Постанова 4807 № 322/1325/19

Дата документу 23.06.2020 Справа № 322/1325/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 322/1325/19 Провадження №22-ц/807/2002/20 Головуючий в 1-й інстанції - Мануйлова Н.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О. В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 березня 2020 року, ухвалене у м. Вільнянськ (повний текст рішення складено 10 квітня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами укладено договір оренди землі, відповідачем зобов`язання відносно сплати орендної плати систематично не виконується, що встановлено іншим рішенням суду, у зв`язку з чим просить суд договір оренди землі припинити шляхом його розірвання. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 березня 2020 року, позов ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання задоволено. Припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,39 га, кадастровий №2323685900:12:010:0005, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Центр ДЗК 22 грудня 2008 року за №04087400254, від 24 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу систематичного невиконання договору оренди землі, а саме в частині несплати орендної плати, з урахуванням розписки ОСОБА_3 про отримання орендної плати за весь строк дії договору та повного виконання рішення суду від 28.02.2018 року щодо стягнення орендної плати. Також судом необґрунтовано не застосовано строк позовної давності, про який заявлено відповідачем. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий №2323685900:12:010:0005 сільськогосподарського призначення площею 6,39 гектари, розташовану на території Софіївської сільської ради, Новомиколаївського р-ну, Запорізької області. Договір зареєстровано в ЗРФ Центр ДЗК 22 грудня 2008 року за №04087400254. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом після померлого спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як спадкоємець, 07.05.2014 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 6,39га, з кадастровим номером 2323685900:12:010:0005. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2018 року (справа №322/1094/17) з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2008 року в розмірі 13 809,09 гривень, а саме: 5 710,00 гривень заборгованість з орендної плати за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2016 року; 294,73 гривні відсотки річних за період з 26 грудня 2014 року по 30 листопада 2017 року; 1 804,36 гривень - інфляційні витрати за період з 01 січня 2015 року по 31 жовтня 2017 року; 6 000,00 гривень - пеня за період з 26 грудня 2015 року по 20 грудня 2017 року. Рішенням суду встановлено факт систематичної невиплати ОСОБА_2 орендної плати. Одночасно вищезазначеним рішенням суду надано оцінку розписці, на яку посилається відповідач ОСОБА_1 , а саме, вказано, що у зв`язку з не зазначенням у Договорі оренди загальної суми грошового зобов`язання орендаря за цим договором, відсутність у розписці суми грошового зобов`язання, яке виконано орендарем, позбавляє її правового змісту, а тому суд не має можливості встановити на підставі цієї розписки суму орендної плати, яку відповідач сплатив ОСОБА_3 , та відповідно, перевірити обсяг виконання орендарем його обов`язку з внесення орендної плати. Розписка ОСОБА_3 від 24.10.2008 року визнана рішенням суду неналежним доказом внесення відповідачем орендної плати за 49 років, а твердження відповідача про те, що ця розписка підтверджує отримання ОСОБА_3 орендної плати в сумі 111916,00 гривень є припущенням, яке не допускається при доказуванні (ч.6 ст.81 ЦПК України). Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини систематичного невиконання договору оренди, а саме виплати орендної плати встановлені рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2018 року, строки позовної давності позивачем не пропущено, а тому є передбачені законом підстави для розірвання договору оренди. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 , вказувала, як на підставу свої позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки - систематичну невиплату орендної плати за період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року, встановленої рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28.02.2018 року. Між тим, під час розгляду позову про стягнення орендної плати питання, щодо розірвання договору оренди не ставилось, на момент подачі позову в цій справі, заборгованість з орендної плати за вказаний період була повністю відсутня, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 30.11.2018 року у розмірі 15890,02 грн.(а.с.64) та постановою про закінчення виконавчого провадження від 17.12.2018 року у зв`язку з реальним виконанням рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28.02.2018 року про стягнення орендної плати (а.с.65). Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таким чином, на момент подачі позову у листопаді 2019 року були відсутні істотні порушення умов договору оренди земельної ділянки, які могли бути правовою підставою для розірвання договору. Позивач у позові не вказувала і не заявляла про невиплату їй орендної плати відповідачем після 31.12.2016 року, а саме при наявності заборгованості зі сплати орендної плати з 01.01.2017 року у позивача є право на звернення з позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору. Аналогічні висновки викладені в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі №3-211гс14 від 21 січня 2015 року; в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №12-41гс18 від 16 травня 2018 року. За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність вимог позивача, в зв`язку чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. В зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1152,60 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 березня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на оплату судового збору за подання апеляційної карги у розмірі 1152,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повна постанова складена 23 червня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков