Постанова Луганський апеляційний суд № 409/279/20

Справа № 409/279/20 Провадження № 22-ц/810/844/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Іменем України 22 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В. суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 жовтня 2020 року, постановлене у складі судді Третяка О.Г. в приміщенні того ж суду за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 1017 від 25 грудня 2013 року. Відповідно до п. 2.2. -2.4, п.п. 2.5.1.-2.5.4 договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 200000 грн., а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16 % річних. Кредит надавався на 180 місяців, з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 25 грудня 2018 року, на придбання майнових прав на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит було укладено договір поруки № 1 від 25 грудня 2013 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 . За договором поруки поручителі відповідають по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором солідарно у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором. У відповідності до п.п. 10.1.1 договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 30 років з моменту підписання та скріплення печатками. Заочним рішенням Білокуракинського районного суду луганської області від 02 червня 2017 року у справі № 409/430/17, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за іпотечним кредитом № 1017 від 25 грудня 2013 року станом на 16 лютого 2017 року, яка становить 311 901,21 грн. та складається з: 158659,16 грн. строковий борг за кредитом; 34619,10 грн. прострочений борг за кредитом за період з 01.08.2014 року по 15.02.2017 року; 3 897,33 грн. строкові відсотки за користування кредитом за період з 01.01.2017 року по 15.02.2017 року; 79995,81 грн. прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 15.02.2017 року; 1343,19 грн. 3% річних за прострочення боргу за період з 01.07.2014 року по 15.02.2017 року; 3102,87 грн. 3% річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 15.02.2017 року; 9134,41 грн. інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з серпня 2014 року по січень 2017 року; 21149,34 грн. інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 року по січень 2017 року. Позивач посилається, що наявність судового рішення про стягнення боргу та /або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчих проваджень за цим рішенням, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішення суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин стороні або припинення зобов`язань. В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 16 січня 2020 року утворилася заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1017 від 25 грудня 2013 року у розмірі 92988 грн.92 коп. грн, яка складається з: 36516,34 грн - прострочені проценти за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 22 квітня 2018 року; 4737 грн. 92коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн.66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року. Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №1017 від 25 грудня 2013 року в сумі 92988 грн.92 коп. та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. з кожного. Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 жовтня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про дострокове задоволення позовних вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 жовтня 2020 року та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те що за загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчих проваджень за цим рішенням, не є підставою для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Позивач вказує, що з урахуванням рішення про стягнення заборгованості в 2017 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває досі, і триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Розрахунок заборгованості 3% річних по простроченому кредиту та простроченим процентам за користування кредитом та інфляційних витрат за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом проведено банком з урахуванням процентів, які були стягнуті з відповідачів рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року. Частиною шостою статті 19 ЦПК Українивизначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 92988 грн.92 коп., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 * 100 = 210200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»), та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 1017, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 200000 грн., а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16 % річних. Кредит надавався на 180 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2028 року на придбання майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 1017 від 25 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1 від 25 грудня 2013 року, відповідно до пунктів 2.1, 2.2. якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього. Поручитель відповідає по зобов`язаннях за договором про іпотечне кредитування перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. В порядку та строки, визначені кредитним договором. Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року у справі № 409/430/17, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за іпотечним кредитом№ 1017 від 25 грудня 2013 року станом на 16 лютого 2017 року, яка становить 311 901,21 грн. та складається з: 158659,16 грн. строковий борг за кредитом; 34619,10 грн. прострочений борг за кредитом за період з 01.08.2014 року по 15.02.2017 року; 3 897,33 грн. строкові відсотки за користування кредитом за період з 01.01.2017 року по 15.02.2017 року; 79995,81 грн. прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 15.02.2017 року; 1343,19 грн. 3% річних за прострочення боргу за період з 01.07.2014 року по 15.02.2017 року; 3102,87 грн. 3% річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 15.02.2017 року; 9134,41 грн. інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з серпня 2014 року по січень 2017 року; 21149,34 грн. інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 року по січень 2017 року. Зазначені обставини свідчать про те, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись в 2017 році до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови та строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у зв`язку з наявністю судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на умовах договору про іпотечний кредит, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 22 квітня 2018 року в сумі 36 516 грн.34 коп. не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку є не обґрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування, у разі прострочення виконання зобов`язання позичальником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів. Щодо вимог про солідарне стягнення 3 % річних за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом, то колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного. В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам. Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 4737 грн. 92коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн.66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року, при цьому надавши розрахунок заборгованості цих складових, проведений з урахуванням процентів та боргу по кредиту, які були стягнуті з відповідачів заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентам за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Однак, суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував та безпідставно відмовив у стягненні зазначених сум з відповідачів. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягають стягненню 4737 грн. 92коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн.66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 4737 грн. 92коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн.66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року. слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за прострочення боргу за кредитом, 3% річних по прострочених процентах, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом, інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом задовольнити. В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2102 грн, а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3153 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. ОСОБА_4 позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 1063 грн 79 коп. з кожного. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 жовтня 2020 року змінити, скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 4737 грн. 92коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн.66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 4737 грн. 92 коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн.66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованої: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», (код ЄДРПОУ 09304612), заборгованість за договором про іпотечний кредит №1017 від 23 грудня 2013 року в сумі 56 472 грн. 58 коп., яка складається з: 4737 грн. 92 коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 9739 грн.51 коп. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2017 року по 16 січня 2020 року; 13124 грн. 66 коп. інфляційні втрати банку з лютого 2017 року по січень 2020 року за прострочення сплати кредиту; 28870 грн 49 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за кредитом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованої: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», (код ЄДРПОУ 09304612), судовий зібр в розмірі 1063 грн 79 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року. Головуючий Судді: