Постанова 4850 № 200/9022/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року справа №200/9022/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя Хохленков О.В.) від 22 грудня 2020 року у справі №200/9022/20-а (повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивачка звернулась до суду першої інстанції із позовом до Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо невиплати пенсії з 12 жовтня 2015 року на підставі п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язати виплатити пенсію з 12 жовтня 2015 року та здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено . Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням позивачка звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року, у справі №200/9990/18-а, яким було скасоване рішення Управління від 16.07.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, та зобов`язано Управління повторно розглянути заяву позивачки від 15.06.2018 року №2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року та п.2 XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та зарахувати до пільгового стажу період роботи позивачці з 29.06.2004 року по 31.05.2014 року за Списком №1 на ВП «Шахта імені Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», відповідачем була повторно розглянута заява позивачки від 15.06.2018 року №2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за наслідками чого пенсія призначена з 15.06.2018 року. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка є громадянкою України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, Серія: НОМЕР_1 (а.с. 7-9). 20.10.2015 року позивачка звернулась до Управління із заявою в якій просила призначити їй пенсію з огляду на наявність у неї 15 років загального, та 10 років пільгового стажу за Списком № 1 (а.с. 15). Листом Управління від 30.10.2015 року № 57/к-19-01-01 повідомлено, що відповідно до положень п. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, який набрав чинності 01.04.2015 року, та яким були внесені зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-XIІ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10 із наступними замінами), передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах жінки, які народилися з 01 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року, набудуть у 46 років. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок. Посилаючись на наведені обставини, зазначено про відсутність у позивачки права на призначення пенсії відповідно до п. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ (а.с. 16). Згідно із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року, у справі № 200/9990/18-а судом було встановлено, що позивачка звернулась до Управління із заявою від 15.06.218 року № 2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року та п.2 XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV), однак, рішенням управління від 16.07.2018 року позивачці відмовлено в призначенні пенсії за нормам Закону № 1788, Закону № 1058 та Закону України № 213 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців. До пільгового стажу не зараховано період з 29.06.2004р. по 31.12.2004р. ВП «Шахта імені Челюскінців» ДП Донецька вугільна енергетична компанія, оскільки згідно індивідуальної відомості про застраховану особу від 15.06.2018р. цей період вказано як вислуга років. З 01.01.2005р. по 31.12.2009р. відсутній спецстаж відповідно до п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.2014р. по 04.07.2016р. ВП «Шахта імені Челюскінців» ДП Донецька вугільна енергетична компанія, зв`язку з тим, що підприємство не здійснювало реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданої довідки не має можливості. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. ВП «Шахта імені Челюскінців» ДП Донецька вугільна енергетична компанія, оскільки відсутня сплата страхових внесків до МДЗ України цим підприємством (ОК- 5 від 15.06.2018р.). Вищевказаним судовим рішенням від 09.01.2019 року, у справі № 200/9990/18-а, яке набрало законної сили 28.03.2019 року, судом встановлено наявність у позивачки права на пенсію згідно п. «а`ст.13 Закону № 1788-XIІ (а.с. 35), скасоване рішення Управління від 16.07.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, та зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2018 року №2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 року та п.2 XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 29.06.2004 року по 31.05.2014 року за Списком №1 на ВП «Шахта імені Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». Не є спірною обставиною у справі, що на виконання вищевказаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року, у справі № 200/9990/18-а, Управлінням була повторно розглянута заява позивачки від 15.06.2018 року № 2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за наслідками чого пенсія за віком призначена з дня звернення 15.06.2018 року. Позивачка переконана, що пенсія за віком їй повинна була бути призначена з дня досягнення нею пенсійного віку, - з 12 жовтня 2015 року, у зв`язку із чим звернулась до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного. Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно дост.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. З 01.01.2004р. таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення". Оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За приписами ч. 4ст. 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пункт "а"ст.13 Закону № 1788 у редакції до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII раніше передбачений п."а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадають, зокрема на 1 жовтня 1970 року - 31 березня 1971 року, набувають право на пенсію після досягнення ними віку 46 років. Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року. Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п."а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де указувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Згідно з п.1 ч.2ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIIIнаведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року. Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п."а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII", пунктом 1 резолютивної частини якого, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII. Отже, станом на 12 жовтня 2015 року, та станом на час звернення позивачки до відповідача за призначенням пенсії із заявою від 20 жовтня 2015 року, діяли норми п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII, згідно із якими, жінки, дата народження яких припадає, зокрема на 1 жовтня 1970 року - 31 березня 1971 року, набувають право на пенсію після досягнення ними віку 46 років. Як вбачається з копії паспорта позивачки Серія: НОМЕР_1 , датою народження позивачки є 11 жовтня 1970 р. (а.с. 7), тобто, станом на 12 жовтня 2015 року, позивачці виповнилося повних 45 років, що свідчить про те, що нею не був досягнутий закріплений п.«а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійний вік, а отже і не було набуте право на призначення відповідної пенсії з 12 жовтня 2015 року. Отже, суд зазначає, що пенсія за віком на пільгових умовах з 12 жовтня 2015 року позивачці не могла бути призначена саме у зв`язку із недосягненням нею пенсійного віку у 46 років. Посилання позивачки у позовній заяві на те, що листом Управління від 30.10.2015 року № 57/к-19-01-01 їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю у неї необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців, суд не приймає, оскільки вказаний лист відповідача таких висновків не містить, а містить лише роз`яснення про відсутність у позивачки станом на час звернення, права на призначення пенсії відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII. Доказів оскарження таких дій пенсійного органу матеріали справи не містять. Натомість, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року, у справі № 200/9990/18-а, було встановлено, що позивачка звернулась до Управління із заявою від 15.06.218 року №2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 року та п.2 XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 року, однак рішенням Управління від 16.07.2018 року позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами Закону № 1788, Закону № 1058 та Закону України № 213 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року - у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців. За наслідками розгляду справи, суд в своєму рішенні дійшов висновку про протиправність вищевказаного рішення пенсійного органу від 16.07.2018 року, зобов`язавши його, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2018 року №2884 про призначення пенсії згідно п. а ст. 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 року та п.2 XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 року та зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 29.06.2004 року по 31.05.2014 року за Списком №1 на ВП «Шахта імені Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». Приписами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, які кореспондують з ст. 83 Закону №1788, закріплено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Не є спірною обставинною у справі, що на виконання вищевказаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року, у справі №200/9990/18-а, позивачці була призначена пенсія з дня звернення 15.06.2018 року. Доказів звернення позивачки до відповідача за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку - 46 років, матеріали справи не містять, отже позивачці правомірно було призначено пенсію саме з дня звернення - 15.06.2018 року. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог. Отже, аналізуючи положення чинного законодавства, виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, та докази, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність протиправності дій відповідача щодо невиплати позивачці пенсії з 12 жовтня 2015 року на підставі п."а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №200/9022/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №200/9022/20-а залишити без змін. Повне судове рішення складено та підписано 30 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко