Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/10489/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10489/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Батрак І.В.) в адміністративній справі №280/10489/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,- ВСТАНОВИВ: 26.11.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 06.08.2025 №0004992-1303-0801 на суму 5713,89грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час формування податкової вимоги були порушені норми Податкового кодексу України, оскільки позивачу не було надіслано податкове повідомлення-рішення, що є обов`язковою процедурою перед виставленням податкової вимоги. Стверджує також про відсутність підтверджуючих документів щодо виниклого податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Неотримання позивачем податкових повідомлень-рішень унеможливлює реалізацію його права на оскарження як в адміністративному порядку, так і в судовому. Для реалізації права на оскарження податковою повідомлення-рішення ключовою умовою є його належне отримання, оскільки інакше платник податків позбавлений можливості оцінити обґрунтованість та законність розрахунку суми податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за спірний період, що зумовлює звернення позивача до суду з цим позовом про скасування податкової вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що відповідачем не доведено факту направлення позивачу податкових повідомлень-рішень, а також не надано оцінку правомірності нарахування грошового зобов`язання. Крім того, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відзив на апеляційну скаргу позивач не отримав. Також суд мав би вирішити питання про зупинення провадження у справі, оскільки позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення (справа №280/1332/26). Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області згідно з 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України було визначено ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості та 11.02.2025 сформовано податкові повідомлення-рішення, а саме: №0245560-2411-0829-UA23060070000082704 за податковий період 2023 рік у розмірі 1837,57 грн; №0245561-2411-0829-UA23060070000082704 за податковий період 2023 рік у розмірі 936,57 грн; №0245558-2411-0829-UA23060070000082704 за податковий період 2024 рік у розмірі 992,48 грн; №0245559-2411-0829-UA23060070000082704 за податковий період 2024 рік у розмірі 1947,27 грн. Вказані рішення були направлені на адресу позивача поштою. Проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків. Згідно із даними облікової картки платника податків станом на 04.08.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 5713,89 грн, у зв`язку із чим 06.08.2025 на адресу позивача направлена податкова вимога від 06.08.2025 № 0004992-1303-0801 на вказану суму. Вважаючи протиправною податкову вимогу, позивач звернувся до суду із цим позовом про її скасування. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне. Так спірною у справі є податкова вимога. Позивач не погоджуючись з податковою вимогою посилається на відсутність доказів належного отримання ним податкових повідомлень-рішень, а також на протиправність нарахованих ними грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 58.3 статті 58 ПК України). Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК України). Крім того, згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року № 610 (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку податкової вимоги в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така податкова вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту для надіслання податкової вимоги у паперовій формі. При цьому строк доставки податкової вимоги в електронний кабінет, визначений абзацом другим цього пункту, не зараховується до строку надіслання такої вимоги. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі. Отже, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, остання вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Аналогічна правова позиція наведена, зокрема у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 320/6263/20, від 03 грудня 2025 року у справі №500/5126/25, від 03 грудня 2025 року у справі №500/5128/25, від 12 грудня 2025 року у справі №500/5125/25. Враховуючи зазначене, норми чинного законодавства не встановлюють обов`язку податковому органу направляти кореспонденцію платнику податків з описом вкладення. Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначені суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023-2024 роки, у загальному розмірі 5713,89 грн, направлялись контролюючим органом на його адресу та повернулися з позначкою вузла зв`язку «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 39) Враховуючи положення п. 42.2 ст.42 ПК України, вказані рішення вважаються врученими відповідачу належним чином. Таким чином доводи апеляційної скарги про недоведеність податковим органом направлення позивачу саме податкових повідомлень-рішень, спростовано матеріалами справи. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з пунктами 1-3 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов`язання вважається неузгодженою. Як свідчать встановлені обставини справи, позивачем ні у порядку адміністративного оскарження, ні у судовому порядку, на час формування вимоги, не були оскаржені податкові повідомлення-рішення, а отже суми визначеного податкового зобов`язання набули статусу узгоджених, у зв`язку із чим, згідно вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, податковим органом була сформована податкова вимоги. Скаржник безпідставно посилається на наявність справи про оскарження податкових повідомлень-рішень (справа №280/1332/26), оскільки до суду з таким позовом позивач звернувся 17.02.2026, і на час формування податкової вимоги не існувало ухвали суду про відкритня провадження у справі. Враховуючи зазначене, спірна податкова вимоги була сформована відповідачем у відповідності до норм законодавства. Доводів скаржника про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам позову про неправомірність податкових повідомлень-рішень, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції правильно зазначив, що питання правомірності нарахування ОСОБА_1 зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023-2024 роки за податковими повідомленнями-рішеннями не охоплюється предметом цього позову. Враховуючи подані позивачем докази звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, правомірність їх прийняття буде надано судом за результатами розгляду справи №280/1332/26 Слід також зазначити, що саме з урахуванням результатів розгляду справи №280/1332/26, буде вирішено чи набуде статусу відкликаної податкова вимога, відповідно до ст. 60 ПК України. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року в адміністративній справі №280/10489/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 17 червня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак