LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856120/4825/20-а

від 31.03.2021 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4825/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 31 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізованої офтальмологічної МСЕК про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізованої офтальмологічної МСЕК про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 10 лютого 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2021року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 2009 відбуває покарання довічно в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1». Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 18 від 10.01.2017, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні міжобласної багатопрофільної лікарні при Стрижавській ВК № 81 з 27.12.2016 по 10.01.2017 з діагнозом правобічна пахова кіла. У період з 23 травня 2019 року по 10 червня 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Стрижавській багатопрофільній лікарні №8 І, про що свідчить виписка із медичної карти хворого №103 від 10.06.2019 року. За наслідком зазначеного вище лікування, позивачу встановлений діагноз: хронічний бронхіт в стадії ремісії, вторинна неоваскулярна глаукома, зріла катаракта на правому оці; OS ускладнена незріла глаукома. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Стрижавській багатопрофільній лікарні №81 в офтальмологічному відділенні з 10 лютого 2020 року по 25 травня 2020 року, що підтверджується випискою №40 від 02.07.2020 року. За вищевказаним лікуванням позивачу був встановлений діагноз: термінальна глаукома, катаракта, відкритокутова ІІІ-а глаукома (оперована), незріла катаракта; гострота зору обох очей. ОД -0 (нуль) ВОТ 17мм нд, OS- 0,07 н.к, BOT - 15мм н.д. Очне дно не офтальмоскопується. 11 березня 2020 року позивачу було зроблено операцію на оці OS - синусотрабекулоектомія з мікросклеректомією. Позивач вказує, що неодноразово звертався до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області» (далі - Філія ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області) про надання йому допомоги у зв`язку з погіршенням зору. Однак, Філія ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області листами № 666/ВІ-20 від 09.07.2020 та №690/ВІ-20 від 20.07.2020 повідомлено позивача, що з метою вирішення питання щодо групи інвалідності, 02.07.2020 проведено засідання ЛКК (виїзна) та направлено матеріали до Вінницької обласної офтальмологічної МСЕК з метою визначення групи інвалідності. Також вказали, що медична допомога ОСОБА_1 надається відповідно до вимог законодавства про охорону здоров`я. Щодо оперативного лікування вказали, що через відсутність матеріально-технічної бази оперативне втручання провести неможливо. Як вбачається зі змісту засідання ЛКК № 28 від 02.07.2020, позивачу видано направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) №28, з якого слідує, що відповідно до обстеження ОСОБА_1 окулістом, встановлено такі дані: VOD - 0 (нуль), VOS 0, 07 н.к., BOT OS: 17, BOT OD:15. Рогівка OD - набряк. Райдужка - неоваскуляризація, зіниці звужені, атрофія пігментної кайми, задня сінехія. Райдужка OS: зіниця звужена, атрофія пігментної кайми. Засіданням виїзної ЛКК №28 від 02.07.2020 року, позивачу встановлений діагноз: OD: термінальна глаукома, катаракта OS; в/к IIІ-а глаукома, незріла катаракта. 06.08.2020 Спеціалізована офтальмологічна МСЕК провела комісійний огляд ОСОБА_1 , за наслідком чого склала Акт № 968 від 06.08.2020, на підставі якого видано довідку до Акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 834114 від 06.08.2020. Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивачу було встановлено II (другу) групу інвалідності безтерміново за клініко-функціональним діагнозом та кодом за МХК-10: Н40.1 - «Захворювання органу зору», а саме у позивача наявна термінальна глаукома, ускладнена катаракта обох очей; в/к оперована глаукома, ускладнена катаракта лівого ока. Індивідуальною програмою реабілітації ОСОБА_1 від 06.08.2020 №932 визначено потребу у відновній терапії, профілактичних заходах, реконструктивній хірургії, медичне спостереження офтальмолога з метою відновлення обмеження життєдіяльності. Однак, позивач не погоджується із встановлення йому ІІ групи інвалідності, оскільки відповідачем не проведено повного дослідження здоров`я та належним чином не перевірено гостроту зору, а тому на переконання позивача дії Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована офтальмологічна МСЕК щодо присвоєння ІІ групи інвалідності є протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-ІV медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ визначено, що інвалідність, як міра втрати здоров`я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» було затверджено в тому числі Положення про МСЕК, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, осіб з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Пунктом 3 Положення про МСЕК встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача під час прийняття спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що позивачу було надано направлення на медико-соціально-експертну комісію до Вінницької обласної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК. При цьому відповідно до п.1 п. 11 Положення про МСЕК, зокрема, міжрайонні комісії визначають серед іншого ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування. За приписами п.12 Положення про МСЕК обласні комісії, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій. 06.08.2020 Спеціалізована офтальмологічна МСЕК провела комісійний огляд ОСОБА_1 , за наслідком чого склала Акт № 968 від 06.08.2020, на підставі якого видано довідку до Акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 834114 від 06.08.2020, згідно якої позивачу і встановлена ІІ група інвалідності. Колегія суддів зазначає, що у відповідно до п.17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (п.18 Положення про МСЕК). Згідно з п.19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. При цьому, за приписами п.20 Положення про МСЕК комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України, якою є Інструкція №561, згідно з пунктом 1.10, якої при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивача, доводи останнього зводяться до того, що відповідач 06.08.2020 здійснив його огляд лише візуально, без проведення спеціального дослідження і спеціального обладнання із застосуванням одного ліхтарика та без перевірки фактичного зору, що на його переконання свідчить про протиправність дій Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізованої офтальмологічної МСЕК. Однак, як вбачається з матеріалів та встановлено судом першої інстанції огляд позивача проведений спеціальним медичним приладом офтальмоскопом, який наявний в Переліку виробів медичної техніки вітчизняного та імпортного виробництва для задоволення першочергових потреб установ і закладів охорони здоров`я України, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, затвердженого постановою КМУ № 427 від 05.05.1997. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повне медичне обстеження, як того вимагає Положення про МСЕК, та необхідні дослідження ОСОБА_2 були проведені під час його стаціонарного лікування у період з 23 травня 2019 року по 10 червня 2019 року, а також під час його стаціонарного лікування в офтальмологічному відділенні з 10 лютого 2020 року по 25 травня 2020 року та під час комісійного огляду. Суд апеляційної інстанції відповідно до п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначений Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009. Згідно п. 3 вищевказаного Положення, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Відповідно до п. 22 даного Положення, повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду. Згідно із п. 23 вищевказаного Положення, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Відповідно до п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності. І група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Відповідно до п. 2.2. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.09.2011 року №561, здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови). Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі). Згідно з п. 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Пунктом 3.3. вищезазначеної Інструкції передбачено, що група ІІ інвалідності встановлюється при таких захворюваннях, як стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органа зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05-0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 град, від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить. Згідно із п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Судова колегія звертає увагу, що критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб. Таким чином, враховуючи те, що направленням на медико-соціально- експертну комісію (МСЕК) №28 від 02.07.2020 року встановлено, що відповідно до обстеження ОСОБА_1 окулістом, встановлено такі дані: VQD - 0 (нуль), VOS-0,07 н.к., оцінивши соціальні потреби позивача, провівши повне медичне обстеження під час неодноразового стаціонарного лікування позивача в лікарні, провівши необхідні дослідження, визначивши клініко-функціональний діагноз, професійний, трудовий прогноз, комісією було встановлено, що наявні у ОСОБА_1 порушення функцій організму, обумовлені захворюваннями, обмежують його відповідають вимогам пп. 26, 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, а тому суд визнає, що процедура проведення медико-соціальної експертизи позивача Спеціалізованою офтальмологічною МСЕК дотримана відповідачем в повній мірі. При цьому, варто відмітити, що відповідно до Закону України, «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положення про МСЕК саме до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. Тобто, колегія суддів зауважує, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Завданням суду, при розв`язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 березня 2019 року (справа №805/773/17-а). З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв у порядку визначеному законодавством, у відповідності до Інструкції №561, Положенню №1317, Положенню про МСЕК, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання незаконними дії Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Спеціальна офтальмологічна МСЕК щодо непроведення повного медичного обстеження та необхідного дослідження стану здоров`я ОСОБА_1 і неправомірності зробленого висновку про присвоєння ІІ групи інвалідності та зобов`язання відповідача провести комплексну судово-медичну експертизу, з висновків якої призначити позивачу групу інвалідності 1Б не підлягають задоволенню. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»