Постанова 4854 № 420/12462/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12462/20 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021р. про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №951160166370 від 23.10.2020р. щодо нарахування позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, винесене посадовими особами відділу з питань перерахунків пенсій №5 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Одеській області в розмірі 78% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді; - зобов`язати УПФ зарахувати судді у відставці позивачу до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 89%, виходячи з фактичного стажу 39р. 8,5м.; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці позивачу у розмірі 89% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021р. провадження у даній адміністративній справі закрито на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України. Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду в суд першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2020р. по справі за №420/7683/20 (а.с.23-32), зокрема: - визнано протиправним та скасовано Рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №5 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 5.03.2020р. №951160166370, від 16.07.2020р. №651160166370; - зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р., виходячи із суддівської винагороди у розмірі 119 814грн.. В подальшому, 15.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до пенсійного органу про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав зазначене рішення суду від 12.10.2020р. для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р.. Пенсійний орган своїм рішенням за №951160166370 від 23.10.2020р. перерахунок здійснив, однак, із невірним вирахуванням стажу на посаді судді. Не погоджуючись із вказаним рішенням УПФ щодо нарахування позивачу довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням 78% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, позивач звернувся в суд із даним позовом. Закриваючи провадження в даній адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки є рішення суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самими сторонами, то наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України. Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі вмотивована тим, що заявлені позивачем вимоги мають бути вирішені у порядку передбаченому ст.382,383 КАС України, а саме у порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, виходячи з наступного. Приписами ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Положеннями ч.1 ст.383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що вищенаведені норми регулюють та встановлюють процес судового контролю за належним виконанням сторонами прийнятих судових рішень. Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 20 лютого 2019р. у справі за №806/2143/15 наголошував, що підставами застосування норм ст.382,383 КАС України є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Відтак, судова колегія зазначає, що передумовою звернення особи в порядку ст.382,383 КАС України, є саме не виконання чи в не повній мірі виконання стороною по справі прийнятого судового рішення. Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2020р. по справі за №420/7683/20 (а.с.23-32) розглянуті та вирішені спірні правовідносини, де предметом спору була відмова пенсійного органу перерахувати довічне грошове утримання пов`язаного зі зміною грошового утримання діючого судді. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у даній справі, позивач оскаржує протиправні дії пенсійного органу щодо неправильності встановлення суддівського стажу та відповідного розміру довічного утримання судді. Так, з матеріалів справи, а саме із рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2020р. по справі за №420/7683/20 (а.с.23-32) вбачається, що питання щодо встановлення суддівського стажу позивача не були предметом судового розгляду, та не досліджувались в межах розгляду зазначеної справи (№420/7683/20), а тому вказані обставини виключають можливість звернення особи в суд в порядку ст..382,383 КАС України. Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що в даному випадку заявлені вимоги є окремим предметом спору та зазначені підстави надають право особі звернутись в суд із новими позовними вимогами. Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно ототожнено предмет спору у даній справі з предметом позову у рішенні суду від 12.10.2020р. по справі за №42/7683/20. Вказане призвело до неправильного застосування норм законодавства та позбавило позивача права звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 червня 2013р. наголосив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина. Конституцією України (ч.1 ст.8 та ч.1 ст.129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права. Крім того, положеннями ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (ст.2,6,48) встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997р. №475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997р.; надалі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією. Як закріплено у ст.32 Конвенції, її положення тлумачяться і конкретизуються в рішеннях Європейського суду з прав людини («Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд). Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абз.3 пп.2.3 п.2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016р. №2-рп/2016, абз.1 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018р. №3-р/2018, абз.1 п.2.8 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018р. №7-р/2018). Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 7 лютого 2019р. Основний Закон України (Преамбула, статті 85,102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України. Приписами ч.2 ст.6 та ч.1 ст.7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачу для захисту своїх порушених прав необхідно звертатись в порядку передбаченому ст.382,383 КАС України, оскільки в даному випадку предмет спору є оскарження протиправних дій пенсійного органу щодо неправильності встановлення суддівського стажу та відповідного розміру довічного утримання судді, що є окремим предметом спору, та вказане не було предметом судового розгляду, та не досліджувалось в межах розгляду адміністративної справи за №420/7683/20. Оскільки судом першої інстанції неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання ухвала суду про закриття провадження підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 325, 328 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021р. про закриття провадження у справі скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв