Постанова Чернігівський апеляційний суд № 738/1579/20

Справа № 738/1579/20 Головуючий у 1 інстанції Савченко О. А. Провадження № 33/4823/129/21 Категорія - 130 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд у відкритому судовому засіданні у залі суду, у складі судді судової палати у кримінальних справах Баглая І.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Омельяненко Л.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року. Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого соціальним працівником в Центрі комунальних послуг Менської міської ради, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. Місцевим судом ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні пункту 2.5. Правил дорожнього руху яке виразилося у керуванні ним, із явними ознаками наркотичного сп`яніння, автомашиною ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , 28 листопада 2020 року, о 00 год. 15 хв., по вул. 8 Березня, у м. Мена і відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що місцевий суд розглянув справу без ретельного з`ясування обставин справи, та не надав належної оцінки доказам. Факт перебування в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння ним було не визнано, і тому він погодився пройти огляд в лікарні, що підтверджується відеозаписом. Зазначає, що йому не було роз`яснено підстави та причини необхідності проходження медичного огляду та наслідки відмови від такого проходження, а навпаки працівники поліції схиляли його до відмови від проходження медичного огляду. Розгубившись, під тиском працівників поліції він відмовився їхати до лікарні та не наважився ставити свій підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказує, що відеозапис не містить жодних доказів ознак перебування його в стані сп`яніння та відмови у встановленому порядку пройти медичний огляд, а тому за відсутності інших доказів його вини повинен розцінюватися виключно, як доказ відсутності події такого правопорушення. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні не визнав, з обставинами викладеними в протоколі не погодився та просив провадження у справі щодо нього закрити. Із матеріалів справи, пояснень ОСОБА_1 і його адвоката та доводів апеляційної скарги видно, що вона не обґрунтована. Натомість його вина у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується наявними доказами, яким місцевий суд надав належну оцінку. У відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність. Факт скоєння інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 узгоджується з іншими наявними доказами та підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 470979 від 28.11.2020, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Менської ЦРЛ з відміткою часу 00 год. 25 хв. 28.11.2020,; письмовими поясненнями свідків, які зазначили, що ОСОБА_1 відмовився у їх присутності від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, надати пояснення та від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було роз`яснено підстави та причини необхідності проходження медичного огляду та наслідки відмови від такого проходження, а навпаки схиляли його до відмови від проходження медичного огляду, не приймаються до уваги, оскільки переглянуті апеляційним судом відеоматеріали є достатніми, та свідчать, що ОСОБА_1 працівники поліції запропонували проїхати на освідування до лікарні, оскільки останній мав ознаки наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці ока. ОСОБА_1 були роз`ясненні наслідки відмови від проходження огляду в установленому законом порядку, а саме те, що у разі відмови від проходження медичного огляду в установленому законом порядку, буде складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Проте, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду в лікарні в присутності двох свідків, а також від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу працівниками поліції щодо нього не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Заява ОСОБА_1 про недопустимість доказів голослівна, як і його намагання ввести апеляційний суд в оману щодо фактичних обставин справи, зокрема, що він під тиском працівників поліції відмовився їхати до лікарні на освідування, бо жодним доказом не підтверджується. З огляду на зазначене, слід визнати, що доводи ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної постанови, у справі не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 без змін Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяІ. П. Баглай