LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4823750/7902/20

від 24.03.2021 ·

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 24 березня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/7902/20 Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/592/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Мамонової О.Є., суддів - Бобрової І.О., Висоцької Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Чернігівська державна нотаріальна контора, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником адвокатом Шолох Ольгою Володимирівною, на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року (постановлена о 12:51) про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування, - У С Т А Н О В И В: Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2021 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на її постановлення з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що чинна редакція ЦПК України не вимагає від адвоката для підтвердження повноважень представника подання ще будь-яких документів, окрім довіреності або ордеру. Наголошує, що під час судового розгляду, вона просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату для надання договору про надання правничої допомоги, укладеного нею із ОСОБА_2 . Однак, суд першої інстанції передчасно та з порушенням норм процесуального права залишив заяву без розгляду, не надавши представнику відповідача процесуальну можливість виправити виявлені недоліки, пов`язані з відсутністю документів на підтвердження повноважень представника відповідача. Заявниця вважає, що залишення заяви без розгляду із підстав наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права відповідача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що адвокатом Шолох О.В. не було дотримано вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги. Повноваження адвоката на представництво інтересів ОСОБА_2 у суді належними доказами не підтверджено. Суд у повному обсязі з`ясував обставини у справі, дійшов правильних висновків, які повністю узгоджуються з наявними у матеріалах справи доказами. У відзиві на апеляційну скаргу Перша Чернігівська державна нотаріальна контора просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її заяви та залишити заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.10.2020 без змін. Доводи відзиву стосуються законності та обґрунтованості вказаного заочного рішення суду. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Шолох О.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Гиляки О.М., які просили залишити в силі оскаржувану ухвалу суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.10.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. 30.12.2020 на адресу Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.10.2020, підписана адвокатом Шолох О.В. як представником відповідачки (а.с. 98-103). На підтвердження повноважень адвоката Шолох О.В. на представництво у суді інтересів ОСОБА_2 до заяви додано ордер про надання правової допомоги серії ЧН № 096731 від 28 грудня 2020 року (а.с. 102). Залишаючи заяву ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Шолох О.В., без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача не надано належних доказів на підтвердження її повноважень щодо представлення інтересів ОСОБА_2 . Проте з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно із частинами першою, четвертою статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Частиною шостою статті 62 ЦПК України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. За приписами статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Згідно з пунктами 1-5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі Положення), дане Положення встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань / адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів. Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Пунктом 11 Положення встановлено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України). Положеннями статтей 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позову без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 справа № 9901/44/19. Як установлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження повноважень на представництво відповідачки ОСОБА_2 у Деснянському районному суді м. Чернігова до заяви про перегляд заочного рішення адвокатом Шолох О.В. додано оригінал ордеру серії ЧН № 096731 від 28 грудня 2020 року (а.с. 102). Таким чином, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування, на підтвердження своїх повноважень у суді першої інстанції адвокат Шолох О.В. подала документ, передбачений частиною четвертою статті 62 ЦПК України. Положення цієї норми процесуального закону не вимагають від адвоката для підтвердження повноважень представника надання договору про надання правової допомоги. Висновок районного суду про те, що представником відповідача адвокатом Шолох О.В. не надано належних доказів на підтвердження її повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_2 , що стало підставою для залишення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без розгляду, є хибним, невиправданим й таким, що не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права, з огляду на встановлені обставини справи та вимоги процесуального законодавства. Крім того, колегія суддів враховує, що представник заявниці адвокат Шолох О.В. у судовому засіданні просила відкласти розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду для можливості надання виправленого договору про надання правничої допомоги, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі, однак суд не надав їй такої процесуальної можливості. При цьому, до апеляційної скарги адвокатом Шолох О.В. додано копію договору про надання правничої допомоги від 16.12.2020, укладеного між нею та ОСОБА_2 (а.с. 147, 148). За приписами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України наведені вище порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали від 12.02.2021 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі, є підставою для скасування цієї ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Шолох Ольгою Володимирівною, - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: І.О.Боброва Н.В.Висоцька

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»