Постанова 4872 № 916/1178/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1178/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г., при секретарі судового засідання М.В. Соколовій за участю представників сторін: від позивача: Соловкіна М.В., Новицька О.В. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 про закриття провадження (суддя Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст складено 28.12.2020) у справі №916/1178/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Садівничого кооперативу «ВЕСНА» про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Садівничого кооперативу «Весна», в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмета позову від 01.09.2021 (вх.№22852/20), просила усунути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди щодо користування садовою ділянкою та садовим будинком АДРЕСА_2 , які знаходяться у власності ОСОБА_1 , шляхом: - зобов`язання Садівничого кооперативу «Весна» (код за ЄДРПОУ 25829099) здійснити демонтаж парканів та шлагбаумів, інших перешкод, встановлених на вулицях «Южная», «Цветочная», «Удачная», «Лиманная», «Надежда», які знаходяться на території Садівничого кооперативу «Весна» за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Іллінська сільська рада для здійснення розвантаження вулиці Центральної та здійснення альтернативного та безперешкодного проїзду автотранспорту членів Садівничого кооперативу «Весна» та допоміжного господарського обслуговуючого автотранспорту зазначеними вулицями; - зобов`язання Садівничого кооперативу «Весна» (код за ЄДРПОУ 25829099) здійснити покриття вулиць «Центральна», «Южная», «Цветочная», «Удачная», «Лиманная», «Надежда», які знаходяться на території Садівничого кооперативу «Весна» за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Іллінська сільська рада щебнем гранітним та жорствою у співвідношенні щебень гранітний - 120, жорства -

200. Позивач вважає, що спір у даній справі виник між членом та Садівничим кооперативом «Весна», зокрема, щодо бездіяльності Садівничого кооперативу «Весна» у виконанні своїх статутних обов`язків та порушення мети створення Садівничого кооперативу «Весна», ці дії (бездіяльність) пов`язані з діяльністю та управлінням садівничим кооперативом та є наслідком неналежного обслуговування внутрішніх вулиць садівничого кооперативу (доріг), пожежних проїздів тощо, які є місцями загального користування та які повинні знаходитись у користуванні чи власності Садівничого кооперативу «Весна» згідно діючого законодавства та Генерального плану садового масиву «Надія» від 1989 року, у складі якого на той час знаходилось Садівниче товариство «Весна». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1178/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 28.09.2020 задоволено заяву судді Д`яченко Т.Г. від 28.09.2020 про самовідвід від розгляду справи №916/1178/20. За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №916/1178/20 розподілено на суддю Малярчук І.А., у зв`язку з чим ухвалою від 29.09.2020 вказану справу прийнято до провадження суддею Малярчук І.А. на стадії відкриття провадження по справі. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 закрито провадження у справі №916/1178/20; роз`яснено позивачу, що даний спір підсудний загальним судам та має розглядатись у порядку цивільного судочинства. Ухвала суду мотивована тим, що правова підстава позову та зміст (формулювання) правових вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права користування майном, належним позивачу як власнику, не є способом захисту корпоративних прав позивача, а тому спір не є корпоративним; позов позивача спрямований на захист права власності, з урахуванням пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України за колом осіб - сторін справи дана справа не підсудна господарському суду, так як позивач не довів наявності у нього статусу суб`єкта підприємницької діяльності, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2020, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати; справу направити до Господарського суду Одеської області для продовження її розгляду в порядку господарського судочинства. Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі спір виник між позивачем - учасником (засновником та членом) юридичної особи та самою юридичною особою, пов`язаний з діяльністю цієї юридичної особи, а саме невчиненням нею статутних обов`язків у межах господарської діяльності, тобто заходів, заради яких і було створену зазначену юридичну особу - Садівничий кооператив «Весна», який за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом. Також ОСОБА_1 зазначено, що порушення безпосередньо її прав стосується саме майна, яке було приватизоване у цього кооперативу і яке вона не може використовувати за цільовим призначенням, а, відтак, цей спір належить саме до корпоративних і безпосередньо пов`язаний з управлінням та діяльністю юридичної особи - Садівничого кооперативу «Весна». Позивач, як член кооперативу, відповідно до статуту кооперативу та чинного законодавства має в ньому корпоративні права на користування послугами кооперативу та контролювання його діяльності, порушенням яких обґрунтовано позовні вимоги. Також суд, закриваючи провадження у справі, залишив поза увагою той факт, що особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України «Про кооперацію». Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах. У зв`язку з викладеним, на переконання апелянта, даний спір є корпоративним, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду господарським судом. З огляду на викладене скаржником зазначено і про помилковість висновку суду про те, що цей спір не може розглядатись господарським судом, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, яка не є підприємцем, а тому в силу вимог пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України за суб`єктним критерієм дана справа не може бути розглянута господарським судом і повинна бути розглянута загальним судом за правилами цивільного судочинства. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Бєляновський В.В., судді: Філінюк І.Г., Богатир К.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021р. (у складі головуючого судді Беляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.) відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №916/1178/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1178/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 26.01.2021 матеріали справи №916/1178/20 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 (у складі головуючого судді Беляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №916/1178/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16.02.2021; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 16.02.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду; справу призначено до розгляду на 24.02.2021р. 22.02.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Садівничого кооперативу «Весна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Відповідачем зазначено, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані статтею 391 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що порушення прав ОСОБА_1 безпосередньо стосується саме майна, яке було приватизоване у цього кооперативу і яке вона не може використовувати за цільовим призначенням, тоді як відповідно до приписів цієї норми закону власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, але в порядку цивільного судочинства. Також відповідач зазначив, що він отримав лише одну ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (про відкладення вирішення питання щодо апеляційної скарги до надходження матеріалів справи на адресу апеляційного суду), інших ухвал він не отримував, проте, допускаючи можливість відкриття судом апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , вирішив надати цей відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника. Враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого судді Бєляновського В.В. з 23.02.2021р., розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2021 № 12, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В. , судді: Філінюк І.Г., Богатир К.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 прийнято справу №916/1178/20 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Філінюк І.Г., Богатир К.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 31.03.2021. В судове засідання представник відповідача не з`явився, проте у наданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що він отримав лише одну ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (про відкладення вирішення питання щодо апеляційної скарги до надходження матеріалів справи на адресу апеляційного суду), інших ухвал він не отримував. Також у відзиві відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника. Таким чином, відповідач обізнаний про розгляд Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №916/1178/20. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Отже, відповідач є обізнаним про наявність апеляційного провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом сторони, передбаченим пунктом 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, на ознайомлення з матеріалами даної справи, тобто не здійснив відповідних процесуальних дій, направлених на з`ясування стану апеляційного провадження у даній справі. Поряд з цим, просив розглядати справу за відсутності його представника. За таких обставин апеляційна інстанція вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №916/1178/20 за відсутності представника Садівничого кооперативу «Весна». Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 675, загальною площею 0,0622 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, та садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 118,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5107329492019 від 24.01.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151881528 від 04.01.2019. ОСОБА_1 є членом вказаного Кооперативу згідно з членською книжкою садовода № 4210, виданою у 1989 році. Згідно із пунктами 1.1., 1.3., 2.1., 2.3., 3.1. статуту Садівничого кооперативу «Весна», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Іллінської сільської ради № 71 від 31.08.2006, він створений робітниками і службовцями Одеського виробничого об`єднання кондитерської промисловості, на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством, для організації колективного саду; місце знаходження кооперативу: село Чоботарівка Біляївського району Одеської області; садівничий кооператив утворений та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про об`єднання громадян», інших нормативно-правових актів України та цього статуту, який затверджений рішенням установчих зборів кооперативу; садівничий кооператив є об`єднанням громадян, яке здійснює обслуговування членів садівничого кооперативу і не ставить за мету отримання прибутку; садівничий кооператив створюється для організації колективного саду і використання його членами кооперативу для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящих і їх родин, зміцнення здоров`я, залучення до праці підлітків. За умовами п.3.2. Статуту Садівничого кооперативу «Весна» предметом його діяльності є: надання допомоги членам товариства; упорядження і експлуатація, ремонт огорожі території садівничого кооперативу, внутрішньої мережі доріг, високовольтної і внутрішніх ліній електропередач з виходом на кожну ділянку членів садівничого кооперативу; пошук джерел водозабезпечення технічною водою упоряджує водопровідну мережу з її виходом на кожну ділянку членів садівничого кооперативу; організує охорону території та об`єктів, що належать садівничому кооперативу та його членам; благоустрій території загального користування садівничого кооперативу; інші не заборонені законом види діяльності садівничого кооперативу згідно рішення загальних зборів або правління садівничого кооперативу, якщо ця діяльність відповідає його меті. Членами садівничого кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, зробили вступні внески, користуються послугами та беруть участь у господарській діяльності кооперативу (пункт 5.1. статуту). Член садівничого кооперативу має право, зокрема, приймати участь в обговоренні питань, що розглядаються на спільних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу і засіданнях правління кооперативу, а також вносити пропозиції щодо покращення роботи кооперативу; обирати і бути обраним в правління та ревізійну комісію кооперативу; здійснювати будівництво літнього садового будиночка та інших будівель згідно норм і правил, указаних в статуті; здійснювати інші права, що витікають із статуту кооперативу. За змістом п. 6.1 статуту кошти садівничого кооперативу утворюються з вступних, членських та цільових внесків членів кооперативу та інших надходжень згідно з діючим законодавством. Пунктами 7.1, 7.3, 7.5, 7.8 статуту визначено, що справами садівничого кооперативу керують спільні збори членів кооперативу, а в період між зборами - правління кооперативу. До виключної компетенції спільних зборів входить, зокрема, прийняття та внесення змін до статуту кооперативу, обрання правління та ревізійної комісії кооперативу; затвердження прибутково-видаткового кошторису; рішення на спільних зборах членів кооперативу приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням; правління садівничого кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітним в своїй роботі спільним зборам членів кооперативу; голова правління садівничого кооперативу забезпечує виконання рішень спільних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу і правління кооперативу, представляє кооперативу у відносинах з державними органами та іншими установами і організаціями, укладає від імені кооперативу договори у межах прибутково -вибуткових кошторисів, відкриває поточні рахунки кооперативу. Звертаючись до господарського суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказує про порушення її корпоративних прав як члена Садівничого кооперативу «ВЕСНА» на безпечне користування своєю ділянкою і садовим будинком та здоровий відпочинок внаслідок допущеної бездіяльності садівничого кооперативу «ВЕСНА», всупереч меті створення та предмету діяльності останнього. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації. Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. За змістом частин першої та другої статті 55 Господарського кодексу України України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (частини 1, 3 Господарського кодексу України). Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 Господарського кодексу України). Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 Господарського кодексу України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів. Зазначені вище норми Господарського кодексу України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»). Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу. За статтями 20, 21 Закону України «Про кооперацію» для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди. Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України «Про кооперацію». Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі. За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Аналогічні за змістом висновки у відповідних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18. Дослідивши статут відповідача, суд апеляційної інстанції з`ясував, що Садівничий кооператив «Весна» є обслуговуючим садово-городнім кооперативом, який створено для організації колективного саду і використання його членами кооперативу для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящих і їх родин, зміцнення здоров`я. Предметом діяльності кооперативу є: надання допомоги членам товариства; упорядження і експлуатація, ремонт огорожі території садівничого кооперативу, внутрішньої мережі доріг, високовольтної і внутрішніх ліній електропередач з виходом на кожну ділянку членів садівничого кооперативу; пошук джерел водозабезпечення технічною водою упоряджує водопровідну мережу з її виходом на кожну ділянку членів садівничого кооперативу; організує охорону території та об`єктів, що належать садівничому кооперативу та його членам; благоустрій території загального користування садівничого кооперативу; інші не заборонені законом види діяльності садівничого кооперативу згідно рішення загальних зборів або правління садівничого кооперативу, якщо ця діяльність відповідає його меті. Статут закріплює право кожного члена кооперативу на участь в його управлінні. Таким чином, за приписами законодавства та положеннями статуту відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює обслуговування членів садівничого кооперативу і не ставить за мету отримання прибутку. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Натомість позивач як член кооперативу, відповідно до статуту та чинного законодавства, має в ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме, права на користування послугами кооперативу, заради якого останній створений, обґрунтовано позовні вимоги. Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки цей спір є корпоративним, у зв`язку з чим спростовуються протилежні висновки суду першої інстанції про те, що правова підстава позову та зміст (формулювання) правових вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права користування майном, належним позивачу як власнику, не є способом захисту корпоративних прав позивача. В якості ще однієї підстави для закриття провадження у справі місцевий господарський суд зазначив, що позов позивача спрямований на захист права власності і з урахуванням пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України за колом осіб - сторін справи дана справа не підсудна господарському суду, так як позивач не довів наявності у нього статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, оскільки для розмежування судової юрисдикції слід виходити із сукупності таких критеріїв як суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог (наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19)). У даному випадку позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням прав позивача як члена садівничого кооперативу щодо бездіяльності останнього у виконанні своїх статутних обов`язків та порушення мети створення кооперативу, а тому цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної скарги, здійснюватиме суд першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи. Керуючись ст.ст. 269 - 271, 277, 281 - 284 ГПК України, суд П О С Т А Н О В И В: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 про закриття провадження у справі №916/1178/20 скасувати. 3.Справу №916/1178/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 02.04.2021. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя І.Г. Філінюк