Постанова 4810 № 409/1438/20

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 409/1438/20 Провадження № 22-ц/810/112/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. за участю секретаря судового засідання Семенової М.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором. В обґрунтування якого вказав, що 15.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 791, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 110000,00 грн. зі сплатою 21 % річних за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надавався на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 15.05.2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_4 , 15.05.2013 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5768, відповідно до п. 1.2, 1.3 якого предметом іпотеки є квартира загальною площею 67,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам в рівних частках. Однак, відповідач ОСОБА_4 свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 30.08.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 131713,51 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 46768,44 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р.; 166,82 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по липень 2017р.; 12706,19 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по липень 2017р.; 58,45 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 29.08.2017р.; 2059,12 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р. Вказану заборгованість було стягнуто рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року. Станом на 09.07.2020 рік вказане рішення суду не виконано, у зв`язку з чим заборгованість збільшилась та складає 164718,56 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 55542,48 грн - відсотки за користування кредитом за період з 02.07.2014р. по 01.06.2018р.; 3993,12 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по червень 2020 р.; 26612,57 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по червень 2020р.; 1977,75 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 08.07.2020р.; 6638,15 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014р. по 08.07.2020р. Позивач просив суд звернути стягнення на майно, передане в іпотеку відповідно до Іпотечного договору від 15.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С. зареєстровано в реєстрі за № 5768, а саме: трикімнатна квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачам на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 791 від 15.05.2013 року. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року ухвалено позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково. В рахунок погашення первісної заборгованості ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перед АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» згідно кредитного договору № 791 від 15.05.2013 року, яка станом на 30.08.2017 року складає 131713,51 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 46768,44 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р.; 166,82 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по липень 2017 р.; 12706,19 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по липень 2017р.; 58,45 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 29.08.2017р.; 2059,12 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно у вигляді трикімнатної квартири, загальною площею 67,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що має буди визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки експерта. Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатної квартири, загальною площею 67,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає виконанню на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у сумі 1976,63 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням позичальником та відповідачем умов кредитного договору від 15.05.2013 року виникла заборгованість у розмірі 131713.51 грн, у рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки предмет іпотеки трикімнатна квартира знаходиться у м. Луганську, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки слід зупинити на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». В апеляційній скарзі акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», просить скасувати частково рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29.12.2020 у цивільній справі № 409/1438/20 в частині, що рішення не підлягає виконанню на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Скасувати частково рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29.12.2020 року у цивільній справі № 409/1438/19 в частині відмови у визначенні суми заборгованості за Кредитним договором, що підлягає солідарному погашенню при зверненні стягнення на предмет іпотеки, що належить з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 : нарахованих процентів за користування Кредитом за період з 01.09.2017 по 01.06.2018 в розмірі 8 693,55 грн; 3 % річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2014 по 08.07.2020 в розмірі 1 977,75 грн; 3 % річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 02.07.2014 по 08.07.2020 в розмірі 6 638,15 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з лютого 2017 по червень 2020 в розмірі 3 993,12 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за період з серпня 2014 по червень 2020 в розмірі 26 612,57 грн. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» в частині стягнення суми заборгованості за Кредитним договором, що підлягає солідарному погашенню при зверненні стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нарахованих процентів за користування Кредитом за період з 01.09.2017 по 01.06.2018 в розмірі 8 693,55 грн; 3 % річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2014 по 08.07.2020 в розмірі 1 977,75 грн; 3 % річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 02.07.2014 по 08.07.2020 в розмірі 6 638,15 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з лютого 2017 по червень 2020 в розмірі 3 993,12 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за період з серпня 2014 по червень 2020 в розмірі 26 612,57 грн задовольнити. Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» посилається на те, що положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мають тимчасовий характер, і не позбавляють позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд першої інстанції не врахував, що обмеження, викладені в статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», повинні розглядатися державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження. Позивач вказує, що рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.05.2013 року задоволено повністю, проте рішення суду на даний час не виконане боржником. За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Між сторонами існують договірні відносини до моменту остаточного повернення кредиту, а тому станом на 09 липня 2020 року банком було донараховано проценти за користування кредитом, інфляційні витрати на відповідні проценти та три проценти річних. Позивач вказує, що з урахуванням рішення про стягнення заборгованості в 2018 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває досі, і триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на нарахування коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Представник позивача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про шо свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомлялися про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що сторонами по справі рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року. Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині, зупинення виконання рішення на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та в частині відмови у визначені суми заборгованості за кредитним договором, що підлягає погашенню при звернені стягнення на предмет іпотеки. Так, задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором. У зв`язку з невиконанням позичальником та відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість у розмірі 131713,51 грн, у рахунок погашення якої суд вважав за необхідне звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки предмет іпотеки трикімнатна квартира знаходиться у м. Луганську, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки слід зупинити на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в зазначеній вище частині позовних вимог підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 791, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 110000,00 грн зі сплатою 21 % річних за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надавався на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 15.05.2023 року. Відповідно до п.п. 1.5 - 1.6.3 Кредитного договору позичальник зобов`язалася щомісячно проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 924,37 грн та сплачувати нараховані банком проценти на залишок заборгованості за кредитом, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом. Згідно п.п. 4.3.1, 4.3.5 кредитного договору позичальник зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього договору. Згідно п.п. 4.2.1 - 4.2.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених договором, дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за договором та стягнути заборгованість за договором в примусовому порядку. З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_4 , 15.05.2013 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5768, відповідно до п. 1.2, 1.3 якого предметом іпотеки є квартира загальною площею 67,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам в рівних частках. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стягнута заборгованість станом на 30.08.2017 року у розмірі 131713,51 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 46768,44 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р.; 166,82 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по липень 2017р.; 12706,19 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по липень 2017р.; 58,45 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 29.08.2017р.; 2059,12 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р. Вказане рішення не виконане заборгованість не сплачена. Зазначені обставини свідчать про те, що АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченої, а також процентів, належних банку відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись до суду із позовом про примусове солідарне стягнення коштів у судовому порядку. Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у зв`язку з наявністю у позичальника ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувшись в 2017 році, відповідно до умов кредитного договору та положень частини другої статті 1050 ЦК України, використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, а тому законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після зміни банком строку кредитування, у зв`язку з чим настав строк повного погашення кредиту позичальником, банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_4 процентів за користування кредитом на умовах кредитного договору, тому сума нарахованих банком процентів за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 01.062018 року в розмірі 55542,48 грн, не підлягає врахуванню при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку є необґрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування, у разі прострочення виконання зобов`язання позичальником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів. Щодо визначення суми заборгованості та її врахування при зверненні стягнення на предмет іпотеки трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту, трьох процентів річних за прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних витрат за прострочення сплати кредиту, інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, то колегія суддів вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам. Звертаючись до суду із позовом позивач зазначав, що заборгованість за кредитним договором станом на 09 липня 2020 року становить 164718,56 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 55542,48 грн - відсотки за користування кредитом за період з 02.07.2014р. по 01.06.2018р.; 3993,12 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по червень 2020 р.; 26612,57 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по червень 2020р.; 1977,75 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 08.07.2020р.; 6638,15 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014р. по 08.07.2020р. Судом першої інстанції при зверненні стягнення на предмет іпотеки визначена заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 30.08.2017 року та складає 131713,51 грн, тобто заборгованість яка стягнута заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року, яким стягнуто з боржника та поручителя заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом не виконано, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). З наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 08 липня 2020 року та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом з серпня 2014 року по червень 2020 року вбачається, що банком розрахунок здійснено як з урахування процентів, стягнутих з боржників заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року, так і процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 31.08.2017 року по 01.06.2018 року. Однак, суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував, а саме те, що банк, у тому числі, просив застосувати правила ст. 625 ЦК України до суми нарахованих процентів, які стягнуті заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року. Сума трьох процентів річних на суму прострочених процентів за користування кредитом, стягнутих зазначеним вище судовими рішеннями у розмірі 46768,44 грн, становить 4009,27 грн за період з 30.08.2017 року по 09.07.2020 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці 8 «розрахунок 3% по всіх сумах прострочених відсотків», виходячи із наступного розрахунку: 46768,44 грн х 3% : 365 днів х 1043 дні = 4009,27 грн. Таким чином, сума трьох процентів річних на суму прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 09.07.2020 року становить 6068,39 грн (2059,12 грн три проценти річних за прострочення відсотків, стягнуті заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року + 4009,27грн три проценти річних розраховані за період з 30.08.2017 року по 09.07.2020 року). Сума інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом, стягнутих зазначеними вище судовими рішеннями з боржника та поручителя у розмірі 46768,44 грн, становить 10382,59 грн за період з серпня 2017 року по червень 2020 року відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці 6 «розрахунок суми витрат від інфляції по прострочених відсотках», виходячи із наступного розрахунку: 46768,44 грн х 122,20% = 10382,59 грн. Таким чином, сума інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з серпня 2014 року по червень 2020 року становить 23088,78 грн (12706,19 грн інфляційні витрати за прострочення відсотків, стягнуті заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року + 10382,59 грн інфляційні витрати за прострочення процентів за користування кредитом з серпня 2017 року по червень 2020 року). Оскільки заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.03.2018 року, яким стягнуто з боржника та поручителя борг за кредитом не виконано, то банк має право на отримання інфляційний витрат за прострочення боргу за кредитом та трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту станом на 09 липня 2020 року, які передбачені статтею 625 ЦК України. Слід зазначити, оскільки банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом за період з 31.08.2017 року по 01.06.2018 року, тому колегія суддів вважає, що банк не має правових підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом на проценти за вказаний період. Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що заборгованість позичальника за кредитним договором № 791 від 15.05.2013 року станом на 09 липня 2020 року в межах якої підлягає звернення стягнення на майно передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору становить 152076,33 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 46768,44 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р.; 4159,94 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по липень 2017 р.; 23088,78 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по липень 2017р.; 2036,29 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 29.08.2017р.; 6068,39 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку»). Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до Указу виконуючого обов`язки Президента України, Голови Верховної Ради України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території України розпочато проведення антитерористичної операції. Частиною другою статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого до вказаного переліку включено також місто Луганськ. Статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Самі по собі вказані норми закону є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти, протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не підлягає виконанню в силу вказаних правових норм, а не в силу рішення суду. Встановивши сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, суд першої інстанції, відповідно до статті 267 ЦПК України обґрунтовано зупинив стягнення на час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що заочне рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором від 15.05.2013 року № 791 в межах якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, слід змінити збільшивши суму заборгованості ОСОБА_4 перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» згідно кредитного договору № 791 від 15.05.2013 року з 131713,51 грн до 152076,33 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 46768,44 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р.; 4159,94 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по липень 2017 р.; 23088,78 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по липень 2017р.; 2036,29 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 29.08.2017р.; 6068,39 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2470 грн, а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3706,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Оскільки позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягають частковому задоволенню, то стягнутий заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 29.12.2020 року з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір підлягає збільшенню з 1976,63 грн до 2280,54 грн. Крім того, з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 855,20 грн з кожного, за подання апеляційної скарги Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року в оскаржуваній частині щодо розміру заборгованості, в межах якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, змінити збільшивши суму заборгованості ОСОБА_4 перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» згідно кредитного договору № 791 від 15.05.2013 року з 131713,51 грн до 152076,33 грн, яка складається з: 69954,49 грн борг за кредитом; 46768,44 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р.; 4159,94 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з лютого 2017 р. по липень 2017 р.; 23088,78 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014р. по липень 2017р.; 2036,29 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2017р. по 29.08.2017р.; 6068,39 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 29.08.2017р. Збільшити стягнуту з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» в рахунок відшкодування судового збору суму з 1976,63 грн до 2280,54 грн. В іншій оскаржуваній частині заочне рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі по 855,20 грн з кожного, за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.М. Луганська