Постанова 4856 № 725/4580/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/4580/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вольська-Тонієвич О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби Терещука Юрія Вікторовича, третя особа: Буковинська митниця Держмитслужби про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про порушення митних правил № 0197/40800/20 від 01.10.2020 року винесеної в.о.начальника Буковинської митниці Держмитслужби Терещук Ю.В., якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 300% несплаченої суми митних платежів - на суму 191 397,51 грн, а провадження у справі закрити. Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.01.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 11.02.2020 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п «Вадул-Сірет» Буковинської митниці Держмитслужби України Колотило М.І. відносно ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил за ст.485 МК України (№ 0197/40800/20) (а.с.13-15). Як вбачається із протоколу, 11 лютого 2020 року на п/п «Порубне» в зону митного контролю в`їхав автомобіль марки «Renault Megane», р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який слідував з України до Румунії у приватних справах. До митного контролю громадянин ОСОБА_3 подав закордонний паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 , виданий 10.12.2019 року, поліцією м.Сучава, на ім`я ОСОБА_4 . Згідно інформації, яка міститься в програмно-інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС, у позивача наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 14.07.2011р., виданий НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 . Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина Румунії № НОМЕР_2 , виданий 10.12.2019 року поліцією м.Сучава, на ім`я ОСОБА_4 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 14.07.2011 р., виданий НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 - гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією й тією ж особою. При цьому встановлено, що 16.02.2019 року ОСОБА_3 ввіз на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення терміном до одного року» транспортний засіб марки «Renault Megane», країна реєстрації Румунія, р.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, кузов НОМЕР_5 , надавши паспортний документ громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_4 . Отже, маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на транспортному засобі марки «Renault Megane», р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 використав паспортний документ Румунії № НОМЕР_2 , виданий 10.12.2019 року поліцією м.Сучава, на ім`я останнього. У зв`язку із цим, постановою у справі про порушення митних правил від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 191 397,51грн. (а.с.10-12). Не погоджуючись з такою постановою позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженої постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, ст.485 Митного кодексу України (МК України) визначено, що особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Тобто, з об`єктивної сторони правопорушення передбачене ст.485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Згідно із п.1 ст.377 МК України товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України. Згідно із ч.3 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Відповідно до п.3 ч.1 ст.292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Renault Megane», р.н.з. НОМЕР_1 , в режимі "тимчасове ввезення транспортного засобу строком на 1 рік" відповідно до ст.380 МК України в порядку, передбаченому для громадян-нерезидентів, пред`явивши митному органу паспорт громадянина Румунії. Відповідно до п.50 ч.1 ст.4 МК України резиденти це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Пунктом 1 ст.2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII, п.17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п.5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон. Основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави. Для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України. Згідно із матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача за кордоном. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Румунії. Місцем його проживання та реєстрації є с.Стальнівці Новоселицького району Чернівецької області. Згідно відомостей, наданих Державною міграційною службою України в Чернівецькій області, ОСОБА_1 дозволу на виїзд на постійне місце проживання з України не отримував (а.с.17-19, 45). Таким чином, враховуючи те, що у позивача наявний був як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, та він мав постійне місце проживання на території України, а тому у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента. Отже, відсутність у позивача документів, які підтверджують його постійне місце проживання на території Румунії, позивач являється резидентом і зобов`язаний дотримуватися митних правил встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинен сплатити усі необхідні митні платежі. За таких обставин, при наявності паспортів двох держав - України та Румунії, громадянин України (резидент) ОСОБА_1 свідомо подав саме паспорт громадянина Румунії як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів. Саме на ухилення від сплати обов`язкових платежів були спрямовані дії позивача, що підтверджує наявність в його діях умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений ст.485 МК України. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 751/809/16-а. Крім того, п.1 ч.1 ст.50 МК України визначено, що для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Так, судом встановлено, що 17 березня 2020 року ОСОБА_1 добровільно здійснив розмитнення транспортного засобу марки «Renault Megane» та сплатив митні платежі у розмірі 63799,17 грн., що підтверджується митною декларацією ІМ 40 ЕЕ №UA408040/2020/3240 (а.с.53). Таким чином, в.о.начальника Буковинської митниці Держмитслужби Терещуком Ю.В. правильно визначено розмір несплаченої ОСОБА_1 суми митних платежів та зазначено у резолютивній частині постанови розмір адміністративного стягнення (штрафу) у сумі 191397,51грн. (63799,17х300=191 397,51грн.), оскільки за основу бралася митна вартість транспортного засобу заявлена самим позивачем. Щодо доводів апелянта про пропуск відповідачем строків накладення адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає наступне: Так, ст.467 МК України передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або сумами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справи судом. Таким чином, враховуючи факт оскарження позивачем в судовому порядку попередньої постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності в суді, яке тривало у період з 06 травня 2020 року (дата надходження позову до суду) по 22 липня 2020 року (дата винесення постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом), даний період не підлягає включенню у шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, визначений ст.467 МК України, а тому доводи позивача в частині пропуску відповідачем строків для накладення адміністративного стягнення є безпідставними. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем дотримано порядок притягнення позивача до відповідальності та правомірно визнано його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та винесено постанову від 01 жовтня 2020 року № 0197/40800/20 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 191 397,51 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем надано належні докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови, які жодним доказом не спростовані позивачем. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.