Постанова 4810 № 409/2973/19

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 409/2973/19 Провадження № 22-ц/810/686/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного судув м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 серпня 2020 року,ухваленого у складі судді Третяка О.Г., в залі судових засідань Білокуракинського районного суду Луганської області у смт. Білокуракине у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 340_035 від 03.02.2014 року. Відповідно до п. 1.1.-1.2. договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 100000 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21 % річних. Кредит надавався на 120 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 02.02.2024 року на ремонт житла. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит було укладено між банком ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 договір поруки № 1/340_035 від 03.02.2014 року. За договором поруки поручителі відповідають по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю. В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.11.2019 року утворилася заборгованість за договором про іпотечний кредит №340_035 від 03.02.2014 року у розмірі 81765,92 грн, яка складається: з процентів за користування кредитом з 09.08.2016 року по 07.06.2018 рік в сумі 36317,89 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту з серпня 2016 року по листопад 2019 року в сумі 11548,18 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів з серпня 2016 року по листопад 2019 року в сумі 23637,83 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 09.08.2016 року по 26.11.2019 рік в розмірі 3508,44 грн; три проценти річних за прострочення сплати процентів з 09.08.2016 року по 26.11.2019 рік в розмірі 6717,58 грн. Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний № 340_035 від 03.02.2014 року в сумі 81765,92 грн та судові витрати. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 серпня 2020 року позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість згідно укладеного договору № 340_035 від 03.02.2014 року у розмірі 20077,25 грн та сплачений судовий збір у сумі 480,20 грн, всього 20557,50 грн. Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 30.03.2017 року задоволені вимоги кредитора щодо дострокового стягнення з боржників всієї суми заборгованості, станом на 09.08.2016 року, отже, сума заборгованостівиходячи з 09.08.2016 року (кінцева дата розрахунку на момент подачі первісного позову) по 30.03.2017 рік (дата винесення рішення) складає 20077,25 грн, у тому числі складається з процентів за користування кредитом в сумі 12727,17 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту в сумі 2069,18 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів в сумі 3607,23 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 589,63 грн; три проценти річних за прострочення сплати процентів в розмірі 1084,04 грн. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» проситьскасувати частково рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 14.08.2020 року у цивільній справі № 409/2973/19 в частині відмови у солідарному стягненні нарахованих процентів за користування Кредитом за період з 30.03.2017 по 07.06.2018 року в розмірі 23590,72 грн; 3 % річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 2918,81 грн; 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 5633,54 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 9515,оо грн; інфляційних втрат за прострочення сплати процентів в розмірі 20030,60 грн з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нарахованих процентів за користування Кредитом за період з 30.03.2017 року по07.06.2018 року в розмірі 23590,72 грн; 3 % річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 2918,81грн; 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 5633,54 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 9515,00 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати процентів в розмірі 20030,60 грн задовольнити в повному обсязі. Позивач вказує, що з урахуванням рішення про стягнення заборгованості в 2017 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває досі, і триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Представник позивача про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлялися про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що сторонами по справі рішення суду в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом першої інстанції встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит № 340_035 від 03.02.2014 року, відповідно до умов якого Кредит надавався в розмірі 100 000,00 грн зі сплатою 21 % річних. Кредит надавався одноразово в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 з остаточним терміном повернення не пізніше 02.02.2024 року. Для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого поручителі зобов`язуються перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 30.03.2017 року з відповідачів на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 152068,42 грн, у тому числі несплачені строкові відсотки по кредиту з 01.07.2016 року по 08.08.2016 рік в розмірі 2119 грн; несплачені прострочені відсотки по кредиту з 01.08.2014 року по 08.08.2016 рік в розмірі 41450,50 грн; інфляційні втрати по простроченому основному боргу з 01.10.2014 року по 30.06.2016 року в сумі 3256,68 грн; інфляційні втрати по прострочених відсотках з 01.08.2014 року по 30.06.2016 року в сумі 8758,14 грн; три проценти річних по простроченому основному боргу з 01.10.2014 року по 08.08.2016 рік в розмірі 527,05 грн; три проценти річних по прострочених відсотках з 01.08.2014 року по 08.08.2016 рік в розмірі 1262,12 грн. Вказане рішення суду першої інстанції, як встановлено судом першої інстанції, не виконане та заборгованість за договором про іпотечне кредитування відповідачами не сплачена. Зазначені обставини свідчать про те, що акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченої, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись у 2017 році до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у зв`язку з наявністю у позичальника заборгованості за договором про іпотечне кредитування, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» у 2017 році, відповідно до умов договору про іпотечний кредит та положень частини другої статті 1050 ЦК України, використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, а тому законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після зміни банком строку кредитування, у зв`язку з чим настав строк повного погашення кредиту позичальником,банк не мав правових підстав для нарахування боржнику процентів за користування кредитом на умовах договору про іпотечний кредит, а тому позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 07.06.2018 року в сумі 23590,72 грн, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку є не обґрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування, у разі прострочення виконання зобов`язання позичальником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів. Щодо вимог про солідарне стягнення 3% річних за прострочення сплати кредиту, 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів, то колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. В статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам. Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту з серпня 2016 року по листопад 2019 року в сумі 11548,18 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів з серпня 2016 року по листопад 2019 року в сумі 23637,83 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 09.08.2016 року по 26.11.2019 рік в розмірі 3508,44 грн; три проценти річних за прострочення сплати процентів з 09.08.2016 року по 26.11.2019 рік в розмірі 6717,58 грн. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 30.03.2017 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентам за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Відповідно до наданого позивачем розрахунку: - таблиця 8 - сума 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року становить 2918,81 грн, - таблиця 7 сума 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року становить 4269,24 грн, - таблиця 6 -інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року становлять 9515 грн, - таблиця 5 - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року становлять 16701,55 грн. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 33404,6 грн, а саме: три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 2918,81 грн, три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 4269,24 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 9515 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 16701,55 грн., та ухвалити нове судове рішення, якимпозовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення3% річних за прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, інфляційних втрат за прострочення сплати процентівзадовольнити частково. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» оценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 2918,81 грн, три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 4269,24 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 9515 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 16701,55 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Щодо судових витрат, в ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 886,06 грн з кожного. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 серпня 2020 року змінити, скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 33404,6 грн, а саме:три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 2918,81 грн, три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 4269,24 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 9515 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 16701,55 грн. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: вул. Енергетиків, 36 м. Сєвєродонецьк, Луганської області, 93400, код ЄДРПОУ 09304612) заборгованість в сумі в сумі 33404,6 грн, а саме: три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 2918,81 грн, три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 4269,24 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 9515 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з 30.03.2017 року по 26.11.2019 року в розмірі 16701,55 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: вул. Енергетиків, 36 м. Сєвєродонецьк, Луганської області, 93400, код ЄДРПОУ 09304612) судовий збір у сумі 886,06 грн з кожного. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді: В.А. Коновалова В.М. Луганська