Постанова Львівський апеляційний суд № 459/2765/18

Справа № 459/2765/18 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/2696/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2020 року в справі запозовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,- встановила: У вересні 2018 року позивачі звернулися до суду із даним позовом, просили стягнути солідарно з відповідачів у їх користь кожному по 29 728,50 грн. відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Вимоги обґрунтовували тим, що є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані квартири розташовані по сусідству одна над одною. 14.07.2018 внаслідок пошкодження сантехнічного обладнання (розрив колби на фільтрі тонкої очистки у ванній кімнаті) у квартирі відповідачів, відбулось залиття їхньої квартири. Через цю подію вони понесли матеріальні збитки на загальну суму 59 457,00 грн., з яких: 52 957,00 грн. матеріального збитку заподіяного внаслідок залиття квартири; 6 500,00 грн. вартості послуг ТзОВ «Західний Регіональний Консалтинг Центр» за визначення матеріального збитку. У добровільному порядку таку шкоду їй відповідачі не компенсували. Вважають, що вказану суму коштів відповідачі повинні їм відшкодувати на підставі ст.ст. 22, 1166, 1190, 1192 ЦК України. Просили позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користь ОСОБА_2 29728,50 грн. відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користь ОСОБА_3 29728,50 грн. відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користь ОСОБА_2 по 176,20 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користь ОСОБА_3 по 176,20 грн. судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не застосував положення ЗУ «Про судовий збір» в частині звільнення його від сплати такого, неправильно застосував положення ст. 1166 ЦК України, а розмір завданої шкоди є необґрунтованим належними та допустимими доказами. В апеляційні скарзі покликається на те, що норма закону не містить покликання на те, що позов, апеляційна скарга, тощо мають бути заявлені лише з підстав порушення прав та законних інтересів сторони саме, як учасника бойових дій, а також чітко не зазначає, що справа має стосуватися порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення, відтак вважає, що належить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору. Звертає увагу, що зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 , де з ним проживає і ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_6 також не є користувачем квартири у АДРЕСА_2 , крім цього останній на час залиття перебував закордоном. Фактично квартирою користується лише відповідач ОСОБА_5 , якому він допомагав у господарських питаннях, зокрема заміни фільтру, розрив якого стався. Покликається на те, що згідно Акту від 16.07.2018 року, який покладений в основу оскаржуваного рішення, причиною залиття є пошкодження сантехнічного обладнання у квартирі АДРЕСА_4 , а саме розрив колби на фільтрі тонкої очистки у ванній кімнаті. При цьому, в акті відсутній висновок комісії з приводу встановлення вини особи, що вчинила залиття. Крім цього, суд не врахував, що причиною затоплення було пошкодження сантехнічного обладнання, а не спільні взаєпов`язані дії всіх відповідачів, при цьому розмір збитків є явно завищеним. Вважає, що розмір завданих збитків становить не більше 10000 грн., з розрахунку необхідності покладення 1/2 вини на виробника фільтру тонкої очистки. Звертає увагу на те, що при проведенні обстеження квартири оцінювачем не був присутній жоден із відповідачів. Оскільки у даній справі не призначалася експертиза, яка б встановила причинно-наслідковий зв`язок між залиттям і збитками, їх розмір, вину відповідачів, позов є необґрунтованим та задоволений бути не може. Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 26 січня 2021 року позивач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачі довели завдану їм матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, при цьому відповідачі не заперечили факту залиття квартири позивачів. Розмір матеріального збитку, заподіяного позивачам внаслідок залиття їхньої квартири, є реальними збитками позивачів і складає 52 957,00 грн., крім цього суд також врахував у якості збитків витрати на оплату за виготовлення звіту у розмірі 6 500,00 грн., які стягнув у сукупності солідарно із відповідачів, які співвласників квартири на користь позивачів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 , що стверджується копіями свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 04.09.2003 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1769489 від 20.10.2003 (а.с. 12-13). В свою чергу, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №135493262 від 26.08.2018, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_6 (а.с. 15-16). Згідно акту про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання від 16.07.2018, який складений комісією у складі начальника ДЕЖФ-1 Кот М.В. та майстра дільниці ОСОБА_7 у присутності мешканців квартир АДРЕСА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14 липня 2018 року в будинку АДРЕСА_8 , у квартирі АДРЕСА_7 трапилось залиття з квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться поверхом вище. При обстеженні квартири позивачів виявлено мокрі плями на стелі та по стінах у ванній кімнаті, кухні, кімнаті та коридорі. Причиною залиття, що трапилось є пошкодження сантехнічного обладнання у квартирі АДРЕСА_4 (розрив колби на фільтрі тонкої очистки у ванній кімнаті), власнику даної квартири рекомендовано провести заміну пошкодженого сантехнічного обладнання (а.с. 7). Слідуючи висновку про вартість майна від 20.08.2018, який підготовлений ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр» на замовлення позивачки ОСОБА_2 , оцінка розміру матеріального збитку, заподіяного власнику квартири АДРЕСА_5 внаслідок залиття, станом на день залиття квартири (14.07.2018) становить 52 957,00 грн. (а.с. 80.) Відповідно до копії квитанції № 23589435-1 від 17.08.2018 р., позивачка ОСОБА_2 сплатила ТзОВ «Західний регіональний консалтинг цент» 6 500,00 грн. за послуги незалежної оцінки (а.с. 9-11). Звертаючись з позовними вимогами, позивачі свої доводи фактично зводять до того, що внаслідок пошкодження сантехнічного обладнання у квартирі відповідачів, відбулось залиття їхньої квартири, через що вони понесли матеріальні збитки на загальну суму 59 457,00 грн., однак у добровільному порядку таку шкоду відповідачі не компенсували. Заперечуючи позовні вимоги відповідачі свої доводи фактично зводили до того, що сума на відшкодування шкоди не є обґрунтованою, висновок дослідження з цього приводу є сфальсифікованим та не може бути доказом встановлення реального розміру шкоди. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтями 151, 177, 179 ЖК УРСР та статтями 322, 323 ЦК України передбачений обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами). Зокрема, пунктом 7 Правил передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян. Таким чином, тягар утримання майна, тобто обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення, а у випадку заподіяння шкоди третім особам, саме власник повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду. Враховуючи наведене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині використання лише одним відповідачем ОСОБА_5 квартири, з якої сталося затоплення квартири позивачів, оскільки всі власники квартири несуть відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок неналежного утримання майна. Крім цього, в цьому, контексті колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що звертаючись з позовними вимогами позивачі зазначала, що причиною залиття її квартири була несправність сантехнічного приладу, а саме розрив колби на фільтрі тонкої очистки у ванній кімнаті, при цьому, жодним документом та Актом, зокрема не встановлено вини відповідачів, оскільки ці поняття є взаємопов`язаними та одне є наслідком другого, зокрема недбале користування сантехнічними приладами призводить до їх несправності. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. З метою визначення розміру збитків, які завдані залиттям квартири, позивачка укладала договір на проведення оцінки майна з ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр», згідно висновку якого розмір матеріального збитку, заподіяного власнику квартири АДРЕСА_5 , станом на день залиття квартири (14.07.2018) становить 52 957,00 грн. (а.с. 57-85). Будь які доводи апеляційної скарги в частині неналежної, на думку апелянта, оцінки чи не проведення такої в принципі відповідним суб`єктом, спростовуються матеріалами справи та відповідними фотофрагментами. Більше того, ОСОБА_8 , який працює директором ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр», відповідно є оцінювачем, надав суду пояснення з яких слідує, що він особисто був на об`єкті і здійснював фотофіксацію. Вся квартира була у воді, стан був вкрай важким, світла не було. Цифри і об`єми розраховані у кошторисі, на всі матеріали нараховано фізичний знос. Не погоджуючись із встановленим розміром збитків, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи не зверталися. В свою чергу, після призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, 22.03.2021 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Острик С.О. звернувся із клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи, в обґрунтування якого покликається на те, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції термін дії звіту про незалежну оцінку розміру матеріального збитку, сплив. З врахуванням того, що ухвалою від 20 грудня 2020 року вирішено розгляд апеляційної скарги проводити порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, оцінка вказаного клопотання надається апеляційним судом у даній постанові. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. При цьому докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, сторона відповідача з клопотанням про призначення по справі будівельно-технічної експертизи щодо встановлення пошкоджень у квартирі позивачів, причини виникнення таких пошкоджень, вартість робіт для усунення пошкоджень, не зверталися, при цьому справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції з вересня 2018 року по березень 2020 року. Крім цього, сторона відповідача не скористалася правом, передбаченим ст. 106 ЦПК України, подати для суду висновок експерта, складений на їхнє замовлення. Таким чином, клопотання представника відповідача адвоката Острика С.О. про призначення апеляційним судом будівельно-технічної експертизи, до задоволення не підлягає. В свою чергу, обставини щодо залиття квартири позивачів, які мали місце 14.07.2018, об`єктивно ствердили свідки ОСОБА_9 , яка є сестрою позивачки та ОСОБА_10 , який є сусідом сторін у справі, а покази останніх не є суперечливими між собою. Крім цього, свідок ОСОБА_11 , який працює спеціалістом 1-ої категорії виконавчого комітету Червоноградської міської ради, зазначив, що оскільки залиття відбулось у вихідний день складання акту на залиття та обстеження квартири було проведено у перший робочий день, тобто понеділок. Безпосередньо у день залиття був майстер дільниці. На момент залиття була аварійна служба, які йому повідомили, що причиною залиття було пошкодження фільтру внутрішньої очистки, при цьому довго шукали відповідачів так як їх не було на місці. Залиття було серйозним, мешканців в період залиття не було в квартирі, в квартирі відповідачів тріснула колба фільтра тонкої очистки. Зазначив, що об`єми пошкоджень в акті залиття не вказуються, так як дані відомості зазначаються у дефектному акті. Таким чином, факт залиття квартири позивачів об`єктивно встановлений судом, підтверджується матеріалами справи та висновком про вартість майна, показами допитаних свідків. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 638/7838/16-ц (провадження № 61-29055св18). За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивачів, причину та розмір завданої шкоди їх майну, врахувавши, що відповідачі не довели відсутність своєї вини у завданні шкоди, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 солідарно у розмірі 59457 грн., визначеному на підставі оцінки майна, підставно включивши у цю суму витрати по такій оцінці, тобто стягнув по 29 728,50 грн. кожному із позивачів. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавстом України для ветеранів війни учасників бойових дій та звільнений від сплати судового збору, то таким надана оцінка в ухвалі Львівського апеляційного суду від 05.10.2020, якою апеляційну скаргу останнього, з покликанням на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №545/1149/17 (провадження № 14- 730цс19) було залишено без руху, для сплати судового збору, що апелянтом було виконано, тому підстави для повторної оцінки таких доводів відсутні. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 березня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк