Постанова 4852 № 280/1609/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1609/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя: Сіпака А.В.) по адміністративній справі № 280/1609/20, розглянутої у загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №12-01-13 від 21.02.2018 року на суму 25 899,85грн. за 2016 рік, та №3542-59 від 20.02.2018 на суму 27 089,63грн. за 2017 рік по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач заперечує отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначає, що про них дізнався після отримання позовної заяви від відповідача про стягнення коштів за податковим боргом. Вважає, що мав право бути звільненим від сплати податку на нерухомість, так як в 2016 та 2017 роках Володимирівська селищна рада, а з 2018 року Широківська селищна рада прийняли рішення про встановлення пільг пенсіонерам по сплаті податку на нерухомість за нульовою ставкою, та зазначає про надмірне фінансове навантаження на нього як на пенсіонера нарахуванням зазначених податкових зобов`язань. У відзиві на позовну заяву відповідач вважає правомірними дії податкового органу щодо нарахування позивачу податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки, платнику податків направлені поштою податкові повідомлення-рішення, які отримані ним особисто. Станом на час звернення до суду із позовом позивач мав узгоджений податковий борг перед бюджетом з зазначеного податку у загальному розмірі 52 989,48 грн. У зв`язку з несплатою податкових зобовязань відповідачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законом порядку, а саме: на адресу позивача направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога від 05.05.2018 № 334-17, яка повернена до податкового органу за закінченням терміну зберігання. Просить в задоволенні позову відмовити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено з підстав правомірності дій податкового органу. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених в позові. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1,2,3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року відповідає в повній мірі, а вимоги апеляційної скарги є не обґрунтованими з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що позивачу на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 819,1 кв.м., де він і зареєстрований. ГУ ДФС у Запорізькій області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, а саме: податкове повідомлення-рішення № 12-01-13 від 21.02.2018 року за 2016 рік в розмірі 25 899,85 грн. , податкове повідомлення-рішення № 3543-59 від 20.02.2018 року за 2017 рік в розмірі 27 089,63 грн. Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. Податковий кодекс України (далі ПК України) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2 , пп.266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка; базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до пп. 266.4.1 , 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, пільги для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту. Відповідно до пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп. "а" або "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до пп. "а" або "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до пп. "в" пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням пп. "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VІІІ від 24.12.2015 року, відповідно до якого пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Також згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України (у редакції станом на 2017 рік) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Із матеріалів справи вбачається, що Володимирівською сільською радою Запорізького району Запорізької області , на території якої знаходився до 2018 року об`єкт нерухомості позивача, рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік не приймалось та не оприлюднювалось. Приписами пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що у разі не прийняття сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок. В силу викладеного ПК України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів. Суд першої інстанції при вирішенні справи по суті правомірно не врахував посилання позивача на лист Міжрегіонального Головного управління ДФС від 23.12.2015 № 27682/10-28-10-06-11 щодо нульової ставки податку у разі відсутності рішення місцевої ради про встановлення ставок податку, оскільки такий лист не є рішенням в розумінні норм КАС України та носить рекомендаційний характер. Згідно чинного законодавства база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.04.2018 року по справі №802/1757/16-а, у разі перебування у власності фізичної особи одного об`єкта нерухомості (житлового будинку), податок обчислюється виходячи із загальної площі такого об`єкта, зменшеної відповідно до податкової пільги, та відповідної ставки податку. В матеріалах справи підтвердження надання пільг позивачу як пенсіонеру при визначенні грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік - відсутні. В той же час матеріали справи свідчать, що при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на нерухомість за 2017 рік, відповідачем враховано рішення Володимирівської сільської ради № 14 від 17.03.2017 «Про затвердження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік», яким встановлено ставку податку на 2017 рік у розмірі 0,1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Здійснивши аналіз доказів у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки нарахований відповідачем виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст.266 ПК України, з урахуванням обмежень, встановлених пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку. Викладене свідчить, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв у межах наданих повноважень у спосіб, перебачений чинним податковим законодавством, а тому відсутні підстави для їх скасування. Згідно положень ст. 42 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків, якщо його, зокрема, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом сформовано та направлено позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» за адресою місця реєстрації позивача, а саме: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Сонячне, вул. Вишнева, буд. 42, та отримані ним особисто 28.02.2018 року, що спростовує доводи позивача про не отримання ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а лише чистих аркушів паперу. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані. З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення. Так як в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення відповідно до приписів ст.139 КАС України на користь позивача понесених судових витрат ,в тому числі на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - відсутні. Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по адміністративній справі № 280/1609/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили 24 березня 2021 року, та може бути оскаржене до Верховного Суду протягом 30 днів. Повний текст постанови складений 29 березня 2021 року. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай