Постанова Рівненський апеляційний суд № 568/968/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 року м. Рівне Справа № 568/968/20 Провадження № 22-ц/4815/391/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року (ухвалене у складі судді Троцюк В.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,- в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються із нього на підставі судового наказу Радивилівського районного суду від 26 березня 2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки заробітку (доходу) та визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. В обґрунтування заявлених вимог, вказує, що змінився його сімейний та матеріальний стан, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дочка ОСОБА_4 . У зв`язку з народженням дитини його дружина ОСОБА_5 не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Просить змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача аліменти на утримання дитини та визначити їх у твердій грошовій сумів розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що зміна сімейного стану та народження другої дитини у позивача, самі по собі не є безумовними підставами для зміни розміру аліментів. Розмір стягуваних аліментів наразі є вірним, так як даний розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та забезпечує рівний баланс в утриманні позивачем обох дітей. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан, а саме одруження та народження другої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час, його дружина ОСОБА_7 не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці. У зв`язку з чим, дружина, її неповнолітній син - ОСОБА_8 , 2012 року народження, а також спільна дочка ОСОБА_4 знаходяться на його утриманні, що призвело до значно більших матеріальних витрат. Покликаючись на рівність батьківських обов`язків, наголошує, що сума визначеного судовим наказом від 26 березня 2019 року матеріального забезпечення дитини - 1/4 від усіх доходів, значно перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум. З наведених міркувань вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким зменшити розмір аліментів до розміру 1/6 частини від заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що судовим наказом, який виданий Радивилівським районним судом 26 березня 2019 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 11 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Козинської сільської ради, Радивилівського району, Рівненської області, ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 . ОСОБА_5 працює на посаді завідувача ФАП с. Довгалівка з 01.02.2019 року та на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01 вересня 2020 року, що підтверджується довідкою КПК "Радивилівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" №20 від 01.03.2020. Відповідно до довідки про розмір аліментів №10475 від 02.09.2020 року, виданої Радивилівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягуються аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу) на підставі судового наказу, виданого 26 березня 2019 року Радивилівським районним судом. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Аналогічні положення містяться в частині п`ятій статті 183 СК України. Як зазначено в частині сьомій статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, або такий може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу, у разі його видачі відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункти 4 та 5 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 15 січня 2020 року у справі № 554/325/16-ц (провадження № 61-20049св19) та 26 лютого 2020 року у справі № 523/5464/19 (провадження № 61-21155св19). Подаючи позов про зменшення розміру аліментів, боржник не вправі ініціювати у ньому питання про зміну способу стягнення аліментів, адже таке право, в силу приписів абзацу 2 частини третьої статті 181 СК України, належить виключно одержувачу аліментів (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19). Вирішуючи справу за позовом боржника (платника аліментів) про зменшення розміру аліментів, після видачі судом наказу про їх стягнення у частці від заробітку (доходу), суд повинен керуватися в першу чергу положеннями статті 192 СК України, та положеннями статті 182 цього Кодексу. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. У позивача змінився сімейний стан - народилася ще одна дитина та його дружина перебуває з 01 вересня 2020 року знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, зміна сімейного стану та народження другої дитини у позивача, самі по собі не є безумовними підставами для зміни розміру аліментів. Батьки не мають права збільшувати матеріальне забезпечення однієї дитини за рахунок зменшення такого утримання іншої. Батьки повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для його нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»). Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб. Враховуючи всі встановлені обставини справи, беручи до уваги вік дитини, розмір витрат на її утримання, навчання, належний розвиток, матеріальний стан платника аліментів, наявність у нього на утриманні другої дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3 років, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір стягуваних аліментів наразі є вірним, так як даний розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та забезпечує рівний баланс в утриманні позивачем обох дітей. За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В.