Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/2255/19

Справа № 125/2255/19 Провадження № 22-ц/801/447/2021 Категорія: 19 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 рокуСправа № 125/2255/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Кузьменко Б. І. За участю: представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Путіліна Є. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної агрофірми «Вікторія» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом Приватної агрофірми «Вікторія» до ОСОБА_1 про припинення права власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку, Рішення ухвалив суддя Хитрук В. М. Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Бар Вінницької області Повний текст рішення складено 02 грудня 2020 року, Встановив: 15 жовтня 2019 року Приватна агрофірма «Вікторія» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що на земельній ділянці площею 2,6680 га, кадастровий номер 0520282000:01:005:0071, розташованій на території Каришківської сільської ради Барського району знаходиться незавершена будівля складу № 5 (раніше незавершена будівництвом будівля млину), яку вона придбала на аукціоні, проведеному 19 грудня 2013 року Подільською універсальною товарно- сировинною біржею. Право власності на будівлю за нею зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 липня 2019 року. Раніше власником будівлі була Приватна агрофірма «Колос», створена на базі КСП ім. Горького с. Червоне, якому належала земля, в тому числі і земельна ділянка на підставі Державного акта на право колективної власності на землю від 20 вересня 1995 року. Для будівництва та обслуговування будівлі Приватній агрофірмі «Колос» було відведено земельну ділянку, що підтверджується: листом Відділу у Барському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17 липня 2019 року № 0-2-0.26-132/52-19; розпорядженням Барської районної державної адміністрації від 07 травня 2000 року № 107 «Про створення комісії по відбору ділянки під будівництво зернопереробного комплексу с. Червоне; архітектурно-планувальним завданням № 1/2000 від 21 листопада 2000 року на проектування зернопереробного комплексу потужністю 82 тон переробки зерна на добу в Приватній агрофірмі «Колос» в с. Червоному Барського району; актом вибору земельної ділянки для будівництва зернопереробного комплексу потужністю 82 тон переробки зерна на добу в Приватній агрофірмі «Колос» с. Червоне від 18 травня 2000 року; висновком Барської районної санітарно-епідеміологічної служби № 15 від 22 травня 2000 року про відбір земельної ділянки під будівництво; рішенням Каришківської сільської ради № 14 від 18 травня 2000 року «Про надання дозволу на проектування і будівництво комплексу по переробці зерна»; Державним актом на право колективної власності на землю від 20 вересня 1995 року; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 липня 2019 року; протоколом № 13/3 проведення аукціону від 19 грудня 2013 року; актом приймання-передачі майна від 21 грудня 2013 року. Згодом виявилося, що земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 369807 від 14 листопада 2012 року, яким посвідчується право власності на земельну ділянку площею 2,6680 га кадастровим номером 052028000:01:005:0071 і згідно якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 1-1793 від 24 квітня 2009 року, ВМС № 555121, державний нотаріус Залевська М. Н. Позивач вважає, що набуття особою права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, що на праві власності належить іншій особі, є незаконним, тому він хоче привести це у відповідність до вимог закону. З урахуванням вимог статті 120 ЗК України, ч. 1 статті 388 і статті 378 ЦК України та у зв`язку з придбанням нерухомого майна, право власності на дану земельну ділянку у відповідача підлягає припиненню, а у набувача нерухомого майна виникає право власності на цю земельну ділянку. Тому, позивач просив припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,6680 га кадастровим номером 0520282000:01:005:0071, розташовану на території Каришківської сільської ради Барського району та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,6680 га кадастровим номером 0520282000:01:005:0071, розташовану на території Каришківської сільської ради Барського району. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову Приватної агрофірми «Вікторія» до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, відмовлено. Додатковим рішенням Барського районного суду Вінницької області від 27 січня 2021 року у задоволенні позову Приватної агрофірми «Вікторія» до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ПАФ «Вікторія» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Зазначив, що рішення суду підлягає до скасування з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, суд не застосував норми матеріального права, а саме статті 377 і 378 ЦК України, які регулюють дані відносини. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що помилковим є висновок суду про те, що довідка відділу у Барському районі ГУ Держгеокадастру № 0-2-0.26-132/52-19 від 17 липня 2019 року не може бути належним і допустимим доказом по справі, оскільки вона видана начальником відділу в межах його компетенції, а тому є належним і допустимим доказом у справі та підтверджує той факт, що на спірній земельній ділянці знаходиться будівля складу № НОМЕР_1 , що належить ПАФ «Вікторія». Також позивач зазначає про порушення судом норм процесуального права, що призвело до неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого в оскаржуваному рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме: що позивачем не доведено факту наявності нежитлового приміщення складу № 5 загальною площею 704,1 кв. м. на спірній земельній ділянці, оскільки, щоб впевнитись в наявності нерухомого майна на спірній земельній ділянці не потрібно жодних спеціальних знань. Крім цього позивач вважає помилковим висновок суду про те, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди, оскільки у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 січня 2020 року, на який посилається суд, відсутня графа про розташування чи не розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомості. Інформації про нерухомість також не містить і кадастровий план земельної ділянки і не містить цієї інформації договір оренди землі від 12 листопада 2014 року, укладений між ПАФ «Вікторія» та ОСОБА_1 , оскільки цей договір є типовим договором, а Закон України «Про оренду землі» не вимагає внесення відомостей про забудову земельної ділянки, тому сторони такого не передбачили у ньому. Додаткове рішення Барського районного суду Вінницької області від 27 січня 2021 року учасники справи не оскаржили. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що апеляційну скаргу вважає безпідставною і необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог відповідають нормам матеріального права та враховують правову позицію з даних правовідносин Верховного Суду. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін. Представник позивача Приватної агрофірми «Вікторія», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (судову повістку отримав 19 березня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 2105020102326 від 16 березня 2021 року), у судове засідання не з`явився. Адвокат Якименко О. О., який представляє інтереси позивача ПАФ «Вікторія», надіслав до суду заяву, у якій вказав, що у зв`язку із станом здоров`я не може прийняти участь у судовому засіданні 31 березня на 10-00 (крім цього про засідання дізнався лише тепер), тому просить відкласти розгляд справи і надати матеріали справи для ознайомлення. До заяви адвокатом не додано підтверджень про стан його здоров`я, як і не зазначено який же стан його здоров`я (відмінний, задовільний, незадовільний) перешкоджає йому прийняти участь у судовому засіданні. Матеріали справи містять заяву адвоката Якименка О. О. представника позивача ПАФ «Вікторія», від 23 лютого 2021 року, якою він виконав вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року про усунення недоліків апеляційної скарги, підтвердивши свої повноваження (без обмежень) ордером серії ВН № 162840 від 23 лютого 2021 року, виданим на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 17 жовтня 2017 року. Позивач 03 березня 2021 року отримав копію ухвали суду від 25 лютого 2021 року про відкриття апеляційного провадження, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення 2105019910214 від 26 лютого 2021 року, також отримав 19 березня 2021 року, тобто своєчасно за 12 днів до судового засідання, судову повістку із визначеною датою судового засідання та мав час і можливість ознайомитися із матеріалами справи. Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно вимог статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасникам справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина 1). Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2). Таким чином, повідомлена представником позивача юридичної особи, причина неявки не визнається судом поважною, інші поважні причини неявки позивача відсутні, позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав. Відповідно до ч. 1 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї та приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а також не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивач ПАФ «Вікторія» оскаржує лише рішення суду від 02 грудня 2020 року, а додаткове рішення суду від 27 січня 2021 року сторони, у тому числі позивач, не оскаржили. Тому суд апеляційної інстанції переглядає оскаржене позивачем лише рішення суду від 02 грудня 2020 року, яким відмовлено позивачу ПАФ «Вікторія» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про припинення права власності на землю. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 173055392 від 09 липня 2019 року Приватна агрофірма «Вікторія» є власником незавершеного будівництва нежитлового приміщення, склад № 5 загальною площею 704, 1 кв. м. готовністю 92 %, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6). Згідно протоколу № 13/3 проведення аукціону, затвердженого ліквідатором ПА «Колос» ОСОБА_2 19 грудня 2013 року, Приватна агрофірма «Вікторія» є покупцем: лот 1: незавершена будівництвом будівля млину готовністю 77 % загальною площею 1430 кв. м., розташована за адресою: Вінницька область Барський район с. Червоне, по плану БТІ (Літ. А), ціна продажу 53 427,60 грн.; лот 2: лінія виробництва круп «Харківчанка-400К», ціна продажу 8000,00 грн. (а. с. 7). Згідно акту приймання-передачі майна від 21 грудня 2013 року Приватна агрофірма «Колос» передала, а Приватна агрофірма «Вікторія» прийняла у власність: незавершену будівництвом будівлю млину готовністю 77 % загальною площею 1430 кв. м.; лінію виробництва круп «Харківчанка-400К». З моменту підписання сторонами даного акту вказане майно переходить у власність ПАФ «Вікторія», яка немає претензій щодо стану придбаного майна. Акт підписали: від імені ПАФ «Колос» - ОСОБА_2 , від імені ПАФ «Вікторія» - ОСОБА_3 (а. с. 8). Відділ у Барському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № 0-2-0.26-132/52-19 від 17 липня 2019 року повідомив, що на земельній ділянці загальною площею 2,668 га кадастровим номером 0520282000:01:005:0071 земельної ділянки знаходиться будівля складу № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) будівля та територія для її обслуговування, що належить ПАФ «Вікторія» згідно свідоцтва про право на нерухоме майно від 09 липня 2019 року № витягу 173055392. Відповідно до розпорядження Барської РДА від 17 травня 2000 року № 107 створено комісію по вибору земельної ділянки під будівництво зернопереробного комплексу. Згідно акту вибору земельної ділянки, висновку № 15 по відведенню земельної ділянки від 22 травня 2000 року, архітектурно-планувального завдання від 21 листопада 2000 року площа відведеної земельної ділянки становить 2,6 га (а. с. 9). Із Державного акта на право колективної власності на землю серії ВН 00014, виданого Каришківською сільською радою народних депутатів 20 вересня 1995 року, вбачається, що цей Державний акт виданий КСП ім. Горького с. Червоне, якому передається у колективну власність 1083,0 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання, відповідно до рішення 3 сесії 22 скликання Каришківської сільської ради народних депутатів від 18 травня 1995 року та зареєстрований в Книзі записів актів на право колективної власності на землю за № 14 (а. с. 15-17). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6680 кадастровим номером 0520282000:01:005:0071 складає 38 513,24 грн. (а. с. 18). Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 369807, виданого ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, реєстр № 1-1793 від 24 квітня 2009 року, ВМС № 666121, державним нотаріусом Залевською М. Н., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,6680 га, яка розташована: Вінницька область Барський район, Каришківська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0520282000:01:005:0071, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 31). 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 (орендодавець) і Приватна агрофірма «Вікторія» (орендар) уклали договір оренди землі, за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування строком на 20 років (п. 7) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Каришківської сільської ради за № 348, згідно Державного акта серії ЯМ № 369807 від 19 листопада 2012 року кадастровий номер 0520282000:01:005:0071, загальною площею 2,6680 га, в тому числі: 2,6680 га ріллі (п. 1, 2) (а. с. 35-36). Згідно пунктів 3 і 6 цього договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні (п. 3); інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні (п. 6) (а. с. 35-36). Актом погодження та закріплення меж земельної ділянки, складеним та підписаним власником земельної ділянки ОСОБА_1 і орендарем ПАФ «Вікторія», в особі директора Вовка М. І., проведено встановлення та погодження в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ОСОБА_1 в розмірі 2,6680 га, у тому числі 2,6680 га ріллі. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками, які передані на зберігання орендарю; спірних питань щодо зовнішніх меж земельної ділянки немає (а. с. 37). Згідно акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 25 лютого 2015 року орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ПАФ «Вікторія» в особі директора Вовка М. І., прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Каришківської сільської ради кадастровим номером 0520282000:01:005:0071 загальною площею 2,6680 га, в тому числі: 2,6680 га ріллі, призначену для товарного сільськогосподарського виробництва, згідно договору оренди, який зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі під № 8856728 від 25 лютого 2015 року; вказана земельна ділянка придатна до використання за цільовим призначенням, недоліків щодо стану землі немає. Акт підписаний орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ПАФ «Вікторія» (а. с. 38). Із долученої до матеріалів цивільної справи копії реєстраційної справи № 1867528805202, виготовленої із електронних копій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої Відділом державної реєстрації Барської районної державної адміністрації на виконання ухвали Барського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2020 року про витребування доказів, вбачається, що в даній реєстраційній справі є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47679518 від 09 липня 2019 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Зубарєвої А. М., КП «Гарант+» Вінницька область, про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на незавершене будівництво, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки _______, за суб`єктом: Приватна агрофірма «Вікторія»; відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (а. с. 60); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, із якого вбачається, що ПАФ «Вікторія» є власником незавершеного будівництва складу № 5, нежитлове приміщення загальною площею 704,1 кв. м., готовністю 92 % по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 32302346, дата і час державної реєстрації: 05 липня 2019 року (а. с. 61); договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 23 грудня 2013 року, за яким продавець ПАФ «Колос» в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А. М. зобов`язується передати у власність покупцеві ПАФ «Вікторія» в особі директора ОСОБА_3 , майно, яке є власністю продавця і він має повне право на його продаж: визначене як Лот2: лінія виробництва круп «Харківчанка-400К» (п. 2); передача об`єкта аукціону покупцю здійснюється продавцем у десятиденний строк після оплати покупцем повної вартості об`єкта аукціону і засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (а. с. 62-64); протокол № 13/3 проведення аукціону, затверджений ліквідатором ПА «Колос» ОСОБА_2 19 грудня 2013 року, відповідно до якого Приватна агрофірма «Вікторія» є покупцем: лот 1: незавершена будівництвом будівля млину готовністю 77% загальною площею 1430 кв. м., розташована за адресою: Вінницька область Барський район с. Червоне, по плану БТІ (Літ. А), ціна продажу 53 427,60 грн.; лот 2: лінія виробництва круп «Харківчанка-400К», ціна продажу 8000,00 грн. (а. с. 66-67); акт приймання-передачі майна від 21 грудня 2013 року, складеного на підставі протоколу № 13/3 проведення аукціону від 19 грудня 2013 року, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 23 грудня 2013 року, відповідно до якого ПАФ «Колос» в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А. М. (продавець) передав, а ПАФ «Вікторія» в особі директора ОСОБА_3 (покупець) прийняв у власність, наступне майно: незавершена будівництвом будівля млину готовністю 77% загальною площею 1430 кв. м., лінія виробництва круп «Харківчанка-400К», за ціною продажу 61 427,60 грн., яке з моменту підписання сторонами даного акту переходить у власність ПАФ «Вікторія», яка не має претензій щодо стану придбаного майна (а. с. 68); технічний паспорт на незавершене будівництво (склад № 5) по АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 10 серпня 2018 року, із якого вбачається, що підставою для будівництва є протокол № 13/3 проведення аукціону; відсоток готовності будівництва: побудовано склад № 5 літера «А», готовність якого складає 92 %, площа забудови складу 704,1 кв. м. (а. с. 69-71). Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності на землю, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем ПАФ «Вікторія» факту наявності нежитлового приміщення складу № 5 загальною площею 704,1 кв. м. готовністю 92% на земельній ділянці кадастровим номером 0520202000:01:005:0071, не визначенням площі земельної ділянки, яку займає будівля, а також із необґрунтованості позивачем необхідності припинення права власності ОСОБА_1 на всю земельну ділянку площею 2,6680 га, а не площею, яка необхідна для будівлі та її обслуговування. За відсутності підстав для припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що до задоволення не підлягає вимога позивача про визнання за ним права власності на цю саму земельну ділянку. Такий висновок суду є правильним. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (частина 1 статті 5 ЦПК України). Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Як вбачається із позовної заяви позивач просить припинити право власності ОСОБА_1 на належну йому згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 369807 від 19 листопада 2012 року, земельну ділянку площею 2,6680 га, на якій знаходиться незавершена будівництвом будівля складу № 5, яку позивач придбав на аукціоні 19 грудня 2013 року і право власності за позивачем на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 липня 2019 року. При цьому позивач у своєму позові вказав, що дана будівля складу № 5 знаходиться саме на земельній ділянці площею 2,6680 га кадастровим номером 0520282000:01:005:0071, що знаходиться на території Каришківської сільської ради (а. с. 2-4). Статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєї власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час переходу до позивача права власності на будівлю) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (частина 6). Відповідно до статті 377 ЦК України (у такій же редакції) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина 1). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (частина 2). Відповідно до статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом. У цій статті закріплюється виключно судовий порядок припинення права власності на земельну ділянку у передбачених законом випадках, які є юридичними фактами, з яким закон пов`язує припинення права власності на землю. При цьому у Цивільному кодексі України встановлені загальні підстави припинення права власності, які можуть бути застосовані до регулювання відносин з припинення права власності, якщо спеціальним законом не передбачається інше. Спеціальним законом є Земельний кодекс України, який подібно до Цивільного кодексу України, передбачає можливість припинення права власності на землю як в судовому порядку, так і без звернення до суду у випадках, передбачених цим кодексом, визначених главою 22 «Припинення прав на землю» Земельного кодексу України, яка включає у себе статті 140-151. Зокрема, у ст. 140 ЗК України встановлюється перелік підстав припинення права приватної власності на земельні ділянки, якими є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Позивачем по справі на обґрунтування своїх вимог у позовній заяві не було зазначено жодної із наведених підстав чи будь-яких інших, визначених законом підстав, та не зазначено і не надано доказів, за наявності яких право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підлягає припиненню і судом таких обставин не встановлено. При цьому закон, у тому числі і спеціальний Земельний кодекс України, не містить такої підстави для припинення права власності особи на земельну ділянку як знаходження на цій земельній ділянці будівлі чи споруди, що на праві власності належить іншій особі, відмінній від власника земельної ділянки. За таких обставин вимога позивача про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,6680 га, кадастровим номером 0520282000:01:005:0071, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Каришківської сільської ради (за межами населеного пункту) і належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №369807, виданого 19 листопада 2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом реєстровим № 1-1793 від 24 квітня 2009 року, ВМС № 666121, до задоволення не підлягає. Наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються наступним. Позивачем, згідно вимог статей 13, 12, 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б відповідали вимогам статей 76, 77-80 ЦПК України, того факту, що на земельній ділянці площею 2,6680 га, яка на праві власності належала спадкодавцю відповідача ОСОБА_1 , на час виникнення у того права власності, уже була побудована будівля, що належала Приватній агрофірмі «Колос», у якої позивач придбав цю будівлю на аукціоні. Не підтверджують цього факту і надані позивачем: 1) акт вибору земельної ділянки для будівництва зернопереробного комплексу від 18 травня 2000 року, із якого вбачається, що комісія вибрала земельну ділянку площею 2,6 га, що розміщена в східній частині села Червоне на господарському дворі ПАФ «Колос» і межує: з півночі і сходу рільні землі агрофірми, із заходу під`їзна дорога до господарського двору і зернотоку, із півдня зерносклад на 1000 т і зерносушильний комплекс; ділянка вільна від забудови і зелених насаджень, 2) заключення по відведенню земельної ділянки під будівництво від 22 травня 2000 року, яке дає характеристику відведеної земельної ділянки площею 2,6 га, яка в минулому була господарським двором (а. с. 12, 13). Надані позивачем ці докази свідчать про те, що земельна ділянка, на якій знаходиться належне позивачу нерухоме майно склад № 5, використовувалася агрофірмою як господарський двір, що виключає її цільове використання для товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки спірна земельна ділянка, що перебуває у власності відповідача по справі має саме таке цільове використання товарне сільськогосподарське виробництво, про що свідчить Державний акт (а. с. 31), Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0518325382010 від 23 січня 2020 року (а. с. 32), договір оренди землі (пункти 14, 15, 16) від 12 листопада 2014 року (а. с. 35-36), акт прийому-передачі від 25 лютого 2015 року до договору оренди землі (а. с. 38), акт погодження та закріплення меж земельної ділянки (а. с. 37), які підписані власником земельної ділянки ОСОБА_1 і орендарем ПАФ «Вікторія». Також позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту знаходження належної йому на праві власності будівлі саме на належній відповідачу земельній ділянці площею 2,6680 га, оскільки судом встановлено протилежне, а саме, що спірна земельна ділянка вільна від забудови, що вбачається із укладеного 12 листопада 2014 року договору оренди землі між сторонами по справі (35-36), та із підписаних, у тому числі позивачем, актів: прийому-передачі (а. с. 38) і погодження та закріплення меж земельної ділянки (а. с. 37). Те, що спірна земельна ділянка є вільною від забудови підтверджується також визначеним для неї цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить Державний акт серії ЯМ №369807 від 19 листопада 2012 року (а. с. 31), Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0518325382020 від 23 січня 2020 року (а. с. 32), кадастровий план земельної ділянки площею 2,6680 га (а. с. 34), договір оренди землі (п. 3) від 12 листопада 2014 року (а. с. 35-36), акти (а. с. 37, 38). Доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки позивач у своєму позові не зазначив та не надав. Доводи апеляційної скарги в тому, що довідка відділу у Барському районі ГУ Держгеокадастру № 0-2-0.26-132/52-19 від 17 липня 2019 року (а. с. 9) є належним і допустимим доказом по справі, так як вона видана начальником відділу в межах його компетенції та підтверджує той факт, що на спірній земельній ділянці знаходиться будівля складу № НОМЕР_1 , що належить ПАФ «Вікторія», не заслуговують на увагу, оскільки дану довідку як один із письмових доказів по справі судом оцінено за правилами статті 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами по справі і за наслідками такої оцінки встановлено, що дана довідка, не містить належної інформації на підставі якої вона видана, та суперечить всім іншим доказам по справі: Державному акту (а. с. 31), Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 32), кадастровому плану (а. с. 34), договору оренди землі (а. с. 35-36), актам (а. с. 37, 38); доказам, що надані позивачем: протоколу № 13/3 проведення аукціону від 19 грудня 2013 року і акту приймання-передачі, які не свідчать про придбання позивачем приміщення складу № 5 (а. с. 7, 8), акту (а. с. 12), заключенню (а. с. 13); а також відомостям, що містяться в реєстраційній справі № 1867528805202, зокрема, це: 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47679518 від 09 липня 2019 року, яким проведена державна реєстрація права власності за ПАФ «Вікторія» на незавершене будівництво по АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці із відсутнім кадастровим номером (а. с. 60); 2) Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ПАФ «Вікторія» цього нерухомого майна (а. с. 61); 3) виготовлений на замовлення ПАФ «Вікторія» технічний паспорт на незавершене будівництво (склад № 5) по АДРЕСА_1 (а. с. 69-71). Таким чином дана довідка не підтверджує тієї обставини, що належний позивачу незакінчений будівництвом склад № 5 знаходиться саме на земельній ділянці кадастровим номером 0520282000:01:005:0071 площею 0,2688 га з цільовим використанням для товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 . Проте, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, щодо не застосування норм матеріального права, заслуговують на увагу і при вирішенні даного спору підлягають до застосування норми матеріального права, визначені статтею 378 ЦК України і статтями 140, 142, 143 ЗК України, які підлягають застосуванню до правовідносин, які випливають із встановлених по справі обставин, про що наведено вище. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2). З урахуванням наведеного висновок суду про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведеності позивачем є правильним, але оскільки до такого висновку суд прийшов без застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, то на підставі пункту 4 частини 1 та частини 2 статті 376 ЦПК України таке рішення підлягає до зміни в частині застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин, що випливають із встановлених по справі обставин. Керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Вікторія» задовольнити частково. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року змінити у мотивувальній частині рішення, виклавши його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2021 року