Постанова 4855 № 640/12076/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12076/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Федорчук А.Б. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року ( розглянута у відкритому судовому засідання, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня ) у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 28 квітня 2020 року №60793551, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 28 квітня 2020 року №60793551, прийняту Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення суду в межах виконавчого провадження №60793551 не виконано у зв`язку з тим, що Офіс позбавлений технічної можливості виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року у справі №826/3513/17, оскільки ДФС України є власником інформаційно-телекомунікаційної системи та адміністратором програмного забезпечення щодо функціонування системи та ведення інтегрованих карток платників податків. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене та у зв`язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби замінити на Офісу великих платників податків ДПС. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Офісу великих платників податків ДПС про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою КМУ від 1906.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів ДПС» утворено Офіс великих платників податків ДПС. 30.07.2019 року відбулась державна реєстрація юридичної особи - Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471), яка є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС, як орган виконавчої влади. Згідно наказу Офісу великих платників податків ДПС №9 від 29.08.2019 року «Про початок діяльності Офісу великих платників податків ДПС» розпочато виконання Офісом великих платників податків ДПС повноваження Офісу великих платників податків ДФС. Таким чином, Офіс великих платників податків ДПС почав діяльність , як орган виконавчої влади, та є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 №

893. Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС. Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС. Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС. Відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. Відтак, Офісом великих платників податків ДПС підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Офісу великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження №60793551 з примусового виконання виконавчого листа №826/3513/17, виданого 29 серпня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва щодо зобов`язання Офісу великих платників податків ДФС внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої у період з 12 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 125 559,39 грн. 09 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа та боржнику, тобто Офісу великих платників податків ДФС, надано 10 робочих днів на виконання рішення суду. У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 03 лютого 2020 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100,00 грн. та повторно надано боржнику десятиденний строк на виконання рішення суду. Зважаючи на те, що станом на 28 квітня 2020 року інформацію про виконання рішення суду в повному обсязі боржником не надано, державним виконавцем 28 квітня 2020 року прийнято постанову про накладення штрафу на Офіс великих платників податків ДФС у розмірі 10 200,00 грн. Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Тобто, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною 1 статті 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку для добровільного виконання рішення перевіряє його виконання та у випадку якщо рішення за яким було відкрито виконавче провадження не було виконано виносить постанову про накладення на боржника - юридичну особу штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що підставою для прийняття рішення про накладення штрафу за невиконання судового рішення є невиконання такого рішення виключно за відсутності поважних причин такого невиконання. Поважними в розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення. Колегія суддів зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №821/1568/16. Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17. Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи встановлено, що у виконавчому документі від 29 серпня 2019 року, виданому Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/3513/17 на позивача як боржника покладено обов`язок внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої у період з 12 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 125 559,39 грн. Виходячи з фактичних обставин справи, зокрема, надаючи оцінку поважності причин невиконання Офісом великих платників податків ДФС рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року по справі №826/3513/17, колегія суддів враховує, що з метою виконання даного судового рішення позивач листами від 20 червня 2019 року №3952/8/28-10-44-02-05, від 19 липня 2019 року №4659/8/28-10-44-02-05 та від 16 грудня 2019 року №2145/8/28-10-44-02 звертався до Державної фіскальної служби України (зокрема, Департаментів моніторингу доході та обліково-звітних систем; Департаменту податків і зборів юридичних осіб) щодо розробки механізму або внесення змін до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої у період з 12 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 125 559,39 грн. При цьому, вказані листи містять посилання на те, що у Офісу великих платників ДФС відсутня технічна можливість внести такі зміни до картки особового рахунку платника податку. Матеріали справи доказів надання ДФС України відповідей на вказані листи позивача не містять. Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано ні доказів надіслання, ні доказів отримання Державною фіскальною службою України листів від 20 червня 2019 року №3952/8/28-10-44-02-05, від 19 липня 2019 року №4659/8/28-10-44-02-05 та від 16 грудня 2019 року №2145/8/28-10-44-02. Також позивачем не надано доказів повідомлення державного виконавця про вжиття ним як боржником заходів щодо виконання рішення суду, в т.ч. і про надіслання до ДФС України вищевказаних листів. Крім того, вимогами ст.ст. 31, 33 Закону №1404-VIII передбачено право звернення сторони виконавчого провадження із заявою про роз`яснення відповідного судового рішення та/або із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, однак докази такого звернення до суду матеріали справи також не містять. Так, ч. 3 ст. 33 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Вказані положення Закону №1404-VIII кореспондують з вимогами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту частини 3 якої підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. В той же час, матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем як учасником справи №826/3513/17 та боржником виконавчого провадження №60793551 законодавчо наданого права на звернення до суду із відповідною заявою щодо встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Вжиті заходи у вигляді надсилання листів від 20 червня 2019 року №3952/8/28-10-44-02-05, від 19 липня 2019 року №4659/8/28-10-44-02-05 та від 16 грудня 2019 року №2145/8/28-10-44-02 до Державної фіскальної служби України, доказів надсилання яких матеріали справи не містять, не призвели до фактичного виконання рішення суду у справі №826/3513/17 та, на думку колегіяї суддів, не є вичерпними та достатніми заходами, які вчинені позивачем як боржником з метою такого виконання. Окрім зазначеного, колегія суддів зазначає, що застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. З урахуванням того, що позивачем не надано доказів наявності поважних причин щодо невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, зважаючи, що факт невиконання судового рішення у справі №826/3513/17 не заперечується позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль