Постанова 4857 № 303/313/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 303/313/21 пров. № А/857/3302/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Макарика В.Я. суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції Куцкір Ю.Ю.) у справі № 303/313/21 за адміністративним позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України,- В С Т А Н О В И В: 15 січня 2021 року Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся з адміністративним позовом до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в якому просив продовжити строк затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року адміністративний позов Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України - задоволено. Продовжено строк затримання громадянки Ісламської Республіки Афганістан громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , з метою примусового видворення за межі території України, але не більше ніж на 6 (шість) місяців. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідач 20.07.2020 року незаконно, поза пунктами пропуску, в складі групи осіб, без документів, що посвідчують особу та дають право на перетин кордону, перетнула державний кордон з України в Румунію на ділянці відповідності відділу прикордонної служби «Тячів», однак після перетину кордону була затримана представниками прикордонної поліції Румунії та 23.07.2020 року під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Солотвино» Мукачівського прикордонного загону на підставі ст.3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб була передана на територію України у встановленому угодою порядку. 24.07.2020 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду було ухвалено затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України на строк 6 (шість) місяців, тобто до 23.01.2021 року. 28.07.2020 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду було ухвалено примусово видворити відповідача за межі України. Перебуваючи в пункті тимчасового тримання Мукачівського прикордонного загону 19.08.2020 року відповідач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області із заявою про вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. За результатами розгляду заяви відповідача ДМС України було прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішенням ДМС було оскаржено представником відповідача до Волинського окружного адміністративного суду (справа №140/419/21). Таким чином, остаточного рішення за заявою відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не прийнято. Рішення за заявою відповідача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на момент розгляду даного позову у суді апеляційної інстанції не прийнято. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Суд апеляційної інстанції під час розгляду даної апеляційної скарги встановив, що апелянт оскаржила до Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України. За наслідками розгляду апеляційної скарги у справі №303/3991/20 апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу задоволено, рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України скасовано, та прийнято постанову, якою у в задоволенні адміністративного позову Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України - відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 23 лютого 2021 року. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23 лютого 2021 року встановив, що ОСОБА_4 під час затримання мала при собі закордонний паспорт, виданий уповноваженими органами Ісламської Республіки Афганістан, у якому вказані її ім`я та національність громадянка Ісламської Республіки Афганістан. Громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 має документи, які ідентифікують її особу та національну приналежність, а тому не потребує додаткової ідентифікації. Суд апеляційної інстанції врахувавши наведене вище звертає увагу на те, що даний адміністративний позов випливає з адміністративного позову у справі №303/3991/20, тому у задоволенні даного позову слід відмовити, оскільки з врахуванням висновків постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, яка набрала законної сили немає підстав для затримання з метою ідентифікації та продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 229 ч. 4, 243, 271, 272, 289, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року у справі № 303/313/21 скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шавеля Р.М. в період з 04 березня 2021 року по 25 березня 2021 року, постанова в повному обсязі складена та підписана 26.03.2021 року.