Постанова 4855 № 758/14512/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/14512/20 Головуючий у І інстанції - Петров Д.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Оксененка О.М., Шурка О.І., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Енергетичної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування наступних постанов у справах про адміністративне правопорушення: - постанови № 0055/90301/18 від 15.02.2019 про стягнення штрафу в розмірі 45 809 086,41 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0054/90301/18 від 15.02.2019 про стягнення штрафу в розмірі 8 330 204,01 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0056/90301/18 від 15.02.2019 про стягнення штрафу в розмірі 29 059 129,50 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0049/90301/18 від 14.12.2018 про стягнення штрафу в розмірі 13 778 934,33 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0050/90301/18 від 14.12.2018 про стягнення штрафу в розмірі 25 183 177,68 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0048/90301/18 від 14.12.2018 про стягнення штрафу в розмірі 43 774 957,98 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0047/90301/18 від 14.12.2018 про стягнення штрафу в розмірі 29 373 828,60 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0046/90301/18 від 14.12.2018 про стягнення штрафу в розмірі 10 293 237,84 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0037/90301/18 від 13.11.2018 про стягнення штрафу в розмірі 10 138 096,65 грн. з ОСОБА_1 ; - постанови № 0038/90301/18 від 13.11.2018 про стягнення штрафу в розмірі 3 277 261,74 грн. з ОСОБА_1 , та закрити провадження у справах про порушення митних правил. Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Енергетичної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі вказано про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач не був належно повідомлений про розгляд справ про порушення митних правил, спірних постанов не отримував, а відтак наявні законні підстави для скасування оскаржуваних постанов у справах про адміністративні правопорушення. Енергетичною митницею Держмитслужби подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи. Згідно з ч. 4 ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, Враховуючи вищевикладені норми законодавства. України, відповідними листами митниці ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справ про порушення митних правил, що, зокрема, підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення особисто Позивачу - ОСОБА_1 . Також вказано, що якщо під час розгляду справи про порушення митних правил особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, була відсутня або в разі відмови особи, щодо якої винесено постанову, одержати копію постанови, остання надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (за місцем проживання або фактичного перебування). Відтак, листами митниці Позивачу направлено примірники постанов в справі про порушення митних правил, які були особисто отримані Позивачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. А отже, Позивач був поінформований про дату, час та місце розгляду справ про порушення митних правил та особисто отримав копії оскаржуваних постанов, що спростовує його посилання, викладені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суддя суду першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву, виходив з того, що Позивач був поінформований про дату, час та місце розгляду справ та отримав копії оскаржуваних постанов відповідно 28.11.2018 року, 03.01.2019 року та 26.02.2019 року. Відтак, десятиденний строк звернення до суду Позивачем пропущено, оскільки з матеріалів справи вбачається, що останній був обізнаний про день, час та місце розгляду справ про порушення ним митних правил, а крім того ним було отримано копії постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень, а інші підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними - відсутні. З урахуванням наведеного, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та не надано суду доказів поважності причин його пропуску. Колегія суддів погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке. Імперативними приписами ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Статтею 526 Митного кодексу України визначено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Правова позиція Позивача висловлена, зокрема, в апеляційній скарзі стосується того, що Позивач не був належно повідомлений про розгляд справ про порушення митних правил, спірних постанов не отримував, а відтак наявні законні підстави для скасування оскаржуваних постанов у справах про адміністративні правопорушення. Колегія суддів зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19. Разом з тим, відповідних пояснень щодо причин пропуску строку оскарження Позивачем при зверненні до суду не наведено, а твердження останнього стосовно неналежного повідомлення про розгляд справ про порушення митних правил, та неотримання спірних постанов колегія суддів відхиляє, позаяк Позивач не надає жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку свідчили про обґрунтованість таких тверджень. Вказане в сукупності, на переконання колегії суддів, свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків Позивачем при зверненні з даним адміністративним позовом до адміністративного суду та підтверджує обґрунтованість висновків судді суду першої інстанції. Оцінюючи твердження Позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст.171 КАС У країни, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Колегія суддів враховуючи вищевикладене приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції правомірно залишив позов ОСОБА_1 без розгляду, оскільки останнім не було подано жодних доказів, які б надавали підстави вважати причини пропуску строку звернення з адміністративним позовом до адміністративного суду поважними. Крім того, виходячи з наявних матеріалів у справі, колегія суддів вважає, що у Позивача було достатньо часу для реалізації права на судовий захист. Так, суддя суду першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи вірно встановив наступне. Листом митниці від 06.02.2019 № 28-70-20/46 ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справ про порушення митних правил від 12.10.2019 № 0054/90301/18, № 0055/90301/18 та № 0056/90301/18. Наведене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421504886412 (т. 1 а.с. 106). Листом митниці від 10.12.2018 № 28-70-20/414 ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справ про порушення митних правил від 06.09.2018 № 0046/90301/18, № 0047/90301/18, № 0048/90301/18, № 0049/90301/18 та № 0050/90301/18. Наведене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421504063947 (т. 1, а.с. 132). Листом митниці від 31.10.2018 № 28-70-20/356, 357, 360 та 361 ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справ про порушення митних правил від 19.07.2018 № 0037/90301/18, № 0038/90301/18. Наведене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421504886595 (т. 1, а.с. 191). Разом з тим, листами митниці від 15.02.2019 № № 28-70-20/71, 72 та 73 ОСОБА_1 було направлено копії постанов в справі про порушення митних правил від 15.02.2019 № 0054/90301/18, № 0055/90301/18 та № 0056/90301/18. Факт отримання Позивачем 26.02.2019 вказаних постанов підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421504539291 (т. 1, а.с. 104). Листами митниці від 14.12.2018 ОСОБА_1 було направлено копії постанов в справі про порушення митних правил від 06.09.2018 № 0046/90301/18, № 0047/90301/18, № 0048/90301/18, № 0049/90301/18 та № 0050/90301/18. Факт отримання Позивачем 03.01.2019 вказаних постанов підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421504064595 (т. 1, а.с. 130). Листами митниці від 15.11.2018 № № 28-70-20/6-3817, 3818 ОСОБА_1 було направлено копії постанов в справі про порушення митних правил від 13.11.2018 № 0037/90301/18, № 0038/90301/18. Факт отримання Позивачем 28.11.2018 вказаних постанов підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421504066458 (т. 1, а.с. 181). Таким чином виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції, що Позивач був належно проінформований про дату, час та місце розгляду справ та отримав копії оскаржуваних постанов - 28.11.2018 року, 03.01.2019 року та 26.02.2019 року відповідно, чого останнім не спростовано жодними належними доказами ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи. Також колегія суддів критично оцінює посилання Позивача в апеляційній скарзі, зокрема, на таке. Стаття 526 МК України встановлює відповідні гарантії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності бути належними чином повідомленою про розгляд справи та приймати участь в її розгляді. Зокрема з цієї правовою нормою встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Відповідно до п. 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 (далі - Правила), реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Згідно п. 92 Правил підлягають доставці додому: прості поштові відправлення; рекомендовані поштові картки, листи, відправлення для сліпих, дрібні пакети, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів; відправлення "EMS", крім тих, на вкладення яких нараховані митні платежі. Пунктом п. 99 Правил встановлено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом. За змістом п. 105 Правил, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), Дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. Пунктом 106 Правил встановлено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що особа вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у розумінні ст. 526 МК України, у тому разі, коли їй не лише направлено на адресу повідомлення, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку, що і має місце в спірних правовідносинах, позаяк Енергетичною митницею Держмитслужби належно доведено факт повідомлення Позивача про розгляд вищевказаних справ про адміністративні правопорушення, та факт вручення оскаржуваних постанов. Колегія суддів відхиляє твердження Позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що його клопотання щодо витребування оригіналів повідомлень про вручення поштових відправлень та оригіналів описів поштових відправлень не були належно розглянуті судом першої інстанції, з огляду на таке. Приписами ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок», зокрема, передбачено, що оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання. У разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення (поштові перекази) вони повертаються відправникам. У разі неможливості вручити адресатам та відправникам поштові відправлення (поштові перекази) вони зберігаються в об`єктах поштового зв`язку протягом шести місяців з дня їх приймання. Пунктом 119 Правил також визначено, що невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання. Протягом зазначеного строку відправник/адресат може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом. В контексті зазначених положень нормативно-правових актів вбачається, що законодавцем передбачено шестимісячний строк зберігання поштових відправлень та, відповідно, повідомлень про вручення поштових відправлень, що вказує на необгрунтованість тверджень ОСОБА_1 , який ініціював питання про витребування відповідних доказів із суттєвим пропуском встановленого шестимісячного строку. Крім того, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Так, відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі " Перетяка та Шереметьєв проти України"). Керуючись практикою ЄСПЛ, необхідно зауважити, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосудця та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. У контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав та вирішення питання поновлення строків на таке звернення у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника. Строки звернення до суду із адміністративним позовом регламентовані ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальний закон не пов`язує з конкретною датою, якою підтверджено отримання інформації про порушення прав, свобод чи інтересів, а вказує день коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про те, що Позивач протягом 2018 та 2019 років належно повідомлявся про факт притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Натомість з відповідним позовом Позивач звернувся до адміністративного суду лише 21 грудня 2020 року, тобто з суттєвим пропуском встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України десятиденного строку. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду Позивач не вказав, а будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивної неможливості звернутися до адміністративного суду раніше останнім в апеляційній скарзі також не зазначено. Об`єктивні причини, які унеможливили Позивачу звернутися з даним адміністративним позовом до адміністративного суду у встановлений законом строк - відсутні. Підстави пропуску строку на звернення до суду за захистом своїх прав можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 року у справі № 420/1813/19. Крім того, рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, у п.45 якого зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов`язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п`ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право ла звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33). Відтак, колегія суддів, враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України погоджується з висновком судді суду першої інстанції, що вказує на правомірність залишення позовної заяви без розгляду та зазначає, що оскаржувана ухвала судді Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків судді суду першої інстанції. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 286, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: О.М. Оксененко О.І. Шурко