Постанова 4824 № 369/7073/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2021 року м. Київ справа № 369/7073/18 провадження № 22-ц/824/3607/2021 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Сліпченка О.І.., Пікуль А.А. при секретарі - Ярмак О.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2020 року у складі судді Пінкевич Н.С., повний текст складений 11.11.2020 року, в с т а н о в и в: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 серпня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В. за реєстровим №1328 в частині покупців: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , перевівши право покупця в цих частинах за цим договором на ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на зазначене домоволодіння; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:018:0150, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 серпня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В. за реєстровим №1321 в частині покупців: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , перевівши право покупця в цих частинах за цим договором на ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на цю земельну ділянку. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 з 1996 року. Спільне життя не склалось та за рішенням суду їх шлюб було розірвано в 2017 році. Ще до реєстрації шлюбу з відповідачем він мав у власності квартиру АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що у 2010 році він тяжко захворів та переніс операцію. За наполяганням ОСОБА_6 він продав вищевказану квартиру за 430 000 дол. США та придбав житловий будинок і земельну ділянку за 340 000 дол. США. При цьому договори також за наполяганням дружини були укладені за участі її сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 ОСОБА_1 вважає, що саме за його власний кошт були придбані житловий будинок та земельна ділянка, тому після розірвання шлюбу, він звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, але йому було відмовлено. Зазначив, що в договорах купівлі-продажу насправді покупцем виступив він, тому оспорювані правочини є недійсними лише в частині покупця і покупцем в судовому порядку має бути визнаний він, оскільки за рахунок саме його коштів і саме для нього укладались правочини, а тому просив його позов задовольнити. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач ОСОБА_2 пояснила, що в договорах купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки зазначено про придбання майна за кошти покупців. З часу придбання вони постійно проживають в будинку, несуть витрати по його утриманню, сплачують всі необхідні платежі. Іншого житла не мають. Позивач ОСОБА_1 вже тривалий час в будинку не проживає. Отже, ОСОБА_2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, які не відповідають фактичним обставинам та вимогам закону, а тому просила відмовити у їх задоволенні. Інші відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також подали відзив на позовну заяву, в якому заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з аналогічних підстав, зазначених у відзиві ОСОБА_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає, що суд не оцінив правостосунки, які виникли між сторонами. Висновок суду щодо недоведеності позовних вимог не відповідає наявним в справі доказам. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що спірний будинок та земельна ділянка були придбані за його власні кошти і формально оформлені на нього та відповідачів. Скаржник також просить при вирішенні спору врахувати висновки Верховного суду України в постанові від 19 січня 2017 року в справі № 6-277цс16. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. ОСОБА_2 зазначає, що посилання позивача на відсутність у покупців коштів, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового провадження та не відповідали змісту законних позовних вимог. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав. Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги з підстав, викладених у відзиві. Інші учасники повідомлені про час розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 17 червня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №174. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2017 року шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №174 - розірвано. За договором купівлі-продажу домоволодіння від 31 серпня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1328, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбали в рівних частках кожен, домоволодіння що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 766 240 гривень. За договором купівлі-продажу домоволодіння від 31 серпня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1331, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбали в рівних частках кожен земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3222486201:01:018:0150, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за 110 100 гривень. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказував, що майно за вказаними договорами придбане за його особисті кошти, які він отримав з продажу його власної квартири АДРЕСА_2 , тому покупцем за договорами є лише він і в судовому порядку слід перевести на нього права покупця по нерухомому майну. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №87308040. Згідно даного витягу право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано станом на 17 травня 2017 року за ОСОБА_9 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на недоведеність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Відповідно до змісту ст. ст. 12,13,77-81 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини. Тобто нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому. Встановивши, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що купівля спірного будинку та земельної ділянки здійснена за його особисті кошти, за відсутності інших даних, які могли мати наслідком недійсність договорів в частині визначення покупця, суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання частково недійсними оспорюваних договорів. Так, матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочинів як в цілому, так і в оспорюваних частинах, зокрема не спростовано, що під час укладення договорів купівлі - продажу позивач діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з всіма їх істотними умовами. Отже, матеріали справи та встановлені судом першої інстанції обставини не дають підстав вважати, що дії позивача при укладанні оспорюваних договорів суперечили його волевиявленню, а також про наявність у таких діях порушень закону з боку відповідачів. Постанова Верховного суду України від 19 січня 2017 року в справі № 6-277цс16, яку просить застосувати позивач не містить висновків щодо аналогічних правовідносин, тому застосуванню не підлягає. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, обґрунтованого виходив із того, що позивач не довів своїх вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст складений 25 березня 2021 року. Головуючий: Судді: