Постанова 4875 № 922/3250/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" березня 2021 р. Справа № 922/3250/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Склярук О.І., при секретарі судового засідання Семенові О.Є., За участю представників сторін: від позивача: Стриж Л.А. - ордер серія АХ №1039310 від 08.02.2021; від відповідача: Орлов О.О. - довіреність б/н від 04.01.2021; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м. Харків (вх. №94 Х/2), на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 (повний текст складено 15.12.2020) у справі №922/3250/20 (суддя Добреля Н.С.), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", м. Харків, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м. Харків, про стягнення 420000,00 грн., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (надалі - ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (надалі - ТОВ "Завод "Будінвест", відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 420000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, право вимоги за яким ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" набуло на підставі Договору про відступлення права вимоги №ВП-26/06/20-Ст від 26.06.2020, а саме щодо обов`язку позичальника поінформування кредитора про обтяження свого майна. З огляду на встановлену ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" наявність обтяжень, накладених на майно відповідача (податкова застава від 11.12.2019 №27306843; податкова застава від 18.05.2020 №27779957; арешт рухомого майна від 18.03.2020 №27595778; арешт рухомого майна від 15.06.2020 №27863238), а також відсутність будь-яких повідомлень позичальника (ТОВ "Завод "Будінвест") про їх наявність, позивач як новий кредитор нарахував на підставі ч. 2 п. 9.2 Кредитного договору відповідачу штраф у розмірі 5% від суми кредиту (8400000,00 грн.), що складає суму заявлених позовних вимог 420000,00 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 420000,00 грн. штрафу, 26000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 6300,00 грн. судового збору. Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ "Завод "Будінвест" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне: - визначені позивачем підстави порушення ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, а саме обтяження майна ТОВ "Завод "Будінвест" (податкові застави та арешти рухомого майна) зареєстровані 11.12.2019, 18.03.2020, 18.05.2020 та 15.06.2020 відповідно, тобто до укладення між позивачем та АТ "Акціонерний банк "Радабанк" Договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06-20Ст від 26.06.2020, однак, первісний кредитор, будучу достовірно обізнаним про існування цих обтяжень, у договорі відступлення права вимоги не визначив та не передав будь-яких сум штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору, а за умовами договору відступлення права вимоги ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" може пред`явити до відповідача як боржника лише ті вимоги, які були безпосередньо передані за цим договором. Тобто, на думку апелянта, первісним кредитором не було передано позивачу право вимагати сплатити штраф, який передбачено за невиконання умов ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019; - також, апелянт доводить, що в силу вимог податкового законодавства відповідач не міг знати про наявність податкової застави та обтяження свого майна, а також конкретний проміжок часу, в який його майно обтяжено податковою заставою, що свідчить про відсутність вини в порушенні зобов`язання як обов`язкового елементу цивільно-правової відповідальності та підстав для покладення на ТОВ "Завод "Будінвест" штрафу за невиконання умов кредитного договору; - за твердженням скаржника, місцевим судом залишено поза увагою те, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, які повинні реалізовуватись з урахуванням закріпленого законодавцем принципу можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності та розумності; - судом не надано належної правової оцінки аргументам відповідача щодо наявності правових підстав для зменшення суми штрафу, в той час як відповідач наводив правові висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 та Верховного Суду у подібних правовідносинах та зазначав, що коли порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій; - скаржник вважає, що позивачем не було доведено, що заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу є фактичними, неминучими, їх розмір обґрунтований та зазначені витрати мають розумний характер. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Зубченко І.В. суддя Склярук О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Завод "Будінвест" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 та призначено справу до розгляду на 17.02.2021 о 16:00 год. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 08.02.2021 від ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 без змін. Позиція позивача ґрунтується на наступних обставинах: - в пункті 1.1 Договору відступлення права вимоги №ВП-26/06/20-Ст від 26.06.2020 визначено опис прав, які перейшли від первісного кредитора позивачу, зокрема, в тому числі право на сплату боржником штрафу та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладення цього Договору. Сам лише факт, що попередній кредитор не скористався правом стягнення з відповідача передбачених кредитним договором штрафних санкцій не свідчить про те, що таке право припинилося. Більш того, зміст договору відступлення права вимоги прямо свідчить про те, що право стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання його обов`язків за кредитним договором, які виникли у первісного кредитора до укладення договору відступлення права вимоги, з дати укладення останнього перейшли до позивача; - за твердженням позивача, у ТОВ "Завод "Будінвест" була можливість отримати відомості про наявність обтяжень щодо належного йому майна та своєчасно повідомити про це як первісного, так і нового кредитора, проте, відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності своєї вини в порушенні зобов`язання; - положеннями ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 закріплено обов`язок позичальника письмово інформувати кредитора про наявність обтяжень свого майна не з дати, коли він дізнався про такі обтяження, а з дати виникнення обтяжень майна, або з дати реєстрації такого обтяження у відповідному реєстрі; Тобто, сторони укладеного правочину погодили обов`язок відповідача повідомляти про наявність обтяжень саме з дати їх фактичного виникнення; - посилання апелянта на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013, на думку позивача є не релевантним, оскільки в цьому рішенні Судом надавався правовий аналіз правовідносинам зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками, а також іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування; в той же час ТОВ "Завод "Будінвест" не є споживачем у розумінні вимог чинного законодавства, а укладений між сторонами правочин не є договором споживчого кредиту, тобто правовідносини у цих справах не є подібними; - також, позивач звертає увагу на те, що відповідач, заявивши клопотання про зменшення штрафних санкцій, не навів доказів існування жодної виняткової обставини, яка може бути підставою для зменшення розміру таких санкцій; - оскільки в процесі розгляду справи відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, тому у суду першої інстанції не було законних підстав вирішувати питання щодо зменшення розміру таких витрат. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/3250/20 до 17.03.2021 о 12:15 год. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 у зв`язку із відпусткою судді Зубченко І.В., сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Склярук О.І. 17.03.2021 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Завод "Будінвест" надійшло додаткове правове обґрунтування до апеляційної скарги, в яких апелянт вказує, що укладений між АТ "Акціонерний банк "Радабанк" та ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" Договір про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06-20Ст від 26.06.2020 є договором факторингу, однак, позивач як новий кредитор у кредитних правовідносинах, які склались між Банком та відповідачем, за відсутності відповідної ліцензії для надання фінансових послуг, не набув права нарахування процентів за користування кредитними коштами, нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019. Відтак, за вказаним договором про відступлення права вимоги до позивача перейшло виключно право вимоги погашення заборгованості за кредитним договором на дату укладення договору (8326130,12 грн.) та заборгованість за нарахованими процентами (912526,37 грн.). Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Східний апеляційний господарський суд, перевіривши додаткове обґрунтування відповідача на відповідність вимогам ст.ст. 266, 269 ГПК України щодо строків подання таких пояснень та меж розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, встановив наступне. Вказані додаткові обґрунтування суд розцінює як доповнення до апеляційної скарги. З огляду на те, що 04.01.2021 є останнім днем строку для подання апеляційної скарги, а відповідно і доповнень до неї, додаткові обґрунтування, подані відповідачем 17.03.2021 судом апеляційної інстанції не враховуються; Крім цього, такі вимоги та підстави апеляційного оскарження відповідачем не заявлялись до місцевого суду та судом не розглядались. Договір про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06-20Ст від 26.06.2020 відповідачем не оскаржувався, на даний час він є чинним та не визнавався в судовому порядку недійсним. Відповідач у судовому засіданні 17.03.2021 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач у судовому засіданні 17.03.2021 заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 06.12.2019 між ТОВ "Завод "Будінвест", як позичальником, та АТ "Акціонерний банк "Радабанк", як кредитором, було укладено Кредитний договір №23019/ЮКР/0 (надалі - Кредитний договір), у відповідності до умов якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язався на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8400000,00 грн., зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п. 1.2 цього Кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним Договором. Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок Позичальника. За умовами п. 6.2 позичальник зобов`язується сплачувати кредитору окремо від встановленої процентної ставки за користування кредитом штрафні санкції, передбачені розділом 9 даного договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Згідно п. 6.9. Кредитного договору, в період дії цього Договору і до повного погашення заборгованості по ньому позичальник зобов`язується не отримувати кредити в інших фінансових установах без попереднього письмового погодження з банком. Письмово інформувати кредитора протягом трьох робочих днів про отримання кредитів в інших банківських установах, про здійснення авалю векселів, про надання гарантій та порук, про обтяження свого майна будь-якими зобов`язаннями. Здійснювати переведення активів, в тому числі шляхом створення (вступу до існуючих), збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій, їх об`єднань лише після отримання письмової згоди кредитора. Пунктом 9.1 Кредитного договору визначено, що за порушення строків сплати про центів за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити на користь та на вимогу кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. За умовами ч. 2 п. 9.2. Кредитного договору за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов`язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф в розмірі 5% від суми кредиту, вказаної в п.1.1. договору за кожен факт порушення. Згідно п. 12.4 Договору цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань відповідно до умов цього договору. Як свідчать досліджені матеріали справи, первісний кредитор перерахував відповідачу на поточний рахунок грошові кошти в сумі 8326130,12 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019 (т.1, а.с.19). У відповідності до п. 12.3 Кредитного договору кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов`язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору Позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення Позичальником не потрібне. 26.06.2020 між АТ "Акціонерний банк "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст (надалі - Договір про відступлення права вимоги). За умовами п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до Боржника, Іпотекодавця ТОВ "Завод "Будінвест"), та Поручителя - громадянка України ОСОБА_1 за Кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов`язані виконати їх обов`язки за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього Договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому. Пунктом 3.1 Договору про відступлення права вимоги визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п. 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9238656,49 грн. Матеріалами справи підтверджується, що новим кредитором було сплачено первісному кредитору ціну договору в порядку п. 3.1 договору у розмірі 9238656,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.06.2020. Додатком №1, який є невід`ємною частиною договору, слугує перелік документів, що підтверджують наявність у перістого кредитора прав вимоги, а також інші документи, що передаються новому кредитору. 26.06.2020 актом приймання-передачі прав вимоги, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, в тому числі за Кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019. Відповідно до п. 1.4. Договору за взаємною домовленістю сторони встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення Боржником та/або Іпотекодавцем та/або Поручителем своїх зобов`язань відповідно до умов Кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії Кредитного договору та Договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього Договору. Підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє та запевняє нового кредитора, що за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем не сплачувались комісії, пеня та/або штрафи, передбачені Кредитним договором та договорами забезпечення, а первісним кредитором не нараховувалось та не надавались боржнику та/або іпотекодавцю та /або поручителю вимога(и) щодо сплати боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договором забезпечення. 26.06.2020 позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Кредитним договором. Листом вих.№1607 від 16.07.2020 позивачем було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів. Звертаючись до господарського суду першої інстанції, позивач зазначив про те, що йому стало відомо, що за відповідачем зареєстровані наступні обтяження: - податкова застава - 11.12.2019 №27306843, реєстратор Рябченко С.А., Головне управління ДПС у Харківській області; ст. 88, 89 Податкового кодексу України, розмір основного зобов`язання - 261704,00 грн.; - податкова застава - 18.03.2020 №27779957, реєстратор Рябченко С.А., Головне управління ДПС у Харківській області; ст. 88, 89 Податкового кодексу України, розмір основного зобов`язання - 721000,00 грн.; - арешт рухомого майна - 18.03.2020 №27595778, реєстратор Кочковий В.В., Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; - арешт рухомого майна - 15.06.2020 №27863238, реєстратор Богатиренко А.І., приватний виконавець. На підтвердження вищезазначених обставин позивачем було надано Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67506567 від 13.08.2020, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю. Як стверджує позивач, відповідачем порушено умови ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору та не проінформовано ані нового, ані первісного кредитора про обтяження свого майна. Враховуючи вищенаведені обставини, а також умови ч. 2 п. 9.2 Кредитного договору, позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 5% від суми кредиту, який складає 420000,00 грн. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем понесених збитків. Крім того посилається на те, що зареєстровані обтяження на майно відповідача були здійснені до укладення договору про відступлення права вимоги. Також, відповідач зазначає, що умовами договору про відступлення права вимоги не були передбачені штрафи, які є предметом даного спору, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову або зменшити суму штрафу до 100 грн. Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву в порядку ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 100,00 грн., яке обґрунтовано тим, що на даний час у Господарському суді Харківської області перебуває вісім справ за позовом ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" до ТОВ "Завод "Будінвест" про стягнення неустойки на загальну суму 6192370,25 грн. за наявністю повністю виконаного кредитного зобов`язання позичальника, що свідчить про те, що зазначена штрафна санкція спрямована на отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків, що суперечить висновкам, викладеним в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. Як вже зазначалось вище, Господарським судом Харківської області 09.12.2020 ухвалено рішення у справі №922/3250/20, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, не повідомив позивача, який є новим кредитором за Кредитним договором на підставі Договору про відступлення права вимоги №ВП-26/06/20-Ст від 26.06.2020, у встановленому даною умовою (ч. 2 п. 6.9) Кредитного договору порядку про наявні обтяження свого майна (податкові застави та арешти рухомого майна), що відповідно до п. 9.2. Кредитивного договору є підставою для нарахування позичальнику штрафу в розмірі 5% від суми кредиту, вказаної у пункті 1.1 договору. Також, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів інформування відповідачем первісного кредитора (АТ "Акціонерний банк "Радабанк") про наявність обтяжень свого майна. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявленої суми штрафу, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не доведено наявності виключних обставин для зменшення штрафних санкцій, а саме: не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та відсутності на рахунку ТОВ "Завод "Будінвест" коштів, необхідних для проведення розрахунків з позивачем. Крім того, зменшення штрафу до 100,00 грн., за висновком суду не узгоджується з приписами ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України щодо урахування інтересів кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач майже повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань. Місцевим судом зазначено, що рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, на яке посилається відповідач не може бути застосовано до спірних правовідносин, а постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, стосуються інших підстав та предмету спору. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого суду - скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За припсами ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, право вимоги за яким ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" набуло на підставі Договору про відступлення права вимоги №ВП-26/06/20-Ст від 26.06.2020. У даному випадку, укладаючи кредитний договір, ТОВ "Завод "Будінвест" та АТ "Акціонерний банк "Радабанк" погодили істотні умови договору, в тому числі нарахування штрафних санкцій за невиконання боржником зобов`язань за вказаним договором, які у випадку порушення позичальником обов`язків, передбачених будь-яким з п.п. 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. договору, складає 5% від суми кредиту, вказаної в п.1.1. Договору за кожен факт порушення. Позовні вимоги ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" обґрунтовує порушенням відповідачем умов ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору, а саме неповідомлення боржником кредитора про наявність обтяжень свого майна, що відповідно до ч. 2 п. 9.2 Кредитного договору є підставою для нарахування відповідачу штрафу в розмірі 5% від суми кредиту, який (штраф) в даному випадку складає 420000,00 грн. Відповідач заперечує проти вказаних вимог, посилаючись на те, що за умовами ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору ТОВ "Завод "Будінвест" взято на себе відповідальність інформувати позичальника протягом трьох робочих днів про настання таких обставин як: отримання кредитів в інших банківських установах, здійснення авалю векселів, надання гарантій та порук, обтяження свого майна будь-якими зобов`язаннями. Вказує про те, що про три перші обставини він не може не знати та по суті є обізнаним з моменту вчинення ним відповідної вольової дії, то в силу вимог податкового законодавства відповідач не знав та не міг знати про обставини обтяження його майна податковою заставою. Апелянт доводить, що за умовами кредитного договору на боржника покладено обов`язок інформувати кредитора з моменту обізнаності про настання відповідних обставин, а тому першочергово необхідно встановити з якого моменту ТОВ "Завод "Будінвест" стало відомо про обтяження його майна податковою заставою та з якого часу позичальник порушив умови кредитного договору. Проте, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами, в який саме момент відповідач був обізнаний про обтяження свого майна, а судом першої інстанції такі обставини не встановлено. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції встановив відсутність доказів виконання відповідачем умов кредитного договору щодо необхідності інформування позивача, який є новим кредитором, про обтяження майна боржника як того вимагає ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору, у зв`язку чим суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано нарахував відповідачу та правомірно вимагає стягнення штрафу в розмірі 420000,00 грн., що становить 5% від загальної суми кредиту. Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення штрафу, зважаючи на наступне. Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. Статтею 15 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону. Обов`язки державних податкових органів з реєстрації поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави урахуванням вимог податкового законодавства. Виходячи зі змісту положень ст. 37 Закону України Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" податкова застава є одним із видів публічного обтяження. За твердженням позивача, відповідачем порушено умови ч. 2 п. 6.9 Кредитного договору та не проінформовано кредитора про наступні зареєстровані обтяження свого майна: - податкова застава - 11.12.2019 №27306843, реєстратор Рябченко С.А., Головне управління ДПС у Харківській області; ст. 88, 89 Податкового кодексу України, розмір основного зобов`язання - 261704,00 грн.; - податкова застава - 18.03.2020 №27779957, реєстратор Рябченко С.А., Головне управління ДПС у Харківській області; ст. 88, 89 Податкового кодексу України, розмір основного зобов`язання - 721000,00 грн.; - арешт рухомого майна - 18.03.2020 №27595778, реєстратор Кочковий В.В., Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; - арешт рухомого майна - 15.06.2020 №27863238, реєстратор Богатиренко А.І., приватний виконавець. Вказана інформація підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67506567 від 13.08.2020, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю. Приписами пп.14.1.155. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено податкову заставу як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Право податкової застави виникає: - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; - у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань (п. 89.1 Податкового кодексу України). Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ПК України). Припинення податкової застави врегульовано ст. 93 ПК України, згідно з якою: - майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п. 93.1); - підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2); - порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 93.3); - у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу (п. 93.4). Отже, з викладених вище правових норм слідує, що у податкова застава виникає в силу закону у випадку несплати особою податків грошового зобов`язання та пені, і поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 Податкового кодексу України. Згідно п. 88.1. ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Пунктом 88.2. ст. 88 ПК України визначено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8. ст. 89 ПК України). За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що законом визначено обов`язок контролюючого органу зареєструвати податкову заставу за наявності податкового боргу, водночас, Податковим кодексом України не визначено конкретного проміжку часу або певної події, з настанням якої контролюючий орган зобов`язаний внести запис про обтяження майна платника податків - боржника податковою заставою. Так, пп. 87.3.1 п. 87.3 ст. 87 ПК України визначено, що не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави. З цією нормою кореспондується норма ст. 90 ПК України, якою передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Тобто, наведені позивачем податкові застави не впливають на ті обтяження, які накладені на майно ТОВ "Завод "Будінвест", що передано Банку в іпотеку, права якої передано позивачу, оскільки податкова застава не поширюється на майно платника податків, надане ним в заставу третім особам. Як вбачається із змісту листа ГУ ДПС України у Харківській області від 24.11.2020, наданому у відповідь на запит позивача, відповідно до інформаційної системи ІТС "Податковий блок" по ТОВ "Завод Будінвест" станом на 01.01.2020 загальна сума заборгованості по Харківській області складає 411309,30 грн., станом на 01.05.2020 сума боргу склала 951802,64 грн. В свою чергу, кредитний договір укладений між первісним кредитором та боржником 06.12.2019. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин податкові зобов`язання вже могли існувати та контролюючий орган мав повноваження ще раніше внести дані про обтяження майна ТОВ "Завод Будінвест" податковою заставою. Разом з тим стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Так, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням (п. 8 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Таким чином, виходячи із вищенаведених положень Податкового кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", які регулюють підстави виникнення права податкової застави та її припинення, а також права виконавця та передумови реєстрації обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наведені позивачем обтяження майна відповідача (податкові застави та арешти рухомого майна) виникли в силу закону та ТОВ "Завод "Будінвест" в обтяженні майна участі не приймало, оскільки відповідач самостійно не брав на себе будь-які грошові зобов`язання. Судова колегія вважає, що виходячи із змісту ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору зобов`язання письмово інформувати кредитора про обтяження свого майна будь-якими зобов`язаннями у боржника виникає саме у зв`язку та на підставі взятих ним зобов`язань. У даному випадку обтяження рухомого майна боржника виникли внаслідок внесення записів третіми особами - податковими і виконавчими органами. Разом з тим, будь-якого порядку, періодичності та строків здійснення відповідачем моніторингу Державного реєстру обтяжень рухомого майна з метою інформування кредитора про наявність обтяжень майна умовами кредитного договору не передбачено. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що на ТОВ "Завод "Будінвест" покладено обов`язок щодо інформування кредитора, в той час як самого зобов`язання здійснювати моніторинг державних реєстрів не передбачено. Разом з цим, за відсутності самого зобов`язання, у боржника не може бути й відповідальності. Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин 2 та 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо. В силу положення ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Позивач вважає, що за умовами ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору на боржника покладено обов`язок поінформувати кредитора про наявність будь-яких обтяжень свого майна з моменту їх реєстрації. Відповідач, в свою чергу, посилається на те, що обов`язок повідомляти кредитора про настання обставин, передбачених ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору в нього виникає з моменту, коли він дізнався про існування вказаних обставин. Колегією суддів апеляційної інстанції, за результатами дослідження спірних умов договору з`ясовано наступне. За приписами пункту 6.9. Кредитного договору передбачено, що в період дії цього Договору і до повного погашення заборгованості по ньому позичальник зобов`язується: 1) Не отримувати кредити в інших фінансових установах без попереднього письмового погодження з банком; 2) Письмово інформувати кредитора протягом трьох робочих днів про отримання кредитів в інших банківських установах, про здійснення авалю векселів, про надання гарантій та порук, про обтяження свого майна будь-якими зобов`язаннями; 3) Здійснювати переведення активів, в тому числі шляхом створення (вступу до існуючих), збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій, їх об`єднань лише після отримання письмової згоди кредитора. З урахуванням комплексного аналізу положення п. 6.9. Кредитного договору, судова колегія зазначає, що боржник взяв на себе зобов`язання перед кредитором (АТ "Акціонерний банк "Радабанк") не здійснювати дії, пов`язані із самостійним (без погодження з банком) вчиненням правочинів, внаслідок яких відбувається збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Завод "Будінвест" та передача майна в забезпечення виконання зобов`язань перед третіми особами. Отже, божник взяв на себе зобов`язання не вчиняти цілеспрямовані вольові дії, які можуть призвести до зменшення або додаткового обтяження активів відповідача, що може бути наслідком неможливості або утруднення повернення кредитних коштів та сплати обумовлених між сторонами сум процентів. Зазначений висновок також виходить з того, що реалізуючи своє право, визначене в кредитному договорі щодо обов`язкового погодження правочинів, які можуть бути вчинені боржником та можуть призвести до зменшення і обтяження його активів, кредитор тим самими отримав гарантію запобігання настання для нього несприятливих наслідків та уникнення ризиків, при цьому отримав право на стягнення неустойки, що передбачено ч. 2 п. 9.2 Кредитного договору. Отже, з урахуванням системного аналізу ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору у взаємозв`язку всіх його частин у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що боржник взяв на себе зобов`язання повідомляти кредитора протягом трьох робочих днів та вчиняти за його погодженням правочини із обтяженням свого майна, які виникли саме та виключно з підстав взятих на себе зобов`язань за цивільними правочинами, укладеними із третіми особами. Досліджені судом матеріали справи свічдать про те, що у спірному випадку боржник не укладав жодних правочинів щодо передачі свого майна в забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за цивільними правочинами з третіми особами, а також ним не було вчинено будь-яких вольових дій, які б були направлені на збільшення кредиторської заборгованості та зменшення активів підприємства, в тому числі не укладено правочинів із обтяженням майна ТОВ "Завод "Будінвест". Як встановлено вище, наявність податкової застави та арештів виконавців у даному випадку пов`язано саме із законодавчими вимогами Податкового кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", і такі обтяження майна боржника виникли в силу вимог закону та поза волею ТОВ "Завод "Будінвест". У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В частині 1 ст. 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Тобто, для покладення на учасника господарських відносин такої міри відповідальності як необхідність сплати штрафу пов`язується законодавцем саме з допущенням порушення господарського зобов`язання. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ані Податковим кодексом України, ні іншими нормами законодавства чи підзаконними актами не врегульовано можливість особи (у даному випадку відповідача) впливати на виникнення та реєстрацію податкової застави майна, за рахунок якого задовольняються вимоги у зв`язку з накладенням виконавцем арешту на майно. Податкова застава та обтяження майна, які виникають та реалізуються як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання перед контролюючим органом, виникають саме з підстав, передбачених законом, в той час як учасник господарських правовідносин позбавлений можливості впливати на рух, підстави та умови виникнення чи припинення обтяжень майна, які виникають за наявності податкової застави чи виконавчого провадження. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження укладення відповідачем цивільних правочинів, внаслідок укладення яких зареєстровані обтяження майна ТОВ "Завод "Будінвест", у зв`язку з чим боржник не був зобов`язаний письмово повідомляти кредитора про настання обставин, передбачених ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору. Отже, за результатами оцінки умов ч. 2 п. 6.9. Кредитного договору, у спірному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що обтяження рухомого майна, які стали наслідком застосування податкової застави, а також неповідомлення боржником кредитора про наявність записів в державному реєстрі щодо обтяження майна, які виникли в силу вимог закону (ст.ст. 88, 89 Податкового кодексу України) не свідчать про неналежне виконання ТОВ "Завод "Будінвест" обов`язків, передбачених п. 6.9. кредитного та не є підставою для покладення на боржника штрафу в розмірі 5% від суми кредиту. Згідно із ч. 4 ст. 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Водночас за змістом ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. На підставі викладеного, апеляційний суд зважаючи на вищезазначені положення законодавства, встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що податкова застава, яка виникла на підставі ст.ст. 88, 89 Податкового кодексу України та накладені виконавцями арешти на майно, негативно вплинули на фінансовий стан позичальника або призвели до зменшення активів відповідача чи істотно збільшили ризик неповернення кредиту. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що умовами кредитного договору не встановлена договірна санкція за неповідомлення позичальником кредитора про наявність податкової застави чи арештів виконавців, які виникли та застосовані поза волею та за відсутності будь-якого впливу відповідача Згідно з положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, з урахуванням меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції та визначених підстав для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи та не встановлено фактів, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ "Завод "Будінвест" підлягає задоволенню, а на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 - задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 у справі №922/3250/20 - скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про стягнення штрафу у розмірі 420000,00 грн. - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корпус 45, офіс 21, код ЄДРПОУ 34333275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська,буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9450 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.І. Склярук Повний текст постанови складено 29.03.2021.