Постанова 4805 № 279/6278/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/6278/20 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А. Категорія 84 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Лісової Т.С. з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. у цивільній справі №279/6278/20 за заявою ОСОБА_2 до заінтересованої особи Територіальної громади м.Житомира в особі Житомирської міської ради про встановлення факту родинних відносин, - в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом. Просила встановити факт родинних відносин. В обґрунтування поданого позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна племінниця ОСОБА_3 . Після її смерті вона залишилась єдиною спадкоємицею за законом. За оформленням своїх спадкових прав після смерті двоюрідної племінниці заявниця звернулась до приватного нотаріуса м.Житомира із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини. Тому просила встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 як двоюрідною тіткою та двоюрідною племінницею. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.Липлянщина, Народицького району, Житомирської області являється двоюрідною тіткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Липлянщина, Народицького району, Житомирської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У поданій через представника ОСОБА_4 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати повністю і ухвалити нове рішення про залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що під час оформлення спадкової справи №50/2020, яка була заведена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. за заявою ОСОБА_1 від 04.12.2020 року, ОСОБА_2 було роз`яснено, що на даний час підстави для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом відсутні, оскільки при житті ОСОБА_3 заповіту не складала, а також відсутні підстави видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_2 не відноситься до кола осіб спадкоємців за законом, що визначені нормами Цивільного кодексу України, так як не підтвердила свої родинні відносини з померлою ОСОБА_3 . Звертаючись до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ОСОБА_2 мотивувала свою заяву тим, що встановлення даного факту необхідно їй для належного оформлення права на спадщину, про що суд зазначив у своєму рішенні. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що встановлення даного факту необхідно ОСОБА_2 для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не з`ясував чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця, не встановив коло спадкоємців померлої та не залучив до розгляду заяви ОСОБА_1 . Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Житомирі померла ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть №2707 від 19.10.2020 року (а.с.61). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . 04.12.2020 ОСОБА_1 була подана приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. заява про прийняття спадщини з подальшою видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру. В цей же день приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. була заведена спадкова справа №50/2020, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04 грудня 2020 року №62756928. Після відкриття спадкової справи приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. було роз`яснено ОСОБА_1 про те, що на даний час підстави для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом відсутні, оскільки при житті ОСОБА_3 заповіту не складала. Також відсутні підстави видачі їй свідоцтва про спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб спадкоємців за законом, що визначені нормами Цивільного кодексу України, так як не підтверджує свої родинні відносини з померлою ОСОБА_3 . Одночасно з цим ОСОБА_1 було роз`яснено, що її взаємовідносини з ОСОБА_3 , а саме факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини може бути встановлений в судовому порядку. У зв`язку з цим позивач змушена звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю. Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; -заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18. Згідно роз`яснень, які містять у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. В даному випадку як на підставу вимог заяви, ОСОБА_2 посилалася на те, що встановлення юридичного факту необхідно їй для оформлення спадщини. Отже, зі змісту наданих матеріалів вбачається, що встановлення факту безпосередньо пов`язане з вирішенням питання про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 звернулася суду із заявою, що є предметом цього судового розгляду 21 грудня 2020 року. А ОСОБА_1 29 грудня 2020 року звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 . Вказаний спір на цей час не вирішено. Якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, спір вирішується в позовному провадженні. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. В даному випадку суд не встановив, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов`язки цих осіб. Зазначене свідчить про наявність спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .. Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов`язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження. Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням в цій справі порушені її права. Такі доводи заслуговують на увагу, оскільки вирішуючи спір, суд першої інстанції не з`ясував коло заінтересованих осіб. Тому, зважаючи на наведені вище обставини судовим рішенням у даній справі зачіпаються права апелянта, яка не була залучена до участі у справі. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява - залишенню без розгляду. Суд роз`яснює заявниці її право на звернення до суду із позовом в загальному порядку. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,377,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин залишити без розгляду. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 630 грн. понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 31.03.2021 року.