увагу не заслуговують, оскільки не звільняють його від обов`язку утримувати дочку в обсязі, необхідному та достатньому для забезпечення її гармонійного розвитку. Крім того, на запитання суду представник відповідача не зміг пояснити з яких коштів його довіритель, за відсутності будь-яких доходів, готовий сплачувати 1 500 грн аліментів. Посилання на допомогу батька в даному випадку неналежне. З урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, одяг, ліки та речі першої необхідності, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дочки сторін, а саме 3 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, не є надміру високим і відповідає інтересам та потребам дитини. Твердження апелянта про те, що встановлення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн щомісячно за відсутності у нього доходів призведе до накопичення боргу та не сприятиме ефективному захисту інтересів малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідач може працювати та сплачувати аліменти на утримання своєї малолітньої дитини у визначеному судом розмірі. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене та з урахуванням положень частини 1 статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Фединяк В.Д. Максюта І.О.