Ухвала КЦС ВС № 305/755/16-ц

Ухвала Іменем України 26 березня 2021 року м. Київ справа № 305/755/16-ц провадження № 61-4380ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року, посилаючись на те, що у березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») листом проінформувало його про наявність в нього заборгованості в розмірі 699 724,90 грн та про намір в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. Він є боржником у виконавчих провадженнях № 53811218 (щодо стягнення коштів) і № 56317576 (щодо звернення стягнення на майно). Належний йому будинок АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки, виставлений на публічні торги. 12 липня 2018 року він звернувся до адвоката за правничою допомогою і 10 жовтня 2018 року замовив судово-економічну експертизу щодо кредитно-боргових зобов`язань перед банком. Поставивши на вирішення експерта питання про те: якими документами підтверджується отримання кредиту та надання його у відповідній валюті; чи підтверджується документально заборгованість за кредитним договором, що була визначена в повідомленні про звернення шляхом позасудового врегулювання стягнення на предмет іпотеки станом на 02 березня 2018 року; чи відповідає щомісячний платіж на погашення кредиту та процентів умовам кредитного договору, він отримав у висновку експерта Незалежного інституту судових експертиз від 16 листопада 2018 року № 9200 відповіді про те, що: документально не підтверджується видача позичальнику готівки іноземної валюти в сумі 35 000 доларів США згідно з договором про іпотечний кредит від 12 вересня 2007 року № 1514; не видається можливим встановити, який спосіб погашення кредиту та процентів був встановлений договором: ануїтетний спосіб (щомісячні платежі рівними сумами) чи диференційований спосіб (нарахування відсотків на залишок заборгованості); не є можливим визначити, чи відповідає щомісячний платіж з погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами умовам кредитного договору, оскільки неможливо встановити, який спосіб погашення кредиту та процентів був встановлений договором. Отже, розрахувати суму заборгованості за кредитом неможливо. Вказана обставина існувала на момент розгляду справи, однак не була встановлена судом, не була і не могла бути відома йому, тому є підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив переглянути рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обставини щодо руху коштів за кредитним договором, порядку розрахунків за ним, визначення розміру заборгованості та її елементів тощо, які ОСОБА_1 вважає нововиявленими у справі та поклав в обґрунтування своєї заяви, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), так як вони були покладені в основу позову банку про стягнення боргу, щодо них були наведені відповідні аргументи, подані докази, вони фіксувалися в документах справи, відповідні обставини досліджувалися судом. Виконання експертизи розрахунків за кредитним договором боржник замовив виходячи з нових обставин, що виникли у 2018 році. Крім того, будучи боржником у кредитних відносинах, які тривали з 2007 року, ОСОБА_1 був обізнаний з умовами договору, добросовісно діючи як сторона договору, не мав перешкод у з`ясуванні всіх питань щодо руху коштів за договором, порядку нарахувань, визначення заборгованості тощо. 16 березня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і задовольнити його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року, скасувати зазначене судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк». Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що як нововиявлені можуть розглядатися обставини, які обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Обставина застосування банківською установою в договорі про іпотечний кредит двох способів погашення кредиту (ануїтетного та диференційованого), що призвело до суперечності положень договору і неможливості обчислення суми заборгованості, існувала на час розгляду справи, однак не була і не могла бути відомою йому, так як для цього необхідні спеціальні знання. Оскільки заборгованість за договором неможливо було розрахувати, то висновки місцевого суду про стягнення заборгованості не відповідають обставинам справи. Він згідний повернути банку тіло кредиту, однак суми платежів за процентами об`єктивно обчислити неможливо. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні його заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є помилковими та суперечать правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 363/2936/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з частинами четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Судами встановлено, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 01 листопада 2016 року, задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2007 року № 1514 в розмірі 23 839,52 доларів США, з яких 22 915,32 доларів США - заборгованість за кредитом та 924,20 доларів США - заборгованість за процентами. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Копію вказаного рішення ОСОБА_1 отримав 13 грудня 2016 року. 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2017 року, постановленою в судовому засіданні за участю ОСОБА_1 , заяву про перегляд заочного рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 залишено без задоволення у зв`язку з її безпідставністю, оскільки рішення було ухвалене судом 30 серпня 2016 року в загальному порядку, а не в порядку заочного розгляду справи. ОСОБА_1 не оскаржував в апеляційному порядку рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року та ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2017 року. Судами також встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» вживає заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2007 року № 1514 як в порядку позасудового врегулювання, так і в порядку примусового виконання рішення суду, в тому числі шляхом продажу предмета іпотеки - житлового будинку АДРЕСА_1 . У липні 2018 року ОСОБА_1 уклав договори про надання правової допомоги з адвокатами. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» виконання експертизи розрахунків за кредитним договором, посилаючись, зокрема на повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання боргу, який утворився станом на 02 березня 2018 року. Висновок від 16 листопада 2018 року № 9200 судового експерта Товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» Звєрєвої Ю. М. про те, що: документально не підтверджується видача позичальнику готівки іноземної валюти в сумі 35 000 доларів США згідно з договором про іпотечний кредит від 12 вересня 2007 року № 1514; не є можливим встановити, який спосіб погашення кредиту та процентів був встановлений договором: ануїтетний спосіб (щомісячні платежі рівними сумами) чи диференційований спосіб (нарахування відсотків на залишок заборгованості); не є можливим визначити, чи відповідає щомісячний платіж з погашення кредиту та процентів умовам кредитного договору, оскільки неможливо встановити, який спосіб погашення кредиту та процентів був встановлений договором, був надісланий представнику ОСОБА_1 - адвокату Гарназі Н. Ю. 26 грудня 2018 року. Заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку 24 січня 2019 року. Встановивши, що обставини, на які посилався заявник у заяві про перегляд рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні його заяви. При цьому суди правильно виходили з того, що обставини щодо руху коштів за кредитним договором, порядку розрахунків за ним, визначення розміру заборгованості та її елементів тощо, які ОСОБА_1 вважає нововиявленими у справі та поклав в обґрунтування своєї заяви, були покладені в основу позову банку про стягнення боргу, щодо них були наведені відповідні аргументи, подані докази, вони фіксувалися в документах справи та досліджувалися судом. Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, перевірені та оцінені ними. Таке обмеження узгоджується з принципом юридичної визначеності, що базується на положенні римського права res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в законну силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «+4 посилання») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. ОСОБА_1 в розумний строк після того, як йому в грудні 2016 року стало відомо про ухвалення судом рішення у справі, не був позбавлений можливості перевірити відповідні обставини (щодо руху коштів за кредитним договором, порядку розрахунків за ним, визначення розміру заборгованості та її елементів), подати докази з урахуванням з`ясованого та, за наявності для того підстав, оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та його перегляд за нововиявленими обставинами є різними процесуальними інститутами, які застосовуються судами різних інстанцій, з різних підстав, в різний процесуальний спосіб і тягнуть різні процесуальні наслідки. Підміна одного процесуального інституту іншим, фактична ревізія судового рішення в неналежний процесуальний спосіб шляхом його перегляду за нововиявленими обставинами тоді, коли дійсні підстави для такого перегляду відсутні, а можуть мати місце підстави для апеляційного перегляду рішення, недопустимі. Доводи заявника про неврахування судами правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 363/2936/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій в цій справі узгоджуються з правовими висновками, викладеними в наведених постановах. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень. Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко