Постанова Волинський апеляційний суд № 159/6478/20

Справа № 159/6478/20 Провадження №33/802/255/21 Головуючий у 1 інстанції:Панасюк С. Л. Категорія:ст. 124 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 , захисника Степанюка О.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Степанюка О.В. подану в інтересах особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2021 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює у ТзОВ «Галактика Авто» механіком, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 гривні. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10.12.2020 року, о 08 год. 25 хв., на автодорозі М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, 91 км., керував автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «KRONE», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки «SKODA», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі учасників ДТП отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пунктів 2.3б, 12.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції захисник ОСОБА_1 - Степанюк О.В. подав апеляційну скаргу, свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, висновки суду, викладені в рішенні суду є таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого суд прийшов помилкового висновку про наявність в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. Вказує, що судом першої інстанції було всупереч закону фактично вчинено дії по збиранню доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 . Так, судом було винесено постанову про повернення протоколу про адміністративне правопорушення від 10.12.2020 року, складеного на місці події, та усіх інших матеріалів справи, з метою оформлення нового протоколу з метою усунення недоліків, при цьому з врахуванням ряду вказівок суду. У вказаній постанові судом було прямо зазначено пункт ПДР, який було порушено ОСОБА_1 і який є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Разом з тим, у своєму рішенні суд вказав на ту обставину, що суть правопорушення не конкретизована. На виконання постанови суду інспектором поліції 27.01.2021 року було складено новий протокол. Вказаний протокол і став фактично доказом вини його підзахисного. При цьому, судом було залишено поза увагою ту обставину, що останній складено з порушенням ст. 254 КУпАП. З врахуванням вищевказаного, та того, що безпосередньою причиною ДТП, яка відбулася 10.12.2020 року є неналежний стан утримання дорожнього покриття, що і призвело до негативних наслідків, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати його не винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративногь правопорушення. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 та його захисника Степанюка О.В., які подану апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів підтримали та просили задовольнити, потерпілого, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити без задоволення, суддя приходить до наступного висновку. Перш за все, що стосується доводів захисника з приводу обставин скерування справи на доопрацювання, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ст. 278 КУпАП суддя при підготовці справи до розгляду вирішує питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи. Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції від 06 січня 2021 року, своє рішення суддя мотивував тим, що суть правопорушення не конкретизована, що фактично позбавляє суд можливості повно та об`єктивно розглянути дану справу. При цьому, у резолютивній частині, суддя будь-яких вказівок з приводу викладу обставин, кваліфікації дій та саме обов`язку складання органом поліції протоколу не зазначав, а лише вказав на саму процедуру доопрацювання з метою з`ясування обставин справи з участю заінтересованих осіб. Під час винесення вищевказаної постанови судом враховано, що закон не забороняє протягом строку накладення адміністративного стягнення складати новий протокол про адміністративне правопорушення, з тим щоб усунути недоліки попередньо складеного протоколу у випадку, коли на ці недоліки вказує саме суд. Така практика необхідна для того щоб забезпечити права не лише особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а й інших осіб, які визнані потерпілими і яким адміністративним правопорушенням завдані збитки. Ці особи не можуть бути заручниками невірно складеного протоколу. Повинен існувати процесуальний механізм виправлення недоліків протоколу, такий, який існує, наприклад, у кримінальному процесі, коли прокурор має право внести зміни в обвинувачення, в тому числі і ті, які його обтяжують, і при цьому складає новий обвинувальний акт. З такими доводами повністю погоджується і апеляційний суд, і вважає, що протокол від 27.01.2021 року складений в ході доопрацювання, в присутності ОСОБА_1 , повністю відповідає вимогам ст. 254 КУпАП. За змістом ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Дані вимоги Закону та роз`яснення пленуму ВСУ суддею першої інстанції при розгляді справи були дотримані. Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України за обставин викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №354222 від 27.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.3б та п.12.1 ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП. За змістом ст.124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. В пунктах 2.3б та п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, передбачено, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. З аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР України вбачається, що відповідальність за ст.124 КУпАП може настати лише для учасника дорожнього руху, який порушив Правила дорожнього руху і внаслідок чого виникло пошкодження, зокрема транспортного (их) засобу (ів), тобто наявний причинно-наслідковий зв`язок. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). В ході розгляду справи ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується не визнавав. При цьому пояснював, що він 10.12.2020 року, о 08 год. 25 хв., на автодорозі М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, 91 км. керував автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 . Їхав зі швидкістю 30-35 км./год. Був невеликий дощ та низька температура повітря, в зв`язку з чим була ожеледиця, а дорожнє покриття було слизьким. Його автомобіль раптово занесло та почало розвертати, керувати ним стало неможливо, в результаті чого відбулось зіткнення з вантажним автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку. Вважає причиною того, що його автомобіль занесло та розвернуло є неналежний стан дорожнього покриття, викликаний погодними умовами. Його вини у дорожньо-транспортній пригоді немає. Проте такі його доводи до уваги не приймаються з огляду на наступне. Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, стверджується дослідженими судом доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР№ 354222 від 27.01.2021 року; - схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.12.2020 року, в якій зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортних засобів після ДТП, характер механічних пошкоджень транспортних засобів, який підписаний без зауважень ОСОБА_1 ; - письмовими поясненнями ОСОБА_3 , який являється іншим учасником ДТП. Разом з тим, вина ОСОБА_1 доводиться і поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який при апеляційному розгляді справи вказав, що 10 грудня 2020 року близько 08 години слідував своїм автомобілем зі швидкістю біля 40 км./год. в напрямку м. Ковеля. Попереду нього рухався автомобіль «ВАЗ». Раптово, під час руху, останнього стало заносити вправо, а потім вліво і «викинуло» на зустрічну смугу, де рухався вантажний автомобіль «DAF», з яким відбулось зіткнення. Коли водій автомобіля «DAF» став різко гальмувати, його транспортний засіб занесло на його смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення і з безпосередньо його автомобілем «SKODA», після чого автомобіль злетів в кювет. Враховуючи обставини справи вважає, що водій автомобіля «ВАЗ» рухався з неправильно вибраною швидкістю або був в неналежному технічному стані, оскільки як до ДТП так і після нього на цій ділянці автодороги продовжувався рух інших транспортних засобів як в зустрічному так і попутному напрямку. Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи. При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи захисника Степанюка О.В. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення ним п.п. 2.3б та 12.1 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Твердження апелянта, що безпосередньою причиною ДТП, яка відбулася 10.12.2020 року є неналежний стан утримання дорожнього покриття, до уваги не приймаються, оскільки такі обставини не звільняють ОСОБА_1 , як особу, яка керує джерелом підвищеної небезпеки, від обов`язку враховувати, що в даному випадку дорога не була розчищена і посипана сумішшю, а також враховувати технічний стан свого автомобіля за таких умов, і обрати при цьому безпечну для нього швидкість. А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності та постановив законне судове рішення про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Таким чином, постанова судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2021 року є законною та такою, що винесена відповідно до вимог КУпАП, так як підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні. Не було здобуто таких, і в ході апеляційного розгляду справи. А відтак, апеляційну скаргу захисника Степанюка О.В. подану в інтересах особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді - без змін відповідно до ст.294 КпАП України. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Степанюка О.В. подану в інтересах особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк