Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4274/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4274/22 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «Енерго-Акумулятор» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.01.2022 року №763/15-32-07-02 та №761/15-32-07-02. В обґрунтування позову зазначалось, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №28440/15-32-07-02/33138153 від 21.12.2021 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Енерго-Акумулятор», а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одесі позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Державної податкової служби в Одеській області надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Апелянт зазначає, що позивачем не в повному обсязі надано первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентами. Також, апелянт зазначає. Що первинні документи виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції у зв`язку з неможливістю підтвердження постачання руху товарів. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Також, позивачем зазначає, що ним документально підтверджено реальність здійснення всіх господарських операцій зі своїми контрагентами-постачальниками протягом часу здійснення таких операцій. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Енерго-Акумулятор» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.08.2004 року за №15561020000000535. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 42.21 Будівництво трубопроводів. Приватне підприємство «Енерго-Акумулятор» з 01.07.2012 року є платником податку на додану вартість. 02.12.2021 року наказом ГУ ДПС в Одеській області №8776-п було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Енерго-Акумулятор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укргазтех» за період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року та з ТОВ «БГ «Айрон Альянс» за період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року. 06.12.2021 року податковим органом у зв`язку із проведенням документальної позапланової виїзної перевірки на адресу позивача був направлений запит про надання первинних документів, які належать і пов`язанні з предметом перевірки. В період з 06.12.2021 року по 14.12.2021 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.12.2021 року №8776-п, направлень на перевірку від 02.12.2021 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Енерго-Акумулятор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укргазтех» за період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року та з ТОВ «БГ «Айрон Альянс» за період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року. За результатами перевірки податковим органом було складено акт №28440/15-32-07-02/33138153 від 21.12.2021 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 276958,00 грн., в т.ч. за грудень 2019 року на суму 17361,00 грн., за травень 2020 року на суму 259597,00 грн., та завищення позивачем суми від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2020 року на суму 415409,00 грн. Також відповідачем 10.12.2021 року було складено акт №3731/15-32-07-02-33138 щодо ненадання позивачем оригіналів первинних документів у ході документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Енерго-Акумулятор», а саме зазначено, що позивач не надав ГУ ДПС в Одеській області товарно-транспорті накладні на перевезення кабелю та багатофункціонального пристрою та сертифікати відповідності (походження). За результатами вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР): - від 14.01.2022 року №761/15-32-07-02 (форма В4), яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 415 409,00 грн.; - від 14.01.2022 року №763/15-32-07-02 (форма Р), яким ПП «Енерго-Акумулятор» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 346198,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 276958,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 69240,00 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. При цьому судом під час розгляду адміністративної справи №420/4274/22 було встановлено, що зазначені в акті перевірки №28440/15-32-07-02/33138153 від 21.12.2021 року порушення були визначені контролюючим органом приватному підприємству «Енерго-Акумулятор» через здійснення позивачем господарських відносин з контрагентами: ТОВ «Укргазтех» у період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року та з ТОВ «БГ «Айрон Альянс» у період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПП «Енерго-Акумулятор» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України). В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Згідно п. 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. За положеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ПКУ). Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2019 року між приватним підприємством «Енерго-Акумулятор» (як покупцем) та ТОВ «Укргазтех» (як постачальником) було укладено договір поставки №А01-45/19. Відповідно до п.1.1 Договору №А01-45/19 постачальник зобов`язується передати у власність покупцю кабель (далі - товар) відповідно до Специфікації №1 до Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Загальна сума договору складає 2 000 833,33 грн., ПДВ 400 166,67 грн., всього 2401000,00 грн. Асортимент товару та ціна на кожний вид наведені у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Сторони можуть зміни або доповнити асортимент товару узгодивши додаткову Специфікацію до цього Договору, яка буде являтися невід`ємною частиною цього Договору. Покупець здійснює 100% попередню оплату в розмірі суми, вказаної в п.2.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 60 днів з дати підписання договору (п.п. 2.1 - 2.3 Договору). Строк поставки до 31 липня 2020 року. Поставка проводиться на умовах DDP склад Покупця, згідно правил INCOTERMS-2010. Постачальник може здійснювати поставку товару окремими партіями. (п.п. 3.1-3.3 Договору). Колегією суддів встановлено, що на підтвердження поставки товару за вищезазначеним договором, позивач надав передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: договорі поставки №А01-45/19 від 10.09.2019 року, специфікацію №1 до договору №А01-45/19 від 10.09.2019 року, видаткову накладну №А0145/19-1 від 21.11.2019 року, платіжне доручення від 07.11.2019 року №187, товарно-транспортну накладну від 21.11.2019 року №14, податкову накладну від 07.11.2019 року №1 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за листопад 2019 року. Також, позивачем було надано первинну документацію, що свідчить про використання приватним підприємством «Енерго-Акумулятор» отриманих від контрагента ТОВ «Укргазтех» товару (кабелів) у власній господарській діяльності, а саме вчинення господарських операцій на користь державного підприємства «НЕК «Укренерго» на виконання договору підряду від 10.05.2019 року №04-4/1028-19. Крім того, колегія суддів встановила, що 29.10.2020 року між приватним підприємством «Енерго-Акумулятор» (як покупцем) та ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» (як постачальником) було укладено договір поставки №2910/20. Відповідно до п.1.1 Договору №2910/20 постачальник зобов`язується передати у власність покупцю обладнання (далі - товар) відповідно до Специфікації №1 до Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Загальна сума договору складає 1 753 200,00 грн., ПДВ 292 200,00 грн. Асортимент товару та ціна на кожний вид наведені у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Сторони можуть зміни або доповнити асортимент товару узгодивши додаткову Специфікацію до цього Договору, яка буде являтися невід`ємною частиною цього Договору. Покупець здійснює оплату вартості товару в розмірі суми, вказаної в п. 2.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 90 днів з дати поставки (п.п. 2.1 - 2.3 Договору). Строк поставки протягом 90 днів з дати підписання Договору. Поставка проводиться на умовах DDP склад Покупця, згідно правил INCOTERMS-2010. Постачальник може здійснювати поставку товару окремими партіями (п.п. 3.1-3.3 Договору). На підтвердження поставки товару за вищезазначеним договором, позивач надав передбаченні умовами договору та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: договір поставки №2910/20 від 29.10.2020 року, специфікацію до договору№2910/20 від 29.10.2020 року, видаткову накладну №2910/20-1 від 16.12.2020 року, товарно-транспортну накладну №1 від 16.12.2020 року, податкову накладну від 16.12.2020 року №3, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні доручення від 11.02.2021 року №124 та від 05.03.2021 року №193, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за січень 2020 року березень 2021 року. Також, позивачем було надано первинну документацію, що свідчить про використання приватним підприємством «Енерго-Акумулятор» отриманого від контрагента ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» товару у власній господарській діяльності, а саме вчинення господарських операцій на користь АТ «Укртрансгаз» на виконання договору підряду від 22.01.2019 року №1901001132. Однак, апелянт в апеляційній скарзі та в акті перевірки зазначає про здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій з метою формування штучного обсягу податкового кредиту з огляду на отримання від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної податкової служби інформації, щодо контрагентів позивача, а саме не придбання та відсутність у ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» зареєстрованих податкових накладних на товар, що був реалізований в подальшому на користь позивача, а також відсутність у контрагентів позивача основних фондів, необхідних для реалізації товару. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта та вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» та ТОВ «Укргазтех» на момент здійснення господарських правовідносин з приватним підприємством «Енерго-Акумулятор» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи, перебували на обліку в податковому органі та відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД могли поставляти позивачу товари, які визначені у наданих до суду первинних документах. У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» та ТОВ «Укргазтех» за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось. При цьому, ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі відсутні жодні посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ними умов договорів поставки були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду. Щодо посилання апелянта на дослідження ним ланцюгу отримання контрагентами позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Група «Айрон Альянс»» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» від інших суб`єктів господарювання товарів, проданих ними на адресу ПП «Енерго-Акумулятор», суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Висновки податкового органу в акті перевірки ґрунтуються лише на результатах інформації щодо контрагентів позивача та інших суб`єктах господарювання, у яких зазначені підприємства придбавали товар, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємий період. Суд зазначає, що, встановивши за даними власних інформаційних систем факт «обриву» ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин. При цьому, колегія суддів зазначає, що за наявності викладених в акті перевірки сумнівів щодо факту здійснення поставок товару за договорами, контролюючий орган мав би зробити запити про проведення зустрічних звірок для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних, але це не зробив, однак відповідач обмежився наявною в його розпорядженні податковою інформацією, яка була покладена в основу висновків про безтоварний характер операцій. Отже, слід зазначити, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Такий правовий висновок викладено в постанові ВС від 13 серпня 2020 року по справі № 520/4829/19. Таким чином, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально. З дослідженого акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» та ТОВ «Укргазтех», які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосередній аналіз фінансово-господарських документів не робився. Крім того, за умови перевірки контрагентів-постачальників підприємств (ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» та ТОВ «Укргазтех») лише на підставі даних «Податкового блоку», неможливо отримати повну та достовірну інформацію про всі господарські операції, оскільки товар може придбаватись такими контрагентами не у платників ПДВ. Також суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ПП «Енерго-Акумулятор», а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку. Водночас, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, колегія суддів зазначає, що у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були необхідні, однак відсутні. Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагента-постачальника матеріально-технічних ресурсів, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару або його дефекти чи дефекти в первинних документах - саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій. Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.09.2018 у справі №820/477/18, від 11.09.2018 у справі №815/6105/17, від 11.09.2018 у справі №821/995/17, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 06.06.2019 у справі №815/2968/18, від 19.02.2019 у справі №825/1493/14, від 04.09.2018 у справі №820/908/18, від 02.10.2018 у справі №804/7239/15. Також, колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта, щодо віднесення ТОВ «Будівельна Група «Айрон Альянс»» рішенням від 10.02.2021 року та ТОВ «Укргазтех» рішенням від 26.05.2021 року до ризикових платників податків, оскільки такі рішення були прийняті контролюючим органом у 2021 році, а позивач мав взаємовідносини з контрагентами у 2019 та 2020 роках. Також, відповідачем в апеляційній скарзі наголошується на тому, що позивачем не були надані ТТН під час проведення перевірки, однак колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. При цьому, товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення та відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370 та від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а. З огляду на викладене, апелянтом не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце. При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. При цьому, з огляду на сталу судову практику викладену вище, колегія суддів зазначає, що обставини, зазначені відносно контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи апелянта. Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем під час перевірки не було досліджено всі обставини, що мають значення для встановлення дотримання своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з боку позивача, крім того під час розгляду справи у суді не надано доказів, які б переконливо могли підтвердити висновки про нереальність здійснених господарських операцій або безоплатне отримання позивачем товару, при цьому позивачем були надані документи та пояснення по кожному твердженню, що спростовують аргументи апелянта викладені в апеляційній скарзі та надані суду під час розгляду справи в суді. Отже, з урахуванням наданих позивачем документів та пояснень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов вірного та обґрунтованого висновку, з огляду на презумпцію правомірності рішення платника податків, про наявність правових підстав для задоволення позову. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець