Постанова Київський апеляційний суд № 359/3755/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 359/3755/20 Головуючий у 1 інстанції: Чирка С.С. провадження №22-ц/824/3686/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 24 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В., при секретарі Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про стягнення матеріальної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що від 05.01.1993 року до 30.04.2020 року він був співробітником Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. На підставі наказу №453/о від 29.04.2020 року позивач був звільнений з роботи у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до ст.38 КЗпП України. Вказував, що на день звільнення позивач не отримав повного розрахунку за належними виплатами від роботодавця на підставі п.6.25.2 колективного договору. А саме, роботодавець не виплатив матеріальну допомогу у розмірі 20 посадових окладів. Крім виплати, що підлягають сплаті позивачу при звільненні, відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Тому, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України матеріальну допомогу у розмірі 518 900 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи від 30 квітня 2020 року та по день ухвалення рішення суду в даній цивільній справі. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні в розмірі 518 900 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 230 910 гривень 06 копійок, сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень. В апеляційній скарзі ДП «Украерорух» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скаргу відповідач обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином всі докази у справі, ухвалив рішення, яке суперечить вимогам щодо законності та обґрунтованості рішення, оскільки ґрунтується на припущеннях, зокрема щодо наявності власних коштів на рахунку відповідача, не взявши при цьому до уваги твердження відповідача про те, що протягом звітного періоду підприємство не отримувало прибутку, а навпаки несло величезні збитки. Вказував, що на його думку така позиція суду, при ухваленні рішення, суперечить вимогам ст.263 ЦПК України, оскільки згідно п.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Представник ОСОБА_1 - Перегуда А.П. подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Вказував, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги. Зазначав, що зміни до колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року, а позивач був звільнений з роботи з 29 квітня 2020 року, тому, зміни до колективного договору на спірні правовідносини не поширюються. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Встановлено, що ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України на посаді провідного інженера-інспектора відділу розслідувань та аудиторської діяльності інспекції з внутрішнього контролю та аудиту. 29.04.2020 року був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються витягом з наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №453/о від 29 квітня 2020 року (а.с.9) та копією трудової книжки, виданої на ім`я позивача (а.с.11-12 зворот). З довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30.04.2020 року вбачається, що розмір посадового окладу позивача на дату його звільнення складав 25945 гривень (а.с.10). Зі змісту п.6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (в редакції від 01 лютого 2020 року, тобто чинній на час звільнення позивача з роботи) вбачається, що у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів (а.с.14-23). За ст.10, а також ч.1 та ч.3 ст.13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Відповідно до положення ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. За ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Встановлено, що ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України від 05.01.1993 року до 30.04.2020 року. Його безперервний стаж роботи в даному підприємстві становить повних 27 років. У зв`язку з цим, у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України виникло зобов`язання з виплати на користь позивача матеріальної допомоги в день звільнення, згідно з п.6.25.2 колективного договору, то розмір матеріальної допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 518 900 грн (розмір посадового окладу ? 20). Крім цього, зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2020 року вбачається, що сукупний дохід Державного підприємства обслуговування повітряного руху України склав 299444 грн. В той же, час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив - 365401 грн. (а.с.102-103). З листа від 15 вересня 2020 року Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1-17.4/8913/20 «Про надання інформації адвокату Перегуді А.П.» встановлено, що станом на 30 квітня 2020 року залишок грошових коштів на рахунках Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в тому числі валютних, складав 25 078 993 гривень 61 копійка, 14701 доларів США 49 центів, 6 716 731 Євро 71 центів, у тому числі на резервному рахунку обслуговування боргу - 2 508 902 Євро 26 центів, 1630,83 фунтів стерлінгів (а.с.87 зворот). З огляду на вказані показники прибутку підприємства, суд вірно вважав необґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності у підприємства прибутків та відсутність грошових коштів для виплати позивачу матеріальної допомоги. На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру №2 від 18 березня 2020 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства (а.с.68-69). 20 травня 2020 року у дію вступив колективний договір, укладений між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками в новій редакції (а.с.62-65). Відповідно до п.6.25.2 вищевказаного колективного договору у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: 1) до досягнення працівником віку 60 років і 3 місяці: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад. 2) інший вік до досягнення працівником 65 років при стажі роботи на підприємстві повних 15 років - 5 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад. При цьому, виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги (а.с.63). Проте, зміни до колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року. В той час як позивач був звільнений з роботи з 29 квітня 2020 року. Тому, зміни до колективного договору на спірні правовідносини не поширюються. За змістом ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права В розумінні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції «власністю» є також право на своєчасну сплату сум заробітної плати та надбавок до неї, зокрема, такі висновки зробив Європейський Суд при тлумаченні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції у рішеннях, прийнятих проти України у справах «Воскобойник проти України» (заява №39874/05), «Лопатюк та інші проти України» (заява №903/05), «Дідух проти України» (заява №14394/04), «Воротнікова проти України» (заява №1225/02). Вказані обставини свідчать про порушення прав позивача, гарантованих ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На підставі викладеного, суд прийшов до вірного висновку щодо необхідності стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача матеріальної допомоги у розмірі 518 900 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 230 910 грн. 06 коп. Згідно з вимогами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення. Тому ні нормами КЗпП України, а ні нормами колективного договору не визначено строк виплати матеріальної допомоги, відмінного від дня звільнення працівника з роботи. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2020 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року. Головуючий: Судді: