Ухвала КАС ВС № 600/638/20-а

УХВАЛА 29 березня 2021 року м. Київ справа № 600/638/20-а адміністративне провадження № К/9901/9518/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року в справі №600/638/20 за позовом ОСОБА_1 Адміністрації Державної прикордонної служби України, Ліквідаційної комісії Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - АДПС України), Ліквідаційної комісії Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України, у якому просив: - визнати протиправними дії АДПС України щодо відмови у переведенні на посаду заступника начальника загону - начальника інженерно-технічного відділу Львівського прикордонного загону; - визнати протиправним і скасувати наказ Держприкордонслужби від 17 квітня 2020 року №368-ОС в частині звільнення з посади за скороченням; - визнати протиправним і скасувати наказ №99-ОС «Про особовий склад» від 12 травня 2020 року і поновити на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді; - зобов`язати АДПС України виплатити грошове забезпечення та видати матеріальне забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 3460,50 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. 16 березня 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року в справі №600/638/20. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні на посаду; визнання протиправним і скасування наказу в частині звільнення з посади за скороченням; визнання протиправним і скасування наказу і поновлення на посаді; зобов`язання виплатити грошове забезпечення та видати матеріальне забезпечення за час вимушеного прогулу. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та займав посаду начальнику відділу технічного забезпечення Азово-Чорноморського регіонального управління АДПС України. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якої не входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі). За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга має виняткове значення для нього. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Отже, наведені позивачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що підставами касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 вересня 2018 року (справа №800/538/17); від 06 травня 2020 року (справа №487/2191/17); від 20 січня 2021 року (справа №577/3997/15-ц); від 20 лютого 2019 року (справа №819/691/17); від 08 травня 2019 року (справа №806/1175/17); від 11 березня 2020 року (справа №813/1220/16); від 28 жовтня 2014 року (справа №21-48а14); від 27 листопада 2019 року (справа №821/3724/15-а); від 27 листопада 2019 року (справа №804/16382/15); від 16 травня 2019 року (справа №823/5361/15); від 16 травня 2019року (справа №820/10744/15); від 24 липня 2020 року (справа №816/654/17); від 10 травня 2019 року (справа №816/1791/17); від 01 жовтня 2020 року (справа №826/9317/14); від 09 листопада 2018 року (справа №823/217/17). Оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 12, 169, 328, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року в справі №600/638/20. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур В.Е. Мацедонська