Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 234/20297/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року справа №234/20297/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року (повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року в м. Краматорськ) у справі № 234/20297/19 (суддя в І інстанції Нейло І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 3 роти Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції у Донецькій області лейтенанта поліції Позднухова Дмитра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції про встановлення правосуб`єктності, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, УСТАНОВИВ: 28.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Позднухова Дмитра Вікторовича (далі Інспектор) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. 30.03.2020 ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, додатково пред`явивши позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції, в якому просив встановити правосуб`єктність Департаменту патрульної поліції, визнати протиправною та скасувати постанову серія ДПО 18 № 707408 від 25.11.2019, справу закрити. Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що постановою Інспектора серії ДПО 18 № 707408 від 25.11.2019 у справі про адміністративне правопорушення, його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, з причини не виконання вимоги знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено". Позивач не погодився із вказаним звинуваченням, оскільки вимогу зупинки виконав. Позивач вважає, що постанова є незаконною та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки Інспектор не надав доказів, які б вказували на порушення ним Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР). При цьому, позивач вказує, що оскаржувана постанова була винесена особою без відповідних повноважень, з порушенням процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності, крім того вважає, що працівник патрульної поліції Позднухов Д.В. та Департамент патрульної поліції не мають відповідних повноважень на притягнення його до адміністративної відповідальності. Ухвалою Краматорського міського суду від 31.03.2020, за клопотанням позивача, до участі у справі було залучено співвідповідача Департамент патрульної поліції. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду та направити справу для розгляду по суті до іншого суду, утвореного законом, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити або скасувати оспорювану постанову суб`єкта владних повноважень. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. 25.11.2019 Інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО 18 № 707408 від 25.11.2019, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та ч. 1 ст. 122 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. У постанові зазначено, що 25.11.2019 о 15 год. 29 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 210700-20", д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Краматорську на перехресті вул. Дружби та вул. Ювілейна, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", та під час перевірки документів не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 8.4«б» та п.п. 2.1«г» ПДР України. Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VІІІ) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Пунктом 8 розділу ІІІ Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України 03 вересня 2019 року № 887) серед функцій Департаменту передбачено прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень. Пунктом 7 розділу ІІ Положення про батальйон патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції 26.06.2018 № 2922, серед функцій батальйону визначено здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень. Таке право, в тому числі шляхом складення постанови на місці вчинення правопорушення, підтверджено численними рішеннями Верховного Суду, зокрема, постановою від 04 квітня 2018 року в справі № 523/6540/16. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є працівником поліції, має спеціальне звання «лейтенант поліції» (а.с.32,40), а тому має повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП. Отже, позивачем не доведено відсутність компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень - працівника патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище положень законодавства. Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху протокол про адміністративне правопорушення не складається. Зважаючи на викладене, суд вважає, що у даній справі інспектор патрульної поліції Позднухов Д.В. діяв в межах компетенції, склавши оскаржувану постанову за місцем його вчинення, тому суд не приймає зауважень позивача, що відповідачем був порушений процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо позовної вимоги про визнання дій інспектора поліції незаконними та протиправними суд зазначає, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, дії інспектора патрульної поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені КУпАП, Законом № 580-VІІІ, що має наслідком прийняття відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними. Щодо суті правопорушень. Відповідно до підпункту "б" пункту 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, на знаки пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. Згідно із п. 2.2 підрозділу "Знаки пріоритету" розділу 33 ПДР, знак "Проїзд без зупинки заборонено" забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. Пунктом 21.4 статті 21 цього ж Закону визначено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, установлену законом. Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 2.1 «ґ» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.4 «а» ПДР, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Частиною першою статті 122 КУпАП та частиною першою статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та відповідно за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки … поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач 25.11.2019 керував транспортним засобом та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", після чого був зупинений працівниками поліції. На вимогу поліцейського позивач, страховий поліс не надав. Факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП відповідачем повністю доведено, оскільки відеозапис правопорушень разом з фото таблицями організації дорожнього руху на перехресті вул. Дружби та вул. Ювілейна в м. Краматорську, які надані відповідачем, чітко відображає факт нездійснення позивачем повної зупинки транспортного засобу на вимогу знаку "Проїзд без зупинки заборонено" та відсутність у позивача поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зокрема, з відеозапису чітко вбачається рух без зупинки на перехресті транспортного засобу, яким виявився автомобіль "ВАЗ 210700-20", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача. Відповідачем надано також відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 підтвердив відсутність у нього полісу страхування, у зв`язку з чим він не надавався поліцейському. При цьому вимоги пред`явити службове посвідчення водій не висловлював. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказом у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху. У відповідності до ст. 40 Закону № 580-VІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. З урахуванням наведеного, такому технічному засобу/приладу як відеореєстратор, суд надає оцінку відповідно вимог ст. 251 КУпАП, тому його показання є належним доказом по справі у розумінні КАС України. Досліджений відеозапис є цільним, безперервним, автомобіль позивача від моменту правопорушення до повної зупинки знаходиться в кадрі, чітко ідентифікується, визначаються символи номерного знаку. Отже, відеозапис є належним доказом, що спростовує доводи апелянта про прийняття відповідачем спірної постанови на основі припущень. Слід також окремо зауважити, що про не вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП (за не пред`явлення полісу страхування), апеляційна скарга взагалі не містить доводів. Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Така правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справі № 465/6677/16-а від 21 листопада 2018 року, у справі № 524/126/17 від 16 серпня 2019 року, у справі № 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, у справі № 545/3654/16-а від 19 лютого 2020 року. Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне. Між сторонами в цій справі відсутні як цивільні, так і господарські правовідносини, тому посилання апелянта на акти цивільного та господарського законодавства (судову практику з цих питань) є незмістовними. Твердження позивача про порушення ст. 38 КУпАП щодо строку накладення адміністративного стягнення є помилковими, оскільки таке стягнення накладено в день вчинення правопорушення, а подальше оскарження відповідної постанови не змінює дати накладення штрафу. Статус, правоздатність та дієздатність Департаменту патрульної поліції встановлена при вирішенні цієї справи по суті, тому апеляційний суд не вбачає процесуальних порушень. Укладення будь-яких угод цим органом з територіальною громадою міста Краматорська в спірних правовідносинах діюче законодавство не вимагає. Цей Департамент не відноситься до органів місцевого самоврядування. Краматорський міський суд входить до системи місцевих судів загальної юрисдикції, а ОСОБА_2 є суддею цього суду, про що наявна інформація в загальнодоступних джерелах, тому відсутні правові підстави для висновку щодо розгляду цієї справи неповноважним судом. Відсутні також підстави стверджувати і про обґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Нейло І.М. Записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як щодо Департаменту патрульної поліції, так і щодо Краматорського міського суду та Кабінету Міністрів України є чинними, а доводи щодо протиправності вчинення таких записів не охоплюються предметом розгляду в цій справі, як щодо незаконності постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України». Порушень норм процесуального права, які б свідчили про необхідність обов`язкового скасування рішення місцевого суду, колегією суддів не виявлено. Інших доводів, які б заслуговували на увагу та які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, понесені ним витрати у вигляді сплаченого судового збору не підлягають відшкодуванню. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року у справі № 234/20297/19 залишити без змін. Повне судове рішення 25 березня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук