Постанова Запорізький апеляційний суд № 328/1694/20

Дата документу 24.03.2021 Справа № 328/1694/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 328/1694/20 Провадження №22-ц/807/717/21 Головуючий в 1-й інстанції - Курдюков В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О. В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року, ухвалене м. Токмак (повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просила: розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим №2325282800:15:001:0048 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 08 грудня 2009 року №041028000329 зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайонному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК» у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , заборгованість по орендній платні за користування земельною ділянкою у розмірі 26068 гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 8 565,92 гривень, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 704 гривні та суму інфляційних витрат у розмірі 4 600, 26 гривень, всього 39 938, 58 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Позов обґрунтований тим, що 08 грудня 2009 року між позивачем, як землевласником та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки право на яку посвідчене державним Актом серії ЯЕ № 057748 від 22 квітня 2008 року розміром 6,1001 га. Договір оренди від 08 грудня 2009 року №041028000329 зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайонному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК». Відповідно до п. п. 3.1., Договору, договір був укладений строком на 49 років. Починаючи з моменту укладення Договору оренди з 2009 року протягом тривалого часу на протязі майже 10 років, відповідач не сплачує орендну платню за орендовану земельну ділянку, чим систематично грубо порушує умови Договору а також вимоги діючого цивільного та земельного законодавства. За таких підстав, позивач вважає що Договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2009 року №041028000329 зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайонному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК» підлягає розірванню за рішенням суду. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельної ділянки задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки з кадастровим №2325282800:15:001:0048 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 08 грудня 2009 року №041028000329 зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайонному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК» у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , заборгованість по орендній платні за користування земельною ділянкою у розмірі 26 068 гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 8 565,92 гривень, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 704 гривні та суму інфляційних витрат у розмірі 4 600, 26 гривень, всього 39 938, 58 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що 03.01.2010 року відповідач у повному обсязі сплатив розмір орендної плати за період дії договору, про що було складено розписку, і даний факт не заперечується позивачем у справі, тому безпідставними є висновки суду щодо порушень умов договору і систематичної несплати орендної плати, а відповідно відсутні підстави для задоволення вимог позивача. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Новомиколаївської сільської ради у 1995 році позивачу надано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в умовних кадастрових гектарах, як колишньому члену КСП «Дружба». Згідно розпорядження голови Токмацької РДА від 14 жовтня 2005 року на земельну ділянку позивача виготовлена технічна документація і земельна ділянка виділена в натурі. 22 квітня 2008 року позивач отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку. Право власності позивача на земельну ділянку розміром 6, 1001 га., що знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради посвідчене державним актом серії ЯЕ № 057748 від 22 квітня 2008 року. 08 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки право на яку посвідчене державним Актом серії ЯЕ № 057748 від 22 квітня 2008 року розміром 6, 1001 га. Договір оренди від 08 грудня 2009 року №041028000329 зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайоиному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК». Відповідно до п. п. 3.1., Договору, строк договору - 49 років. Згідно до п.п. 4.

1. Орендна плата за користування земельною ділянкою, становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 2 606, 84 грн. щорічно. Відповідно до п.п. 4.3., орендна плата вноситься в строк до 1 грудня кожного відповідного року. П.п. 4.6. Договору передбачено, що у разі невнесення орендної платні у строки визначені цим Договором, сплачується пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач стверджує, що відповідач орендну плату за договором не сплачує декілька років поспіль, що є підставою для розірвання договору оренди. На підтвердження належного виконання договірних обов`язків зі сплати орендної плати відповідач надав Доповнення до договору оренди землі від 03.01.2010 року, який необхідно розцінювати як розписку про отримання позивачем орендної плати. Вказаний документ містить відомості про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 орендної плати у сумі 129690,28 гривень повністю за весь строк оренди. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції зазначив, що розписка від 03.01.2010 року містить положення, що отримана ОСОБА_2 сума повністю зараховується у вартість земельної ділянки, яку ОСОБА_2 у разі відміни мораторію на відчуження об`єкту оренди зобов`язана безоплатно переоформити у приватну власність ОСОБА_1 . Таким чином, фактично між даними сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки на майбутнє. Враховуючі, що вказана додаткова угода до договору оренди укладена до його державної реєстрації, така норма договору вказує, що укладений сторонами договір оренди насправді вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто удаваного правочину згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України. Надані відповідачем доповнення до договору оренди від 03.01.2010 року не підтверджують належне виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди від 08.12.2009 р., оскільки призначення отриманих грошових коштів в розмірі 129690,28 грн. зазначено неоднозначно - і як орендну плату за весь строк договору оренди і як вартість земельної ділянки. Інших доказів на підтвердження виконання обов`язку за договором зі сплати орендної плати відповідач не надав. Таким чином, на підставі достовірних, належних та допустимих доказів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати за землю є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Згідно із пунктом "д" ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. 08 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки право на яку посвідчене державним Актом серії ЯЕ № 057748 від 22 квітня 2008 року розміром 6, 1001 га. Договір оренди від 08 грудня 2009 року №041028000329 зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайоиному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК». Відповідно до п. п. 3.1., Договору, строк договору - 49 років. Згідно до п.п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою, становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 2 606, 84 грн. щорічно. Відповідно до п.п. 4.3., орендна плата вноситься в строк до 1 грудня кожного відповідного року. Відповідно до доповнень до договору оренди землі від 03.01.2010 року, ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в рахунок орендної плати за весь період строку оренди отримала 129 690,28 гривень. Факт укладання вказаних доповнень та отримання грошових коштів, позивачкою не спростовано та і не спростовувалось. Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як зазначено в ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Сплативши позивачці орендну плату за весь період в обумовленому розмірі, відповідачем не порушено умов договору оренди, а враховуючи відсутність заперечень позивачки щодо отримання цієї суми та доказів отримання вказаної суми в рахунок виконання зобов`язань відповідача за іншими договірними відносинами, доводи позову з приводу систематичної несплати орендної плати є безпідставними. Що стосується доводів позивача з приводу складання вказаних доповнень до договору оренди до державної реєстрації самого договору оренди та відсутності державної реєстрації цих доповнень, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не спростовано, того факту що доповнення до договору оренди стосувалися саме договору оренди від 08 грудня 2009 року, щодо земельної ділянки право на яку посвідчене державним Актом серії ЯЕ № 057748 від 22 квітня 2008 року розміром 6,1001 га., і який в подальшому був зареєстрований 11 травня 2010 року у Токмацькому міськрайоиному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК». Вказані доповнення до договору оренди землі від 03.01.2010 року доводять отримання позивачем орендної плати за весь строк оренди, що не суперечить умовам договору та діючому законодавству, та за відсутності заперечень позивача щодо отримання вказаної суми повністю спростовує позовні вимоги. Як і не протирічить законодавству наміри сторін щодо подальшої можливої реалізації, у випадку скасування мораторію, земельної ділянки. За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність вимог позивача, в зв`язку чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. В зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2522,40 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору за подання апеляційної карги у розмірі 2522,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 24 березня 2021 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков