Постанова 4854 № 420/13337/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13337/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР НАФТА" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР НАФТА" про стягнення податкового боргу ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР НАФТА" та просило стягнути податковий борг у розмірі 80506,32 грн. В обґрунтування позову зазначалось, що у ТОВ «ІНТЕР-НАФТА» виник податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 80506,32 грн. на підставі податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №№ 9026004044, 9026003976 від 14.02.2020р., тому податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» №87435-53 від 02.06.2020р., однак сума податкового боргу ТОВ «ІНТЕР-НАФТА» самостійно не сплачена. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м.Одесі позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР НАФТА" надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що повноваження та завдань передбаченні п. 4 Постанови КМУ від 06.03.2019 р. №227 належать до компетенції Державної податкової служби України, а не Державної фіскальної служби України. Апелянт зазначає, що Державна фіскальна служба України не веде адміністрування податків та зборів, тому брати за основу, як доказ, інтегровану картку платника податків, яка видана та ведеться на підставі Наказу від 07.04.2016 р. № 422, який регулює діяльність іншого державного органу є безпідставним. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначається, що відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС в Одеській області, яке затверджено наказом ДПС від 12.07.2019 р. №14 Одеській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС в Одеській області. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, ТОВ «ІНТЕР-НАФТА» (68521, Одеська область, Саратський район, с. Зоря, вул. Троїцька, буд. 284; код ЄДРПОУ 32432596) зареєстровано як юридичну особу 21.03.2003р. (номер запису: 15561050002011864). ТОВ «ІНТЕР-НАФТА» перебуває за основним місцем обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, а саме Ізмаїльське управління, Саратська державна податкова інспекція (Саратський район). Станом на 24.11.2020р. відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки - розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ТОВ «ІНТЕР-НАФТА» становить 80506,32 грн. Згідно матеріалів справи, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (18010600 22) у сумі 25081,00 грн. (основний платіж) виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9026004044 від 14.02.2020 р. Заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (18010600 18) у сумі 55425,32 грн. (основний платіж) виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за №9026003976 від 14.02.2020 р. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що що заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 80506,32 грн. відповідає визначенню податкового боргу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Положенням п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог п. 31.1. ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Пунктами 36.1, 36.5 ст.36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно з п. 38.1 ст. 38 цього Кодексу, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. При цьому, в силу вимог пункту 53.4 цієї статті, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Згідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій (пункт 286.2 статті 286 ПК). Пунктом 287.3 статті 287 ПК передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (18010600 22) у сумі 25081,00 грн. (основний платіж) виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9026004044 від 14.02.2020 р. Заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (18010600 18) у сумі 55425,32 грн. (основний платіж) виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за №9026003976 від 14.02.2020 р. 02.06.2020 органом ДПС сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №87435-53, через наявність заборгованості, що підлягає сплаті, яка виникла в результаті податкового розрахунку земельного податку (а.с.12). Згідно рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення податкова вимогу форми «Ю» №87435-53 отримана відповідачем (а.с.12). За змістом п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Апелянтом доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеним податковим зобов`язанням суду не надано, а тому згідно ст. 54 ПК України нарахована сума грошового зобов`язання відповідача є узгодженою. При цьому, судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника сума податкового боргу, яка є предметом стягнення в даній справі, обліковується, як заборгованість в загальній сумі 80506,32 грн., а тому є не сплаченою. Згідно п.20.1.34 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. В силу п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Аналіз зазначених положень Податкового кодексу України свідчить, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів з рахунків платника податків, який має податковий борг. Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. Апелянтом в свою чергу не доведено відсутність податкового боргу або його погашення, а отже колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності позовниг вимог Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 80506,32 грн. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, шляхом реорганізації (через поділ) Державної фіскальної служби. Пунктом 2 постанови визначено, щоо Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під і час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено територіальні органи Головне управління ДПС в Одеській області. Розпорядженням від 21.08.2016 р. № 682-р Кабінет Міністрів передав Державній податковій службі функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС Одеській області зареєстровано 31.07.2019 р. Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС в Одеській області, яке затверджено наказом ДПС від 12.07.2019 р. №14 Одеській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС в Одеській області. Колегія суддів зазначає, що юридична особа припиняється в результаті реоріанізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходить до правонаступників, тому судом не приймаються доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі про те, що повноваження та завдання передбаченні п. 4 Постанови КМУ від 06.03.2019 р. №227 належать до компетенції Державної податкової служби України, а не Державної фіскальної служби України. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР НАФТА" залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець