Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/3501/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3501/20 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представника апелянта/позивача Губич А.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (суддя Попов В.Ф., м. Херсон, повний текст рішення складений 11.01.2021) про залишення без розгляду позовної заяви Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Цюрупинське» про стягнення штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів,- В С Т А Н О В И В: 09 листопада 2020 року НКЦПФР звернулася до адміністративного суду з позовом до ПРАТ АФ «Цюрупинське», в якому просило стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 2550,00 грн. згідно постанови №634-ПУ-1-Е від 25.11.2019 року про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою НКЦПФР подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне з`ясування істотних обставин, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що право звернення до суду з даним позовом виникло у позивача у грудні 2019 року, але, згідно пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, право на звернення до суду виникає лише протягом 07.08.2020-07.11.2020. Наполягаючи на приписи статті 58 Конституції України апелянт стверджує, що на правовідносини щодо стягнення штрафних санкцій за постановою про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, слід застосовувати законодавство, чинне на час виникнення такого права на звернення до суду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника апелянта/позивача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ж з пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Відповідно до частини першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. За визначенням пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Суб`єкти ж владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України). Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративної юрисдикції продубльований і в пункті 5 частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом. Водночас, правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України від 30.10.1996 №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» (далі Закон №448/96-ВР). Статтею 1 Закону №448/96-ВР визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює НКЦПФР (стаття 5 цього Закону). Пунктом 14 статті 8 вищезазначеного Закону визначено, що НКЦПФР має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення НКЦПФР до адміністративного суду з даним позовом є несплата ПРАТ АФ «Цюрупинське» накладених постановою №634-ПУ-1-Е від 25.11.2019 року штрафних санкції. Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що під час прийняття зазначеної постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, на підставі якої заявлена грошова сума до стягнення у судовому порядку, частинами другою та третю статті 11 Закону №448/96-ВР (в редакції Законів №642/97-ВР від 18.11.97, №2258-VI від 18.05.2010) було визначено, що рішення НКЦПФР про накладення штрафу може бути оскаржено в суді. У разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом НКЦПФР. Проте, з 01 липня 2020 року введено в дію Закон України від 12.09.2019 №79-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг», зокрема підпункт 5 пункту 3 розділу І яким внесені зміни у Закон №448/96-ВР, та частини друга та третя статті 11 викладені в наступній редакції: «Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу набирає чинності з робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення. У разі якщо рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу протягом місяця з дня набрання ним чинності не було виконано або не було оскаржено у судовому порядку, таке рішення набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законодавством.» (частина друга статті 11 Закону №448/96-ВР). «Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до законодавства. У разі якщо зазначене рішення протягом місяця з дня набрання ним чинності було оскаржено у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про оскарження зазначеного рішення, таке рішення набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням з урахуванням строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (частина третя статті 11 Закону №448/96-ВР). Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що з 01 липня 2020 року НКЦПФР втратила право на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, оскільки таке рішення за умови невиконання протягом місяця з дня набрання ним чинності або не оскарження у судовому порядку, набуває статусу виконавчого документа, що виконується органами державної виконавчої служби згідно із законодавством. Щодо посилання апелянта на положення статті 58 Основного Закону, то слід наголосити, що у судовій практиці Верховного Суду сформульовано ряд правових позицій стосовно застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі, зокрема: реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень тощо); право не може існувати на майбутнє; нереалізовані права (неотримана пільга, неоформлений статус тощо) особи не накопичуються протягом дії закону, який в подальшому втратив чинність або був змінений. У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу. Колегія суддів також звертає увагу апелянта і на приписи частини третьої статті 3 КАС України, якою визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій, встановивши відсутність у НКЦПФР права на звернення до адміністративного суду з даним позовом, на основі правильного застосування норм процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні правових норм. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга НКЦПФР задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року про залишення без розгляду позовної заяви без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 1 квітня 2021 року.