Постанова 4813 № 521/5142/20

Номер провадження: 22-ц/813/5077/21 Номер справи місцевого суду: 521/5142/20 Головуючий у першій інстанції Леонов О. С. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.03.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого - Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С. За участю секретаря - Ющак А.Ю., розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бикова О.Ю. звернулась до суду з заявою в котрій просила суд: -встановити факт, що його батьки, а саме: батько- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та - мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України». -встановити факт, що ОСОБА_4 , є бабою громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 . Зазначає, що його батьки постійно проживали на території України до ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаних доводів надав копію будинкової книги в АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що він має посвідку на тимчасове проживання в Україні, у нього на території України народилась донька, а тому встановлення такого факту йому необхідно для отримання громадянства України за територіальним походженням батьків . Короткий зміст судового рішення Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено . Встановлено юридичний факт того, що батьки заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживали до 24.08.1991 року та території, яка стала територією України відповідно Закону України «Про правонаступництво України». Задовольняючи вимоги в частині встановлення юридичного факту, що батьки заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживали до 24.08.1991 року та території, яка стала територією України відповідно Закону України «Про правонаступництво України» районний суд виходив з того, що даний факт для заявника має юридичне значення, необхідне для набуття громадянства України за територіальним походженням його батьків та їх доведеності в судовому засіданні . І саме в цій частині, задоволених судом першої інстанції вимог, судова колегія здійснює перевірку законності та обґрунтування судового рішення. Короткий зміст апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, прийняттям нового, про відмову в задоволені заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає про порядок звернення заявника до органів ДМС України з заявою про набуття громадянства України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та можливість набуття громадянства особами, які проживали на території України до 24.08.1991 року та на те, що з такою заявою до них заявник не звертався. Крім того, посилається на невірне тлумачення Закону України «Про громадянство України та на те, що ці питання входять до повноважень ДМС України та її територіальних підрозділів. У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника - адвокат Бикова О.Ю. просить суд апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2020 року, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін. Посилається на її безпідставність так як доведеність факту проживання його батьків на території України до 24 серпня 1991 року можливо виключно шляхом звернення до суду в порядку окремого провадження. та не ставить в залежність із попереднім зверненням до будь-якого органу та отримання відмови. При цьому зазначає, що необхідних документів для підтвердження родинних відносин є неможливим оскільки родичі проживають за межами України. В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи сторони сповіщені належним чином. В своїй заяві заявник просить справу слухати в його відсутності за відсутності технічної можливості здійснювати фіксування судового процесу. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи справу розглянути за відсутності її учасників. В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю. Відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Аналіз зазначених норм свідчить, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, паспорта громадянина України, зокрема постійного проживання на території України. Відповідно до частини1 статті 8 закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. Отже, одним із документів на підтвердження обставин для встановлення належності до громадянства України є рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання батьків на території України станом до 24 серпня 1991 року. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином Російської Федерації. Посвідка на тимчасове проживаня № НОМЕР_1 видано органом 8101 від 03.05.2019 року (а.с.83). Згідно до копії договору оренди житлового приміщення №234 від 02.04.2020 року ОСОБА_1 орендує частину житлового приміщення кімнату № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.85). Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке видано 18.10.1976 року серії НОМЕР_3 , запис №3, зареєстрованого відділом РАЦС Ягоднинського району Магаданської області, батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.86). Згідно запису у будинковій книзі для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були прописані у вказаному будинку у період з 07.04.1969 року по 22.12.1969 року, з 16.08.1973 року по 27.11.1973 року. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Посилання скаржника, що заявнику необхідно було звернутись до територіального підрозділу ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про набуття чи встановлення належності до громадянства України не є підставою для скасування судового рішення так як доведення даного факту можливо виключно шляхом звернення до суду в порядку окремого провадження. Судом першої інстанції не вирішувалось питання набуття заявником громадянства України , а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що вони входять до повноважень ДМС України та їх територіальних підрозділів не приймається до уваги. Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 29.03.2021 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда О.С.Комлева