Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/6241/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6241/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В., Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 01 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням стажу його роботи на ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" з 01.06.2007 по 31.12.2010 та за липень 2011; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в зв`язку з неврахуванням стажу його роботи на ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" з 01.06.2007 по 31.12.2010 та за липень 2011. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" з 01.06.2007 по 31.12.2010 та за липень 2011. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, починаючи з 08.07.2020, провести перерахунок, зробити нарахування та виплатити недоплачену суму пенсії ОСОБА_1 з врахуванням стажу роботи та заробітної плати на ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" з 01.06.2007 по 31.12.2010 та за липень 2011. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що через відсутність сплати страхових внесків позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи на Шепетівському заводі культиваторів з 01.06.2007 по 31.12.2010 та за липень 2011 року. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно записів в його трудовій книжці безперервно працював у ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" з 12.11.1978 по 01.08.2011. Крім того, позивач отримував відповідну заробітну плату, з якої ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" відраховувалися страхові внески. Позивач 24.01.2018 позивач отримує пенсію за віком. За документами пенсійної справи стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 20 днів. При цьому період роботи позивача у ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" з 01.06.2007 по 13.12.2010 та липень 2011 не зараховані до його страхового стажу для обчислення пенсії за віком. 08.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про зарахування до його страхового стажу вказаного періоду роботи у ВАТ "Шепетівський завод культиваторів". Листом від 10.08.2020 №3836-3274/Ц-03/8-2200/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області позивачеві повідомлено про те, що ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" до бюджету управління не сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2007 по 31.12.2020 та за липень 2011, тому страховий стаж за цей період не може бути врахований позивачу при призначенні пенсії. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що неперерахування ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до статті 62 Закону № 1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески. Згідно цієї ж статті страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж - Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою цієї ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. У відповідності до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно із частиною одинадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. В ході розгляду справи судом встановлено, до розрахунку страхового стажу позивача не врахований період роботи з 01.06.2007 по 31.12.2010 та за липень 2011 у ВАТ "Шепетівський завод культиваторів", оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вищезазначений період заробітна плата нарахована, сплата страхових внесків відсутня. Саме вказана обставина стала підставою для відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахування вказаних періодів у страховий стаж позивача. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Відтак, фактично внаслідок невиконання ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні чи перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17). Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача згідно з трудовою книжкою та, відповідно, про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного вище періоду. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови відповідача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.