Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/28735/20

Справа № 127/28735/20 Провадження № 33/801/243/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Файчук Я.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні на користь держави. У постанові суду зазначено, що 10 грудня 2020 року о 21:15 год. в м. Вінниці по вул. Кармелюка, 2, водій ОСОБА_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, керував автомобілем марки «ВМW», моделі «316», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 підтверджений висновком медичного огляду КП «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» від 10.12.2020 №3843, складеним о 22:30 год. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП повністю доведена матеріалами справи, а доказів, які б спростовували висновок лікаря про стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 не надав. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Морозов В.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі зазначено. що судом першої інстанції розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 проведено без його участі та участі його захисника, працівників поліції, які складали протокол. Також, місцевим судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про виклик лікаря, який проводив огляд водія на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, у апеляційній скарзі зазначено про те, що ОСОБА_1 не погоджувався із результатом тесту щодо встановлення факту його перебування в стані наркотичного сп`яніння за допомогою приладу «тест - смужка», адже вказаний тест не має сертифікату відповідності. Також, в матеріалах справи не міститься відомостей про те чи притягувався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, відсутні довідки про отримання останнім посвідчення водія та про відсторонення особи від керування транспортним засобом, а також відсутній повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції. На підставі викладеного, адвокат Морозов В.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу задовольнити, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. В судовому засіданні, яке проведено в режимі відеоконференції, адвокат Морозов В.Ю. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини. Заслухавши доводи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд прийшов до таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №017791, 10 грудня 2020 року о 21:15 год. в м. Вінниці по вул. Кармелюка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВМW» моделі «316», д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку лікарем - наркологом в КП ВОНД «Соціотерапія» м. Вінниця по вул. Пирогова, 109 В, висновок №3843, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 підписав вказаний протокол, був ознайомлений з правами та обов`язками, передбаченими статтею 63 Конституції та статтею 268 КУпАП. Згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до розділу І п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з висновком КП ВОНД «Соціотерапія» №3843 від 10 грудня 2020 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 був направлений інспектором взводу №1 роти ТОР УПП старшим лейтенантом поліції Цирканюком Я.С. на медичний огляд, результат огляду - наркотичне сп`яніння, мультитест: канабіс - позитивно, амфетамін - позитивно. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння також підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи. Із вказаного відеозапису слідує, що гр. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, в результаті якого встановлено, що останній перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є обґрунтованим та підтверджується наявними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №017791 від 10 грудня 2020 року; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.12.2020, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння; відеозаписом, що міститься в матеріалах справи. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів у справі не вбачається. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було розглянуто у його відсутність та відсутність його захисника, то як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання призначене на 04.02.2021 він не з`явився, надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду справи та надання йому можливості і часу для вибору захисника, в судове засідання призначене на 15.02.2021 останній теж не з`явився подавши до суду клопотання про відкладення судового засідання та про участь його захисника - адвоката Морозова В.Ю. в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, а в судове засідання призначене на 22.02.2021 ОСОБА_1 не з`явився, не повідомивши суду причини неявки, при цьому подача клопотань про виклик в суд лікаря і працівника поліції не є підставою для неявки в судове засідання особи, яка заявила такі клопотання. Отже, ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово, будь - яких доказів на підтвердження того, що в судове засідання, призначене на 22.02.2021 року він не міг з`явитися з поважних причин, матеріали справи не містять. При цьому, матеріали справи не містять також жодних доказів на підтвердження того, що прийняти участь в судовому засіданні не міг і захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Посилання апеляційної скарги на те, що місцевим судом справу про адміністративне правопорушення було розглянуто у відсутність працівників поліції, якими складено протокол та лікаря закладу охорони здоров`я, яким було проведено огляд на стан наркотичного сп`яніння, на увагу не заслуговують, оскільки заявивши відповідні клопотання, ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явився. Твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення та про отримання ним посвідчення водія, є безпідставними, оскільки вказана інформація міститься у довідці, виданій старшим інспектором ВАП (а.с. 1). Також, безпідставними є посилання на відсутність підтверджень про відсторонення особи від керування транспортним засобом, так як не зазначення даної обставини у протоколі про адміністративне правопорушення, не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Щодо тверджень скаржника про його незгоду із результатом тесту про встановлення факту його перебування в стані наркотичного сп`яніння за допомогою приладу «тест - смужка», адже вказаний тест не має сертифікату відповідності, то дані твердження судом до уваги не приймаються, оскільки такі твердження скаржник належними доказами не обгрунтував, а згідно відповіді КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради», експрес - тест є швидким і достовірним засобом, що виявляє наявність наркотичної речовини в організмі людини та надає якісний показник, швидкі тести не потребують метрологічного контролю, тому не входять до галузі атестації. Надані скаржником документи по іншій справі, суд до уваги не приймає, оскільки вони не стосуються справи, що розглядається та події, яка мала місце за участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. Вказані вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані вірно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу ОСОБА_1 прийшов до висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної статтею 23 КУпАП. Отже, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук