Постанова Донецький апеляційний суд № 219/4713/20

Єдиний унікальний номер 219/4713/20 Номер провадження 22-ц/804/752/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Бахмут справа № 219/4713/20 провадження № 22-ц/804/752/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 219/4713/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року (суддя Медінцева Н.М.), ухваленого в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалось на те, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 13 вересня 2018 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Встановлюючи та змінюючи кредитний ліміт банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно до п.2.1.1.12.3 погашення кредиту поповнення картрахунку Держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим станом на 15 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 35 196,78 грн., яка складається з: 23 582,82 грн. заборгованість за тілом кредиту ; 9461,73 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії;, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1652,23 грн. штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13 вересня 2019 року у розмірі 35 196,78 грн. станом на 15 квітня 2020 року та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року у задоволені позовних вимог АТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 вересня 2018 року на загальну суму 35 196,78 грн., відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що у заяві позичальника від 13 вересня 2018 року процентна ставка не зазначена, бажаний ліміт також не зазначений, крім того відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Сама по собі наявність в анкеті-заяві приписів про ознайомлення відповідача з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», не свідчить що до даних правовідносин можливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 вересня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 травня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі відповідачу відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), ні наявності заборгованості по них, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення норм процесуального та матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 13 вересня 2018 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 особистим підписом засвідчила, що «Підписанням даної анкети-заяви вона згідно статті 634 ЦК України в повному обсязі приєднується до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом з пам`яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування. Погоджується з тим, що зміни до умов та правил вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених умов та правил є підтвердженням її погодження та повного й безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами умов та правил зобов`язується ознайомитися самостійно на офіційному сайті банку». Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку в будь-який час. Суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем до позовної заяви долучено підписаний відповідачем паспорт споживчого кредитування, у якому визначено умови кредитування, у тому числі: процентна ставка ( у пільговий період 0,00001% річних, поза межами пільгового періоду 3,5% на місяць, встановлена підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84% річних); розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій) та інше. Наданий паспорт споживчого кредиту за формую та змістом відповідає вимогам, Закону № 1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту):погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо. Після ознайомлення з умовами кредитування з 13 вересня 2018 року відповідач почала користуватися кредитними коштами, про що зазначено в розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку, що є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Дії відповідача щодо користування кредитом, сплати заборгованості за кредитом, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (графа «сума погашення за наданим кредитом» та випискою по рахунку (зазначення транзакцій щодо поповнення рахунку) є доказом приєднання до умов і правил надання банківських послуг, тарифів та прийняття цих умов, запропонованих банком, та виконанням договору, тому висновок суду першої інстанції про відсутність, погодження умов кредитування є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи. Висновок суду про недоведеність боргу за тілом кредиту не відповідає обставинам справи та наданим до позову доказам. Розрахунок заборгованості не спростовано, доказів повернення кредиту матеріали справи не містять, а отже місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту розмір 23 582,82 грн. Суд першої інстанції всупереч статті 1054 ЦК України, безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики, яка підлягає стягненню в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 11 лютого 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк», в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування доводів відзиву зазначив, що доводи апеляційної скарги, щодо відступлення від висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, є не обґрунтованими, оскільки у судів першої та апеляційної інстанції відсутні правові підстави відступати від правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, при розгляді конкретної справи з наведенням відповідних мотивів. Правовідносини між сторонами регулюються лише анкетою-заявою про приєднання відповідача до умов та Правил надання банківських послуг, яка не містить суми отриманого кредиту (кредитного ліміту), процентів за користування кредитом, строку виконання кредитного договору та інших відомостей. Умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, які затверджені наказом позивача, не підписано відповідачем, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, укладеного, як посилається Банк у своєму позові. Крім того в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про суму кредиту, розмір та порядок нарахування процентів, про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання тощо. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розуміла ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву без номеру та без дати укладання. Вказані висновки викладенні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). Позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів розмір отриманих відповідачем кредитних коштів від банку, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість. У зв`язку з цим позиція позивача з приводу того, що сторонами були досягнуті усі істотні умови кредитування та розрахунок заборгованості здійснено на підставі узгоджених сторонами умов кредитування є безпідставними та спростовується матеріалами справи. Рішення суду першої інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постановах від 03 квітня 2019 року у справі №221/5089/16-ц та від 18 березня 2020 року у справі № 203/2296/17 під час розгляду аналогічних справ. У виписці за договором № б/н станом на 16 квітня 2020 року, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідачка користувалась двома кредитними картками за наступними номерами : НОМЕР_1 дата відкриття 13 вересня 2018 року термін дії до 07/22 та НОМЕР_2 дата відкриття 08 серпня 2019 року термін дії 03/23, проте за карткою № НОМЕР_2 не вказано її кредитний ліміт, а тому позовні вимоги банку є необґрунтованими. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій не відповідають вимогам статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України від 13 березня 2017 року за № 6-2879цс16. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до змісту вказаної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 погодилась з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами є між ним та банком договором про надання банківських послуг (а.с.15-16). Згідно копії Статуту АТ КБ «ПриватБанк», вказаний банк є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.72-73). До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту, в якому ОСОБА_1 повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та інше (17-18). У пункті 4 паспорта споживчого кредиту від 13 вересня 2018 року зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, зазначено, що процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001 % річних, процентна ставка за межами пільгового періоду - 43,2% для картки «Універсальна» або 42% для картки «Універсальна голд», процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4% для картки «Універсальна» або 84% для картки «Універсальна голд». При цьому в застереженнях до цього пункту вказано, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с.17-18). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який містить відомості про місячну базову процентну ставку для різних кредитних «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (3%), «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (2,5%), «Універсальна CONTRACT» (1,7%), «Універсальна GOLD» (2,5%, з 01 квітня 2013 року - 2,3%, за тратами здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,7%, за тратами здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,5%) (а.с.19). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.20-63). Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, свідчить про те, що 13 вересня 2018 року на картковий рахунок НОМЕР_3 був встановлений кредитний ліміт розміром 6000 грн., який 10 грудня 2018 року був збільшений до 14 000,00 грн.,19 грудня 2019 року зменшений до 0,00 грн. (а.с.13). Відповідно довідки, яка знаходиться на (а.с.14) свідчить про те, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б\н, за яким було надано кредитні картки, а саме: № НОМЕР_3 з терміном дії до 07/22 (дата відкриття 13 вересня 2018 року); № НОМЕР_2 з терміном дії до 03/23 (дата відкриття 08 серпня 2019 року). Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 вересня 2018 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 15 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 35 196,78 грн., з яких23 582,82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9461,73 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2152,23 грн. заборгованість по судовим штрафам. (а.с.8-10). За вказаним розрахунком, вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою 3,5% в місяць (42% річних) (а.с.8-10). З виписки за договором № б/н вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, купувала, здійснювала поповнення картки в терміналі та в відділенні банк). (а.с.11-12). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 35 196,78 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 13 вересня 2018 року процентна ставка не зазначена, бажаний ліміт також не зазначений, крім того відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Сама по собі наявність в анкеті-заяві приписів про ознайомлення відповідача з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», не свідчить що до даних правовідносин можливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 вересня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 травня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі відповідачу відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), ні наявності заборгованості по них, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими процентами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому його повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та інше (17-18). У пункті 4 паспорта споживчого кредиту від 13 вересня 2018 року зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, зазначено, що процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001 % річних, процентна ставка за межами пільгового періоду - 43,2% для картки «Універсальна» або 42% для картки «Універсальна голд», процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4% для картки «Універсальна» або 84% для картки «Універсальна голд». При цьому в застереженнях до цього пункту вказано, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с.17-18). Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначається, що кредит повертається щомісяця до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн., у зв`язку з чим у разі несплати щомісячного платежу заборгованість за тілом кредиту переходила в прострочену. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту. Відповідно до частини 3 зазначеної статті інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що, в порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України судом першої інстанції залишено поза увагою те, що сторонами було погоджено, зокрема, реальну річну процентну ставку за користування кредитними коштами, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, її розмір та порядок нарахування, а тому, суду слід було визначити й стягнути наявну заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачкою анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц. З виписки руху коштів за рахунком вбачається, що ОСОБА_1 отримала та використовувала кредитні кошти, в подальшому неодноразово порушувала умови договору, бо не сплачувала обов`язкові платежі у встановлені строки, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій. (а.с.11-12) Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, кредитний ліміт збільшувався до 14 000 грн. (а.с.13). Також позичальнику видавалися кредитні картки, остання зі строком дії до 31 березня 2023 року (а.с.14). Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 вересня 2018 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 15 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 35 196,78 грн., з яких 23 582,82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9461,73 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2152,23 грн. заборгованість по судовим штрафам. (а.с.8-10). З вказаного розрахунку, вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою 3,5% в місяць (42% річних), що відповідає процентній ставці, яка зазначена в паспорті споживчого кредиту від 13 вересня 2018 року, який підписаний відповідачкою. Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 вересня 2018 року, позивачу ОСОБА_1 нараховано заборгованість по судовими штрафами в розмірі 2152,23 грн. Відповідно до статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_1 є громадянином України, яка має зареєстроване місце проживання у місті Часів Яр Донецької області (а.с.66,67). Місто Часів Яр (Часовоярська міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Місто Часів Яр (Часовоярська міська рада) Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Тобто, нарахування відповідачу ОСОБА_1 , яка є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання у місті Часів Яр Донецької області, штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами на час проведення антитерористичної операції, починаючи з 14 квітня 2014 року, забороняється. Зазначений висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яка була викладена Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі за № 6-2879цс16. Отже посилання у відзиви на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 є обґрунтованими. Враховуючи вищезазначене з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 13 вересня 2018 року у розмірі 33 044,55 грн., з яких 23 582,82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9461,73 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками та ухвалення в цій частині нового про задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 13 вересня 2018 року в розмірі - 33 044,55 грн., з яких 23 582,82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9461,73 грн. заборгованість за простроченими відсотками. В стягненні заборгованості за судовими штрафами в розмірі 2152,23 грн. відмовити. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі - 4933,67 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог), з яких: 1973,47 грн. судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 2960,20 грн. судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 369, 367, 369, 374, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 13 вересня 2018 року у розмірі 33 044 (тридцять три тисячі сорок чотири) гривні 55 копійок, з яких: 23 582 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 82 копійки заборгованість за тілом кредиту; 9461 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 73 копійки заборгованість за простроченими відсотками. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за судовими штрафами в розмірі 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) гривні 23 копійки, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 4933 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять три) гривні 67 копійок, з яких: 1973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) гривні 47 копійок судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 2960,20 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 20 копійок судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло