Постанова 4851 № 480/7813/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 р.Справа № 480/7813/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2020, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 28.12.20 року по справі № 480/7813/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонд державного майна України третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про скасування наказу, визнання рішення суду не виконаним та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду державного майна України, 3-тя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ № 375-р від 16.10.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 »; - визнати Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 480/2172/19 в частині скасування наказу № 153-р від 16.05.2019 та поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області не виконаним; - стягнути з ФДМУ моральну шкоду у розмірі 117 647,00 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року провадження у справі № 480/7813/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про скасування наказу, визнання рішення суду не виконаним та стягнення моральної шкоди - закрито. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що судом не було враховано те, що подання адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України від 16.10.2020 року № 375-р "Про поновлення ОСОБА_1 " як такого, що порушує її право на працю, було обумовлено нормами статті 11 Закону України "Про державну службу". Подання цього позову здійснено на підставі ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачені загальні способи звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах. Вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди обгрунтовано приписами ч. 5 ст. 21 КАС України, якою передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Вважає, що ані предмет, ані підстави, з яких були подані адміністративні позови до суду у справах № 480/2172/19 та № 480/7813/20 не є тотожними. Відповідач та третя особа подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Позивач надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 480/2172/19, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, скасовано наказ ФДМУ № 153-р від 16.05.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; зобов`язано ФДМУ поновити позивача на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 97051, 50 грн. З метою виконання вказаного рішення, беручи до уваги припинення юридичної особи Регіонального управління Фонду державного майна України по Сумській області та відсутність механізму поновлення працівника на посаді припиненої юридичної особи, ФДМУ ввело посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області у новоствореній юридичній особі Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях. Наказом № 375-р від 16.10.2020, на цю посаду була поновлена ОСОБА_1 , про що зроблені відповідні записи у трудовій книжці. Позивач, вважаючи таке поновлення протиправним, оскільки посада, на яку її поновлено, не є рівнозначною тій посаді, з якої її незаконно звільнили, звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Частинами 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу; та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Указані висновки корелюються з висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19 та від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15. З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 04.11.2019 Сумським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 480/2172/19, яким: скасовано наказ ФДМУ № 153-р від 16.05.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; зобов`язано ФДМУ поновити позивача на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 97051, 50 грн. Вказане рішення, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, залишено без змін. Позивач зазначає, що згідно з приписами діючого законодавства, поновлення незаконно звільненого працівника на посаді за рішенням суду, вимагає від роботодавця: видати відповідний наказ про поновлення на роботі відповідно до рішення суду, зазначивши у цьому наказі про скасування наказу про звільнення; допустити працівника до роботи, яку він виконував раніше, вилучити з кадрових документів всі записи, пов`язані з незаконним звільненням; та виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу. Тобто, роботодавець зобов`язаний відновити таке становище незаконно звільненого працівника, яке існувало до моменту незаконного звільнення. В той же час, 26.10.2020 позивача було ознайомлено з наказом ФДМУ № 375-р від 16.10.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 ». Зі змісту цього наказу з`ясовано, що всупереч Рішенню суду від 04.11.2019 по справі № 480/2172/19, відповідач поновив ОСОБА_1 на іншій посаді, а саме: на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях. На думку позивача, таке поновлення є протиправним, оскільки посада, на яку її поновлено, не є рівнозначною тій посаді, з якої її незаконно звільнили. При цьому, посади у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, які є рівнозначними тій посаді, на яку позивача поновлено Рішенням суду від 04.11.2019 по справі № 480/2172/19, не пропонувались. Таким чином, колегія суддів зазначає, що, оскаржуючи вказаний наказ про поновлення у даній справі, позивач стверджує про його протиправність, з огляду на невиконання Рішення суду від 04.11.2019 у справі № 480/2172/19. Отже, з огляду на предмет позову у справі, яка розглядається, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання Рішення суду від 04.11.2019 у справі № 480/2172/19. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У цій справі відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Фактично, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі № 480/7813/20. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року по справі № 480/7813/20 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 480/7813/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 25.03.2021 року