Постанова КЦС ВС № 363/4243/16-ц

Постанова Іменем України 25 березня 2021 року м. Київ справа № 363/4243/16-ц провадження № 61-10284св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи», державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Резніков Олександр Григорович, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчого Валерія Борисовича на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Кулікової С. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Резнікова Олександра Григоровича щодо проведення оцінки майна, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи», ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог 04 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Резнікова О. Г., заінтересовані особи: акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи» (далі - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» про оцінку майна. Скарга мотивована тим, що вартість майна значно занижена, оцінка проводилась без огляду об`єкта майна та з порушеннями норм Національного стандарту № 1 «Загальні засади майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавче провадження № 41238477 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості на загальну суму 499 133,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 серпня 2012 року становить 3 989 574,50 грн. 10 лютого 2014 року державним виконавцем Резніковим О. Г. складено акт опису та арешту нерухомого майна боржника та постановою від 16 серпня 2016 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, за результатом оцінки якого 26 вересня 2016 року складено звіт про незалежну оцінку майна № 68, в якому ймовірна ринкова вартість нерухомого майна визначена в розмірі 3 971 700,00 грн. ОСОБА_1 вважав, що звіт № 68 є необ`єктивним, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до звіту виконаного на його замовлення ТОВ «Лекстатус Груп» № 16122016-004 визначено вартість будинку та земельної ділянки 10 431 656,00 грн, а рецензією на звіт про експертну оцінку від 18 липня 2017 року, виконаною ТОВ «Експертна компанія «Професіонал», звіт визнано таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. ОСОБА_1 просив суд: визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Резнікова О. Г. про оцінку майна в ході примусового виконання виконавчого провадження № 41238477 неправомірними; скасувати звіт з незалежної оцінки майна від 26 вересня 2016 року №

68. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Резнікова О. Г. про оцінку майна в ході примусового виконання виконавчого провадження № 41238477 неправомірними та скасовано звіт № 68 з незалежної оцінки майна від 26 вересня 2016 року. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в звіті про незалежну оцінку майна № 68 отримана оцінювачем вартість об`єкта оцінки, була скоригована на умови вимушеного продажу з обмеженим строком експозиції з урахуванням ліквідності об`єкту на ринку і в результаті отримана величина вартості названа експертом «Ймовірна ринкова вартість». Проте в зазначеному звіті взагалі не зазначена ринкова вартість об`єкта оцінки. Крім того, згідно таблиці розрахунку коригуючих поправок, що міститься в оскаржуваному звіті, експерт зазначив повну відсутність допоміжних споруд, в той же час сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується наявність таких будівель та споруд в об`єкті оцінювання. Звіт не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440 та статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» (що діяв на дату вчинення виконавчих дій), де мова йде пре те, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Твердження представника заінтересованої особи відносно пропуску скаржником 10-тиденного терміну на оскарження звіту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки до матеріалів справи не додано доказів направлення державним виконавцем звіту на адресу скаржника. Станом на час звернення зі скаргою до суду (04 листопада 2016 року) звіт з незалежної оцінки майна від 26 вересня 2016 року був чинним. Про результати оцінки майна скаржник дізнався 27 жовтня 2016 року від представників третьої особи. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оцінка нерухомого майна відповідно до звіту про незалежну оцінку майна № 68, складеного ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» 26 вересня 2016 року, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доведено рецензією на звіт про експертну оцінку, складену ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» 18 липня 2017 року, яка ПАТ «УкрСиббанк» не спростована. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року скасована, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції: не з`ясував коли ОСОБА_1 отримав повідомлення від 05 жовтня 2016 року за № 6796 про направлення АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 копії висновку про оцінку нерухомого майна боржника, житлового приміщення та земельної ділянки, складеної ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» у виконавчому провадженні № 41238477(том 2, а. с. 91); чи пропущено строк звернення до суду зі скаргою. А тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк для оскарження дій державного виконавця Резнікова О. Г. з оцінки майна визначеної у звіті про оцінку № 68 від 26 вересня 2016 року, для заявника ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 385 ЦПК України розпочався з часу направлення повідомлення про результати оцінки з 05 жовтня 2016 року, а з урахуванням надіслання електронного листа стягувачем, щонайпізніше з 24 жовтня 2016 року. Таким чином, подаючи 04 листопада 2016 року скаргу, ОСОБА_1 пропустив 10-денний строк звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Резнікова О. Г. про оцінку майна. При цьому, останній не звернувся до суду з заявою про поновлення йому пропущеного строку. Короткий зміст вимог касаційної скарги У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчий В. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково залишив його скаргу без розгляду, оскільки він звернувся зі скаргою в межах десятиденного строку з моменту коли йому стало відомо про здійснену оцінку і матеріали справи такого факту не спростовують. Стверджує про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №753/1991/19-ц застосованого судом апеляційної інстанції. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У листопаді 2020 року представник АТ «УкрСиббанк» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. У листопаді 2010 року представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії державного виконавця. Фактичні обставини справи, встановлені судами 27 листопада 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 41238477 з виконання виконавчого листа № 2-101/2013, виданого 15 жовтня 2013 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 499 133,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 серпня 2012 року становить 3 989 574,50 грн та 3 219,00 грн, а всього 3 992 973,50 грн. 16 серпня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Резніковим О. Г. винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» в особі директора Скобкіна Д. С. експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-101/2013, виданого 15 жовтня 2013 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 499 133,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 серпня 2012 року становить 3 989 574,50 грн та 3 219,00 грн, а всього 3 992 973,50 грн. Експерту, суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» в особі директора Скобкіна Д. С. запропоновано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна, яке 10 лютого 2014 року було описано та арештовано, державним виконавцем, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, житловою площею 60,10 кв. м та загальною площею 368,70 кв. м, який зазначений на плані під літерою «А», вольєру під літерою «Б», басейну під літерою «В», альтанкою під літерою «Г», бані під літерою «Д», та під номером: 1-свердловини, 2-вигрібної ями, 3-6 огорожі, 7-підпірної стіни, І-замощення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, цільове призначення - будівництво жилого будинку і господарських споруд, що належать ОСОБА_1 на праві власності та знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . 26 вересня 2016 року оцінювачем ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» Коваль Т. С. складено звіт про незалежну оцінку майна № 68, відповідно до якого визначено «Ймовірну» ринкову вартість житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 3 791 700,00 грн. 05 жовтня 2016 року державний виконавець Резніков О. Г. направив сторонам виконавчого провадження, а саме: ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» повідомлення про проведення незалежної оцінки житлового будинку з копією висновку від 26 вересня 2016 року про ринкову вартість об`єкта оцінки ( т. 2 а. с. 91) Заявнику ОСОБА_1 повідомлення про результати оцінки були направлені за адресою вказаною у виконавчому документі - АДРЕСА_2 та за адресою місця знаходження об`єкта оцінки - АДРЕСА_1 . За вхідним № 41402, 17 жовтня 2016 року в АТ «УкрСиббанк» надійшло повідомлення державного виконавця Резнікова О. Г. № 6796 від 05 жовтня 2016 року про проведення незалежної оцінки боржника та копія титульного аркушу звіту про незалежну оцінку майна, з проставленим на ньому реєстраційним штампом вихідної кореспонденції органу державної виконавчої служби від 29 вересня 2016 року та резолюцією керівника на ім`я Резнікова О. Г . Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії електронного листа (т. 2 а. с. 185) 24 жовтня 2016 року на електронну пошту ОСОБА_3 представник банку направив копію супроводжуючого документа державного виконавця Резнікова О. Г. та титульного аркушу Звіту про незалежну оцінку майна № 68, з висновком про ринкову вартість об`єкта оцінки - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням вказаних обставин, апеляційним судом встановлено, що зі звітом про оцінку майна ОСОБА_1 був ознайомлений, з урахуванням поштового перебігу, на початку жовтня 2016 року, а достовірно про наявність звіту було відомо 24 жовтня 2016 року - з момент направлення стягувачем на його ім`я електронного листа. Оскаржуючи рішення державного виконавця про оцінку майна на підставі звіту про незалежну оцінку майна № 68 від 26 вересня 2018 року, ОСОБА_1 послався на звіт про оцінку майна № 16122016-004, складений ТОВ «Лекстатус Груп» 16 грудня 2016 року, відповідно до якого визначено ринкову вартість житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 10 431 656 грн, а також на рецензію на звіт про експертну оцінку, складену ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» від 18 липня 2017 року. Відповідно до рецензії на звіт про експертну оцінку, складену ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» 18 липня 2017 року, звіт про незалежну оцінку майна № 68, складений ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» 26 вересня 2016 року не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частині третій та четвертій статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Згідно частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент подання скарги) виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що «право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18). Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання рішень Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду у порядку цивільного судочинства. Статтею 384 ЦПК України та статтею 58 Закону № 1404-VIII встановлено 10-денний строк на оскарження оцінки майна з моменту отримання повідомлення про результати рецензування. З огляду на вказані норми закону та встановлені обставини справи суд зробив обґрунтований висновок, що з моменту отримання результатів рецензування ОСОБА_1 на десятий день оскаржила їх у судовому порядку. Таке оскарження було здійснено не відповідно до порядку, визначеного ЦПК України (в порядку позовного провадження), про що її повідомлено ухвалою суду від 08 листопада 2016 року. Після отримання ухвали суду ОСОБА_1 без зволікань звернулася до суду з указаною скаргою. Зважаючи на вказане, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню». Згідно статті 383 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання скарги) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. У статті 385 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання скарги) передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року в справі № 753/1991/19-ц (провадження № 61-20633св19) зроблено висновок, що «суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК України (2004 року). Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах». Відповідно до положень частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, наведені в постанові від 12 лютого 2020 року, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця без розгляду, з огляду на пропуск заявником строку звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця про оцінку майна та відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку. Посилання заявника на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №753/1991/19-ц застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не заслуговує на увагу з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи для відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 753/1991/19-ц не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчого Валерія Борисовича залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук