Постанова 4876 № 904/2514/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2514/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач) суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року ( суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/2514/20 за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича, м. Дніпро про стягнення 14 627 грн. В С Т А Н О В И В: Позивач - Дніпропетровська місцева прокуратура № 4, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернулась до Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича із позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 14 627 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року у справі № 904/2514/20 позов задоволено. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 14627 грн. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фізична особа-підприємць Богуцький Володимир Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року у справі №904/2514/20, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Дніпропетровської місцевої прокуратури №4, або залишити позов без розгляду, на підставі п.1 4.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що йому не було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, а отже не було повідомлено про необхідність вчинення процесуальної дії, в порядку ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме, протягом 15 днів з дня вручення ухвали надати до суду відзив і всі письмові та електронні докази, надати заперечення, внаслідок чоговін був позбавлений можливості захищати свої права. Апелянт вважає,що наданими доказами не доведено, що саме ним здійснювалось перевезення, оскільки у товарно-транспортній накладній, на яку посилається суд, перевізником значиться «Днепр Транс Логістика», Богуцький В.В.,а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстровано два ФОП з прізвищем ОСОБА_1 . Таким чином судом не обґрунтовано, а позивачем не доведено, чому саме ФОП Богуцький Володимир Володимирович, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (тобто я) є перевізником, а не ТОВ "ДНІПРО-ТРАНС ЛОГІСТІК" ідентифікаційний код №38300128, зареєстроване за адресою: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Правда, буд. 70А, кв. 56, або ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , або будь-яка інша фізична особа з прізвищем та ініціалами « ОСОБА_1 ». Також, в оскаржуваному рішенні суд посилається на неіснуючи норми Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006. Апелянт вважає, що в Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 були відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, оскільки доводи прокурора стосовно наявності законних підстав для представництва інтересів держави у цій справі зводяться лише до констатації певних норм чинного законодавства, яке регламентує порядок звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі певного органу владних повноважень, а не свідчать про наявність "виключності" випадку. Всі ці обставини, на думку апелянта,є підставми для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, або про залишення позову без розгляду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року у справі № 904/2514/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивачем - Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення контролю 22.11.2018 під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів (в т.ч. автомобілями - таксі) в межах України і міжнародному сполученні за додержанням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на автомобільній ділянці Київ - Чоп434 км, м. Рівне зупинено автомобіль Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Встановлено, що, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , вказаний автомобіль та причіп належать ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, у товарно-транспортній накладній № 1 від 21.11.2018 зазначено, що автомобіль Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував з м. Виноградів до м. Суми. Автомобільним перевізником, згідно цієї ТТН, є "Днепр Транс Логістіка", ОСОБА_1 . За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 5,46 тонн (передня вісь) - при нормативно допустимому значенні 11,0 тонн; 2) 9,18 тонн (задня вісь) - при нормативно допустимому значенні 11,0 тонн; 3) 23,37 тонн (строєна вісь) - при нормативно допустимому значенні 22 тонни; 4) повна маса транспортного засобу склала 38,01 тонн - при нормативно допустимому значенні 40,0 тонн. Відтак, перевищення параметрів нормативу навантаження на строєну вісь автомобіля склало 1,37 тонн, або 6,23%. За наслідками відповідного зважування посадовою особою управління Укртрансбезпеки складено акт № 0001763 від 22.11.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та видано довідку № 0014335 від 22.11.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Звертаючись до Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича із позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 14 627 грн., позивач - Дніпропетровська місцева прокуратура № 4, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті посилався на те, що відповідачем порушені правила перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка по суті є матеріальними збитками, завданими державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, державний бюджет України, а саме державний дорожній фонд у його складі, недоотримує значну суму коштів, які є необхідними для фінансування ремонту автомобільних доріг загального користування та реалізації Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018 - 2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 382 від 21.03.2018. При цьому, суд вважав наявними порушення інтересів держави, оскільки несплата відповідачем коштів до Державного бюджету України суттєво порушує інтереси держави; наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, оскільки Державною службою України з безпеки на транспорті заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами під час здійснення габаритно-вагового контролю з відповідача протягом тривалого часу не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом державної влади повноважень щодо захисту інтересів держави. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідно до частини 12 статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частина друга статті 29 Закону України "Про дорожній рух" визначає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" № 879 від 27.06.2007 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (Порядок №879). Згідно з п.п.3 п.2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (Порядок № 1567), зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла). Пунктами 3, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органівпередбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку. Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Як вбачається з акту № 0001763 від 22.11.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки № 0014335 від 22.11.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, чеку про зважування від 22.11.2018, відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Відповідно до пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до пункту 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. За приписами пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Відповідно до пункту 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра. Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. За приписами пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник. У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що перевізником є фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 1 від 21.11.2018, автомобіль Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував з м. Виноградів до м. Суми. Автомобільним перевізником, згідно цієї ТТН, значиться ОСОБА_1 , експедитором - "Днепр Транс Логістіка". Згідно з розрахунком № 1763 від 22.11.2018, перевізнику нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 461,60 Євро, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України, станом на 22.11.2018 становить 14 627 грн., а тому господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення даної суми з відповідача. Доводи апелянта про недоведеність того, що саме він був перевізником, є неспроможними з огляду на наступне. Відповідно до статті 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Так, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зазначено відомості про перевізника - ОСОБА_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 , і який є власником транспортного засобу - автомобілю Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 ( а.с. 29) Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_1 за кодом 49.41 є вантажний автомобільний транспорт ( а.с. 44) Доказів на спростування наданих доказів, відповідач не надав. Доводи апелянта про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне. Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У якості підстави для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано, що несплата відповідачем коштів до Державного бюджету України суттєво порушує інтереси держави. А тому, наявні підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті. В той же час, як вказав прокурор, Державною службою України з безпеки на транспорті заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами під час здійснення габаритно-вагового контролю з відповідача протягом тривалого часу не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом державної влади повноважень щодо захисту інтересів держави. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. З наведеного вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті наділена повноваженнями щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами. До прокуратури надійшов лист управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, в якому управління просило органи прокуратури вжити заходів представницького характеру щодо стягнення з ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами. Прокуратурою, з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, в порядку ст.23 Закону, скеровано запит до Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідь на який не було отримано, що свідчить про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті за наявності підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави, з метою надходження коштів до Державного бюджету України, не вжито таких заходів. За таких обставин, наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, а тому доводи апелянта про відсутність підстав для представництва інтересів держави, є неспроможними. Посилання апелянта на те, що суд застосував правову позицію Великої Палати у справі № 820/1203/17 від 06.06.2018 року, яка не є актуальною у зв`язку із внесенням змін до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, на думку колегії суддів не впливає на висновки суду по суті спору, оскільки суд дійшов правильного висновку про існування підстав для представництва інтересів держави прокурором. Також не спростовує правильність висновків суду допущена помилка у посиланні суду на визначення терміну « габаритно-вагового контроля», який міститься у п.п.4 п.2 Порядку № 879, в той час, як суд послався на п.п.4 п.1 даного Порядку. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд у своєму рішенні послався на п.3,6 Порядку № 1567 щодо зупинення транспортного засобу, в якому дійсно п.3 викладено в іншій редакції, а пункт 6 взагалі відсутній. Проте, колегія суддів зазначає, що в даному випадку пункт 3 та 6 у викладеній судом редакції, міститься у Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422,а тому, на думку колегії суддів,суд припустився помилки у назві нормативно-правого акту, що також не вплинуло на висновки суду щодо суті спірних правовідносин. Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, оскільки йому не було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, а отже не було повідомлено про необхідність вчинення процесуальної дії, в порядку ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме, протягом 15 днів з дня вручення ухвали надати до суду відзив і всі письмові та електронні докази, надати заперечення, внаслідок чого він був позбавлений можливості захищати свої права, є безпідставними. Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява з відповідними додатками була направлена відповідачу на його юридичну адресу, що підтверджується описом вкладення до цінного листа з переліком документів,перевірених працівником поштового відділення ( а.с.11), та накладною на відправку на адресу відповідача листа з оголошеною цінністю Укрпошта експресс ( а.с.10) Тобто, позивач виконав вимоги господарського процесуального законодаства щодо направлення стороні копій позовної заяви з додатками. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що отримання чи неотримання відповідної кореспонденції залежить виключно від одержувача, і може свідчити про належне чи неналежне користування своїми правами та виконання обов`язків саме одержувачем кореспонденції. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 18.05.2020 року було відкрито провадження по даній справі та позовна заява прийнята до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) учасників справи ( а.с. 46). У зв`язку з неможливістю поштового відправлення через відсутність фінансування у господарському суді Дніпропетровської області, 19.05.2020 року відповідачу у справі на його номер телефону: НОМЕР_5 була передана телефонограма з повідомленням про порушення провадження у справі ( а.с.47). Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслано судом 18.05.2020, зареєстровано в реєстрі 18.05.2020 та оприлюднено 19.05.2020. Отже, відповідач, мав можливість цікавитись результатом та ходом розгляду вказаної справи. До 17.08.2020 року, тобто, до моменту ухвалення рішення, відповідач не скористався ані своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, ані на подання відзиву на позов,а тому, не направлення відповідачу ухвали суду,хоча і є порушенням норм процесуального права, проте, з огляду на вчинення судом інших дій щодо повідомлення сторони, таке порушення, не призвело до ухвалення неправильного рішення і не є підставою для скасування рішення суду. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу-підприємця Богуцького Володимира Володимировича, м. Дніпро. Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича, м. Дніпро - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року у справі № 904/2514/20- залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Богуцького Володимира Володимировича, м. Дніпро. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.03.2021 року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя М.О.Дармін Суддя С.Г.Антонік У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020 та 04.01.2021, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі №904/2514/20 поштою не надсилаються. Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу: Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, Фізичної особи-підприємця Богуцького Володимира Володимировича, м. Дніпро.