Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/207/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2021 року м. Черкаси Справа № 707/207/20 Провадження № 22-ц/821/103/21 категорія: 301020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: - Василенко Л. І., суддів: Єльцова В. О., Карпенко О. В., секретаря: Винник І. М., учасники справи: позивач: заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Заволокіна Олексія Олексійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації, у складі головуючого судді: Суходольського О. М., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 24 січня 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2020 року підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та відкрито провадження за вказаним позовом. 24 січня 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2020 року підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 27 березня 2020 року об`єднано в одне провадження дві цивільних справи № 707/207/20 за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації та № 707/208/20 за позовом прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації. Присвоєно об`єднаному провадженню реєстраційний № 707/207/20, 2/707/389/20 та призначено справу до розгляду. 24 січня 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2020 року підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2020 року об`єднано в одне провадження дві цивільних справи № 707/217/20 за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації та № 707/207/20 за позовом прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації. Присвоєно об`єднаному провадженню реєстраційний № 707/207/20, 2/707/389/20 та призначено справу до розгляду. Свої позовні вимоги прокурор мотивував тим, що відповідачі безпідставно набули право власності на будинки відпочинку, оскільки міська база відпочинку вчителів у АДРЕСА_1 , створена у 1969 році на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих № 314 від 07.05.1969. Згідно рішення Черкаського обласного виконавчого комітету від 10.06.1980 № 358, Черкаському обласному комітету профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ під існуючу базу відпочинку «Дніпро» за рахунок земель управління захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі Черкаського району відведена земельна ділянка під базу відпочинку вчителів. Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 28.10.1994 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» Відділу освіти виконкому Черкаської міської ради під базу відпочинку була надана земельна ділянка 1,67 га у межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району. Державний акт на право постійного користування землею, площею 1,67 га, для розміщення бази відпочинку виданий 22.09.1995 Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому. Згідно з інформацією, відображеною у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку, дана ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Відповідно до наказу Відділу освіти виконкому Черкаської міської ради народних депутатів від 19.05.1995 затверджено положення про міську базу відпочинку вчителів. Майно бази відпочинку належало до куманьної власності міста і складало 54 літні будинки та господарські споруди, що перебували на балансах загальноосвітніх закладів загальною балансовою вартістю 157300 грн. Між міським управлінням освіти Черкаського міськвиконкому та громадським об`єднанням «Дачний кооператив «Дніпро» 01.06.2003 укладено Договір про спільну діяльність. Правонаступником вказаного громадського об`єднання є Обслуговуючий кооператив «Дніпро-2003». Вказаний правочин став передумовою для оспорення кооперативом права власності Черкаської міської ради на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Як наслідок, доведення права власності територіальної громади м. Черкаси, в особі Черкаської міської ради, на комплекс будівель і споруд бази відпочинку вчителів було предметом численних судових спорів та підтверджено рішеннями судів різних інстанцій. Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі № 707/376/14-ц від 24.07.2019 ухвалено рішення, яким залишено без змін рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10.12.2015 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24.01.2017, якими визнано недійсними прилюдні торги, визнано недійсними та скасовано свідоцтва, якими посвідчено право власності на майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 , зокрема, свідоцтва, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 на будинок відпочинку з прибудовою «А'-1, а'», ОСОБА_2 на будинок відпочинку «М'-1», ОСОБА_3 на будинок відпочинку з прибудовами та навісом «Т-1, т, т', т2». Рішення набрало законної сили 24 січня 2017 року. На момент проведення реєстрації права власності за ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 11 грудня 2018 року та ОСОБА_2 11 грудня 2018 року, прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору № 24-0100/12 від 18.09.2012 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнано недійсними, та скасовано відповідні свідоцтва про право власності. Обслуговуючий же кооператив не є власником майна, тому відповідачі, як члени кооперативу, не можуть бути на законних підставах наділені вказаним правом. В обгрунтування підстав для звернення з даним позовом прокурором зазначалось, що у даному випадку порушені майнові інтереси територіальної громади м. Черкаси на вільний доступ до прибережної зони, водного об`єкта та у разі їх усунення з`явиться можливість оздоровлення, організації дозвілля учасників навчального процесу, тобто у даному випадку порушується не лише право міської ради, як власника. Зазначає, що прокуратурою Черкаської області неодноразово ініціювалось питання перед органом місцевого самоврядування про повернення вказаного майна у користування територіальної громади, а саме листами від 30.08.2019 та 23.12.2019. Натомість Черкаською міською радою, як власником спірного майна та органом уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, позовна заява до суду, з метою захисту майнових прав територіальної громади, не скеровувалась, про що проінформовано прокуратуру листами № 19030-01-21 від 23.09.2019 та № 28409-01-21 від 28.12.2019. Вважає, що у даному випадку, нездійснення протягом тривалого часу уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави і є тим виключним випадком для звернення прокурора до суду із даним позовом. Просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку з прибудовою «А'-1, а''», що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28447802 від 23.10.2018 за ОСОБА_1 на будинок відпочинку з прибудовою літ. «А'-1, а'», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку «М'-1», що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 29419633 від 11.12.2018 за ОСОБА_2 на будинок відпочинку літ. «М'-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_3 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку з прибудовою та навісами літ. «Т-1, т, т', т2», що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 29419267 від 11.12.2018 за ОСОБА_3 на будинок відпочинку з прибудовою та навісами літ. «Т-1, т, т', т2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути із відповідачів на користь Прокуратури Черкаської області судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку з прибудовою літ. «А'-1, а''», що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28447802 від 23.10.2018 за ОСОБА_1 на будинок відпочинку з прибудовою літ. «А'-1, а''», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку літ. «М'-1», що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності № 29419633 від 11.12.2018 за ОСОБА_2 на будинок відпочинку літ. «М'-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку з прибудовою та навісами літ. «Т-1, т, т', т2», що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності № 29419267 від 11.12.2018 за ОСОБА_3 на будинок відпочинку з прибудовою та навісами літ. «Т-1, т, т', т2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Черкаська міська рада не приймала рішення щодо передачі або відчуження майнового комплексу - Міської бази відпочинку вчителів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування, яка не була стороною договору про спільну діяльність. Відповідно, будинки відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені відповідачами, повинні бути повернуті відповідачами Черкаській міській раді на підставі ст. 1212 ЦК України. Крім того, підлягають скасуванню відповідні записи про проведену державну реєстрацію права власності за відповідачами на оформлені ними будинки відпочинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що прокурором у позовній заяві та доданих документах достатньо обґрунтовано та доведено його повноваження на пред`явлення даного позову до суду, суд вважав, що прокурор підтвердив такі повноваження згідно до положень ст. 56 ЦПК України. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Заволокін О. О., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким залишити позов заступника прокурора Черкаської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення приміщення та скасування державної реєстрації без розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Черкаської міської ради без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування необхідності такого представництва, що стає наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу як фундаментальних засад права на справедливий суд. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, чи є прокуратура Черкаської області належним позивачем у вказаному спорі, не перевірив чому Черкаська міська рада не скористалась своїм правом звернутися із вказаним позовом до суду. Також встановлено, що юридична особа Управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради припинена, тому відповідно і право користування земельною ділянкою припинено, а позивач не набув у встановленому законом порядку право користування спірною земельною ділянкою, тому його права спірним рішенням не порушено. Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації). Встановлено, що при проведенні опису та накладенні арешту на майно, що було предметом спірних торгів, власником даного майна був ОК «Дніпро-2003» на підставі відповідного свідоцтва про право власності, вказаний факт відображений у матеріалах виконавчого провадження та підтверджений відповідними витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно. Посилання прокуратури, як на преюдиційний факт, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року, яким скасовано рішення Свидівоцької сільської ради про оформлення права власності на спірне нерухоме майно та визнано недійсним свідоцтво про право власності також є безпідставним. Крім того, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року в частині визнання свідоцтва недійсним у подальшому було скасоване ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року. Тобто, на момент реєстрації права власності за ОК «Дніпро-2003» земельна ділянка площею 1,67 га знаходилась у власності Свидівоцької сільської ради з 12 лютого 2016 року згідно даних витягу з Державного земельного кадастру, отже права Черкаської міської ради як користувача земельної ділянки не порушені та посилання на їхнє порушення є таким, що не відповідає дійсності. Також зазначає, що позов прокуратурою Черкаської області поданий 24 січня 2020 року, до позовної заяви додані запити від 30.08.2019 та 23.12.2019, факти викладені в заяві базуються на інформації здобутій на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 196121852 отриманої 13 січня 2020 року, яка подана як доказ до позовної заяви, що свідчить про невідповідність фактичним даним зазначеним у позовній заяві та ставить під сумнів факти викладені у позовній заяві та саму інформаційну довідку як доказ. Наголошує, що Черкаська міська рада на даний час не володіє жодними правовими та належними документами на підставі яких вона здійснила реєстрацію комплексу бази відпочинку, як цілісного майнового комплексу. На даний час існує відповідь із Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про те, що акт прийому-передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 або 9, с. Свидівок, від Черкаського обкому профспілки працівників освіти та управління освіти Черкаського міськвиконкому, який повинен був бути оформленим в період часу з 27 жовтня 1994 року по 31 грудня 1995 року відсутній. Вказаний факт свідчить про те, що будиночки передані не були. 05 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив Черкаської міської ради в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15жовтня 2020 року без змін. Вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, оскільки суд першої інстанції зробив правильні та обґрунтовані висновки, що обслуговуючий кооператив не є власником майна, а тому відповідачі, як члени кооперативу, не можуть бути на законних підставах наділені вказаним правом; відповідачі неправомірно та безпідставно оформили право власності на майно, а також набули право власності на спірні будинки відпочинку за відсутності правових підстав. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у заступника прокурора Черкаської області права звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради. 06 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив Черкаської обласної прокуратури в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Заволокіна О. О. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2020 року, а рішення суду - без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вважає, якщо правова підстава (правочин), у звязку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 січня 2021 року розгляд справи призначено на 21 січня 2021 року на 09:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. В подальшому розгляд справи, за клопотанням представника скаржників - адвоката Заволокіна О. О., відкладено на 09 лютого 2021 року на 11:30 та на 12 березня 2021 року на 10:30. 12 березня 2021 року оголошено перерву до 26 березня 2021 року до 10:30 год. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Міська база відпочинку вчителів у АДРЕСА_1 , створена у 1969 році на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих № 314 від 07.05.1969 (т. 1 а.с. 21, 192, т. 2 а. с. 116). Згідно з рішенням Черкаського обласного виконавчого комітету від 10.06.1980 № 358, Черкаському обласному комітету профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ під існуючу базу відпочинку «Дніпро» за рахунок земель управління захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі Черкаського району відведена земельна ділянка під базу відпочинку вчителів (т.1 а.с. 22-23, 193, т. 2 а.с. 117). Відповідно до рішення Черкаської обласної ради народних депутатів від 28.10.1994 № 2/3 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» відділу освіти виконкому Черкаської міської ради під базу відпочинку була надана земельна ділянка 1,67 га у межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району (т. 1 а. с. 25, 196, т. 2 а. с. 120). Згідно наказу відділу освіти виконкому Черкаської міської ради народних депутатів від 19.05.1995 затверджено положення про міську базу відпочинку вчителів. Майно бази відпочинку належало до комунальної власності міста і складало 54 літні будинки та господарські споруди, які перебували на балансах загальноосвітніх закладів загальною балансовою вартістю 157300 грн. Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 14.09.1995 № 47-р «Про затвердження матеріалів справи по видачі державного акту на право постійного користування землею», затвердили матеріали справи по видачі державного акту на право постійного користування землею площею 1,67 га управлінню освіти Черкаського міськвиконкому та 22.09.1995 видано Акт на право постійного користування землею Серія ЧР №17-68 (т. 1 а. с. 24, 26, 195, 197, т. 2 а. с. 119, 121). Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 «Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління» комплекс будівель у АДРЕСА_1 знаходиться в оперативному управлінні управління освіти Черкаського міськвиконкому (т. 1 а.с. 49-52, 209-212, т. 2 а. с. 132-135). Між міським управлінням освіти Черкаського міськвиконкому та громадським об`єднанням «Дачний кооператив «Дніпро» 01.06.2003 укладено Договір про спільну діяльність. Правонаступником вказаного громадського об`єднання є Обслуговуючий кооператив «Дніпро -2003» (т. 1 а.с. 54, 226, т. 2 а.с. 149). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року у справі № К/9991/34858/11 за позовом Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради до виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, встановлено, що рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 128 від 29 листопада 2005 року про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об`єднання «Дачний кооператив «Дніпро» прийняте з перевищенням компетенції, оскільки протиправно припинено право міської комунальної власності на нерухоме майно, яке не належило територіальній громаді с. Свидівок. Також встановлено, що договір, на підставі якого ОК «Дніпро 2003» нібито набув права власності взагалі не передбачає перехід права власності на будинки відпочинку, його стороною є балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності та громадське об`єднання, а право розпорядження об`єктами комунальної власності є виключно у відповідної територіальної громади в особі міської ради, як органу місцевого самоврядування, яка не було стороною договору про спільну діяльність (т.1 а.с. 62-64, 234-238, т. 2 а. с. 157-159). Рішенням виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 26 травня 2010 року № 76 «Про надання дозволу ОК «Дніпро 2003» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» вирішено доручити КП «ЧООБТІ» провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності ОК «Дніпро 2003» на нерухоме майно (комплекс будинків відпочинку, згідно технічної документації; свідоцтво про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 137377 від 27.12.2005 погасити. На підставі даного рішення видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 лютого 2011 року, відповідно до якого ОК «Дніпро 2003» є власником комплексу нерухомого майна бази відпочинку вчителів « Дніпро » по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 55- 56, 227-228, т. 2 а.с. 150-151). Рішенням Свидівоцької сільської ради від 20 жовтня 2010 року № 45-20 «Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання Державного акта на право постійного користування серії ЧР 17-68 від 22 вересня 1995 року таким, що втратив чинність» фактично було скасовано правовстановлюючі документи Черкаської міської ради на земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомості, які було реалізовано на прилюдних торгах. Однак, постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 02 листопада 2011 року, яка набрала законної сили, за відповідним адміністративним позовом Черкаської міської ради, визнано нечинним вищевказане рішення Свидівоцької сільської ради від 20 жовтня 2010 року № 45-20. 05 жовтня 2012 року ТОВ «Укрспецторг Групп» в особі Черкаської філії на виконання договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного з Відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, провело прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: 66 дерев`яно-щитових будиночків, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в тому числі і будиночків ««А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2». Прилюдні торги були проведені у ході виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Черкаської області за позовом ФОП ОСОБА_4 до обслуговуючого кооперативу «Дніпро-2003» про стягнення 162000 грн та 3240 грн судових витрат. Учасниками прилюдних торгів були, зокрема, відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на будинок відпочинку з прибудовою літ. «А'-1, а''», що знаходиться по АДРЕСА_1 . 17 жовтня 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на будинок відпочинку літ. «М'-1», що знаходиться по АДРЕСА_1 . 17 жовтня 2012 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом літ. «Т-1, т, т', т2», що знаходиться по АДРЕСА_1 . Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року та визнано недійсними і скасовано, зокрема, свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 69-79, 243-253, т. 2 а. с. 164-174). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 червня 2017 року, право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,6700 га 12.02.2016 зареєстровано за Свидівоцькою сільською радою (т. 1 а.с. 28, 198-199, т. 2 а. с. 123). Згідно рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 № 2-3408 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 №3-531 «Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, якими вони передаються в оперативне управління», комплекс нерухомого майна бази відпочинку вчителів, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 знаходяться в оперативному управлінні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (т.1 а.с. 108-112, т. 2 а. с. 29-33, 203-207). Рішенням Черкаської міської ради від 12.06.2018 № 2-3419 «Про визначення балансоутримувачів комунального майна в м. Черкаси», визначено балансоутримувачами комунального майна міста Черкаси в галузях освіти, культури, молоді та спорту відповідні заклади та підприємства, зокрема, комплексу нерухомого майна бази відпочинку вчителів, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 108-112, т. 2 а. с. 34-36, 208-210). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 січня 2020 року комплекс бази відпочинку вчителів, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в тому числі на будинки відпочинку «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2», зареєстровано державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради 02 жовтня 2018 року за Черкаською міською радою на підставі рішення Черкаської міської ради від 12 червня 2018 року, рішення Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року, постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року. Номер запису про право власності 28455767 (т. 1 а.с. 29-33, 20-205, т. 2 а.с. 126-130). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 січня 2020 року, рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Кожухар С. А., 23 жовтня 2018 року проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності (частка 823/10000) на комплекс будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (будинок відпочинку з прибудовою «А'-1, а''»). Підстава виникнення права власності: Довідка ОК «Дніпро-2003» від 01.10.2018 № 10/01.10, Свідоцтво, серія та номер 2-1870 від 17.10.2012, розрахунок часток співвласників комплексу будівель від 24.03.2016. Номер запису про право власності 28578471 (т. 1 а.с. 45). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 січня 2020 року вбачається, що рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Кожухар С. А., 11 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності (частка 39/500) на комплекс будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (будинок відпочинку літ. «М'-1»). Підстава виникнення права власності: Довідка ОК «Дніпро-2003» від 01.10.2018 № 20/01.10, Свідоцтво, серія та номер 2-1866 від 17.10.2012, розрахунок часток співвласників комплексу будівель від 24.03.2016. Номер запису про право власності 29419633 (т.1 а.с. 222). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 січня 2020 року вбачається, що рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Кожухар С. А., 11 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності (частка 71/2500) на комплекс будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (будинок відпочинку з прибуовою та навісом літ. «Т-1, т, т', т2»). Підстава виникнення права власності: Довідка ОК «Дніпро-2003» від 01.10.2018 № 19/01.10, Свідоцтво, серія та номер 2-1850 від 17.10.2012, розрахунок часток співвласників комплексу будівель від 24.03.2016. Номер запису про право власності 29419267 (т. 2 а.с. 145). Листом прокуратури Черкаської області від 30 серпня 2019 року було повідомлено Черкаську міську раду необхідністю вжиття заходів представницького характеру щодо витребування приміщень, зокрема, «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2» із незаконного володіння і роз`яснено, що в разі відсутності реагування на вказане порушення прокурором області буде внесено позовну заяву про витребування названого майна (т. 1 а.с. 95, т. 2 а. с. 16, 188). Згідно листа від 23 вересня 2019 року виконком Черкаської міської ради повідомив прокурора Черкаської області, що Черкаська міська рада не вживала заходів представницького характеру щодо витребування приміщень із незаконного володіння по причині обмеженого доступу до документів, що слугували підставою для внесення відповідних записів до зазначеного Державного реєстру (т. 1 а.с. 98, т. 2 а. с. 19, 192). Листом прокуратури Черкаської області від 23 грудня 2019 року повторно було повідомлено Черкаську міську раду про вживання заходів представницького характеру щодо витребування приміщень «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2» із незаконного володіння (т.1 а.с. 96, т. 2 а. с. 17, 192). Відповідно до листа від 28 грудня 2019 року міський голова повідомив прокуратуру Черкаської області, що не вживалися заходи представницького характеру щодо витребування вказаних приміщень із незаконного володіння та скасування відповідних записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 99, т. 2 а.с. 20,193). Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції приведеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Відтак, дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 2 ст. 4 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)). Згідно з ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч. 4 та ч. 5 ст. 56 ЦПК України). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19). У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. Поняття «інтереси держави» охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19); Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 495/10988/17 (провадження № 61-29св19). З позовної заяви випливає, що прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Прокуратурою Черкаської області неодноразово, 30 серпня 2019 року та 23 грудня 2019 року було повідомлено Черкаську міську раду про необхідність вжиття заходів представницького характеру щодо витребування приміщень, зокрема, «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2» із незаконного володіння і роз`яснено, що в разі відсутності реагування на вказане порушення прокурором області буде внесено позовну заяву про витребування названого майна. У відповідь на звернення Прокуратуру Черкаської області було повідомлено, що Черкаська міська рада не вживала заходів представницького характеру щодо витребування приміщень із незаконного володіння. Листом від 22 січня 2020 року Прокуратура Черкаської області повідомила Черкаську міську раду про подачу позову в інтересах держави в особі Черкаської міської ради. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) дійшла висновку, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. В матеріалах справи є досудові листи Прокуратури Черкаської області до Черкаської міської ради про вжиття заходів, в тому числі представницького характеру відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». Інформації про заперечення Черкаської міської ради проти такого представництва матеріали справи не містять. Отже, у даній справі прокурор відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а саме у неподанні Черкаською міською радою позову, що свідчить про тривалу бездіяльність міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, отже, неналежне виконання нею своїх повноважень. Тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ. Тому посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість подачі прокурором позовів до суду є безпідставним і не може бути взятим до уваги. Щодо повернення Черкаській міській раді спірних будиночків відпочинку, апеляційний суд виходить з наступного. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції). Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування, у цій справі - не лише прокурора, але й ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У постанові від 01 липня 2020 року у справі № 403/13077/12 (провадження № 61-42788св18) Верховний Суд аналізуючи зміст ч. 1 ст. 650 ЦК України, ч. 1 ст. 655 ЦК України та ч. 1 ст. 656 ЦК України дійшов висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року № 725/5093/17 (провадження № 61-39685св18) вказано, що аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який не ґрунтується на правовій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочинами. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали оспорюване майно на прилюдних торгах, які відбулися 05 жовтня 2012 року, які рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року у справі № 707/376/14-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року, визнані недійсними та, відповідно, визнані недійсними та скасовані свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, якими посвідчено право власності, зокрема, відповідачів на будинки відпочинку «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2». Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини встановлені у справі № 707/376/14-ц мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, що було вірно враховано судом першої інстанції. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 січня 2020 року комплекс бази відпочинку вчителів, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в тому числі на будинки відпочинку «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2», зареєстровано за Черкаською міською радою, яке є чинним та у визначений законом спосіб не скасоване. Проте, навіть після скасування Свідоцтв від 17 жовтня 2012 року, якими посвідчено право власності, зокрема, на будиночки відпочинку «А'-1, а''», «М'-1», «Т-1, т, т', т2», відповідачі на підставі Довідок ОК «Дніпро-2003» від 01.10.2018 та вже скасованих Свідоцтв зареєстрували за собою право власності на спірні будинки, зокрема ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 11 грудня 2018 року та ОСОБА_6 11 грудня 2018 року. Тобто, відповідачі набули право власності на спірні будинки відпочинку за відсутності правових підстав. Тому, встановивши, що підставою реєстрації за відповідачами права власності на спірні будиночки у жовтні 2018 року стали саме Свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, які були скасованими, а Черкаська міська рада не приймала рішення щодо їх передачі або відчуження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є підстави для повернення спірних будинків їх власнику, а саме Черкаській міській раді на підставі ст. 1212 ЦК України. Щодо скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності відповідачів, апеляційний суд виходить з наступного. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження 14-144цс18). Звертаючись 24 січня 2020 року до суду, позивач просив скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності. Згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення у цій справі), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Водночас апеляційний суд зазначає, що у п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Таким чином, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до 16 січня 2020 року. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц. Отже, з 16 січня 2020 року, тобто на час звернення до суду з даними позовами та, відповідно, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності закон не передбачав, тому доводи позивача про необхідність застосування такого способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення порушеного права Черкаської міської ради апеляційним судом відхиляються. Тобто, позивач, в частині вказаної позовної вимоги, звернувся до суду із неналежним способом захисту. Посилання в апеляційній скарзі, що судом не враховано правомірність права власності на земельну ділянку не може бути взято до уваги. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Набуття права власності на земельну ділянку за Черкаською міською радою не було предметом розгляду даної справи, а тому суд не міг вийти за межі позовних вимог. Також не вирішувалось правомірність набуття права власності на комплекс нерухомого майна - бази відпочинку вчителів. Дії реєстратора в цій частині були предметом спору в іншому судовому провадженні. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення позовів без розгляду, передбачених ст. ст. 377 та 257 ЦПК України, не заслуговують на увагу. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, та з їх оцінкою. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, до скасування в частині задоволення позовних вимог про скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності за відповідачами на спірні будинки відпочинку та відмовою в задоволенні даних позовних вимох позивача. В іншій частині рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно до ч. 2 п. 3 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, із Прокуратури Черкаської області слід стягнути на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 3153 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. З ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Прокуратури Черкаської області необхідно стягнути по 2102 грн за подачу позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Заволокіна Олексія Олексійовича задоволити частково. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 28447802 від 23 жовтня 2018 року за ОСОБА_1 , № 29419633 від 11 грудня 2018 року за ОСОБА_2 , № 29419267 від 11 грудня 2018 року за ОСОБА_3 , скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 3 153 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Прокуратури Черкаської області по 2 102 грн за подачу позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. О. Єльцов О. В. Карпенко