Постанова Одеський апеляційний суд № 522/17373/20

Номер провадження: 22-ц/813/6389/21 Номер справи місцевого суду: 522/17373/20 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.12.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року у складі судді Домусчі Л.В., в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що відповідач 22.05.2019 підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що зазначена заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений і згоден, що засвідчив своїм підписом. Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач отримав кредитну картку, а також кредит, розмір якого в подальшому було збільшено до 10 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 15.06.2020 виникла заборгованість в загальному розмірі 12 975,17 грн., з яких: 9 882,33 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3092,84 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 22.05.2019 у розмірі 9882, 33 грн. В інший частині позову відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що з моменту підписання фізичною особою заяви між банком та клієнтом був укладений договір, а також відповідач підписала довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту), в якій своїм підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування. У вказаній довідці зазначена процентна ставка при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту. Отже, сторони при укладанні кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір відсоткової ставки. Підписання вказаної довідки є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, а тому в іншій частині рішення не переглядається. Згідно із п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду в оскарженій частині не відповідає. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В підписаній відповідачем 22.05.2019 анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку зазначено, що ця заява в сукупності з паспортом споживчого кредиту, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між особою, що її підписала, і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ОСОБА_1 з викладеними у заяві та у паспорті споживчого кредиту умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви та у паспорті споживчого кредиту ним проставлено свій особистий підпис. Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України, а підписання ОСОБА_1 анкети - заяви та паспорту споживчого кредиту підтверджує укладення між ним і банком договору. Згідно наданої Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" довідки ОСОБА_1 було оформлено кредитні картки НОМЕР_1 дата відкриття 22.05.2019 терміном дії до 03/23 та № НОМЕР_2 дата відкриття 28.10.2019 терміном дії до 03/23. Відповідач ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовував. Будь-яких заперечень щодо факту отримання ним від банку кредитної картки, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надав. Суд першої інстанції наявним у справі доказам належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не виникло домовленості про порядок сплати та розмір процентної ставки за користування кредитом, процентної ставки за неналежне виконання зобов`язань. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Як вбачається з підписаного 22.05.2019 відповідачем паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме, що процентна ставка: у межах пільгового періоду 0,00001 % річних; поза межами пільгового періоду 43,2 % річних для картки «Універсальна» або 42 % для картки «Універсальна голд»; поза межами пільгового періоду і погашенню кредита мінімальним платежами під 52,84 % та 53,36 % річних відповідно; процентна ставка, яка застосується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4 % та 84 % річних відповідно; розмір щомісячних платежів (5 %) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця, штраф за прострочення більше ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії. Згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості відповідача станом на 15.06.2020 заборгованість становить 12975,17 грн., яка складається з: 9882,33 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту та 3092,84 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, боржником ОСОБА_1 до суду надано не було. За таких обставин, факт існування у відповідача заборгованості за процентами у розмірі 3092,84 грн. є доведеним, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк". Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, заочне рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3092,84 грн. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 3092,84 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3653,28 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: