Ухвала КАС ВС № 826/16577/17

УХВАЛА 24 березня 2021 року м. Київ справа № 826/16577/17 адміністративне провадження № К/9901/7726/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 826/16577/17 за позовом Акціонерного товариства «ФАРМАК» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, Головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Анохіної Анни Геннадіївни, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, та визнання протиправними дій, установив: Акціонерне товариства «ФАРМАК» звернулось до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Анохіної А.Г. щодо непогодження довідки про цільове використання спирту етилового отриманого на підставі виданого податкового векселя від 15 травня 2017 року серія АА №1240623; - визнати протиправною бездіяльність Головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Анохіної А.Г. щодо непогодження довідки про цільове використання спирту етилового отриманого на підставі виданого податкового векселя від 15 травня 2017 року серія АА №1240624; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо подання приватному нотаріусу Васильєвій Н. І. заяви про здійснення протесту у неплатежі за простим векселем серія АА №1240623, виданим публічним акціонерним товариством «Фармак» 15 травня 2017 року зі строком платежу 10 листопада 2017 року на суму 3427920,00 грн; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо подання приватному нотаріусу Васильєвій Н.І. заяви про здійснення протесту у неплатежі за простим векселем серія АА №1240624, виданим публічним акціонерним товариством «Фармак» 15 травня 2017 року зі строком платежу 10 листопада 2017 року на суму 3427920,00грн; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо подання Акціонерному товариству «Укрексімбанк» заяви від 14 листопада 2017 року за №58500/10/28-10-41-03-10. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено частково, касаційну скаргу Акціонерного товариства «ФАРМАК» задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №826/16577/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 28 лютого 2020 року Акціонерним товариством «Фармак» подано заяву про заміну предмета спору, в якій позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного держаного ревізора-інспектора відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Анохіної А.Г. щодо непогодження Довідки про цільове використання спирту етилового отриманого на підставі виданого податкового векселя від 15 травня 2017 року серія АА № 1240623; - визнати протиправною бездіяльність Головного держаного ревізора-інспектора відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Анохіної А.Г. щодо непогодження Довідки про цільове використання спирту етилового отриманого на підставі виданого податкового векселя від 15 травня 2017 року серія АА № 1240624; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо подання приватному нотаріусу Васильєвій Н.І. заяви про здійснення протесту у неплатежі за простим векселем серія АА №1240623, виданим Публічним акціонерним товариством «Фармак» 15 травня 2017 року зі строком платежу 10 листопада 2017 року на суму 3427920,00 грн; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо подання приватному нотаріусу Васильєвій Н.І. заяви про здійснення протесту у неплатежі за простим векселем серія АА №1240624, виданим Публічним акціонерним товариством «Фармак» 15 травня 2017 року зі строком платежу 10 листопада 2017 на суму 3427920,00 грн; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо подання АТ «Укрексімбанк» заяви від 14 листопада 2017 року за номером 58500/10/28-10-41-03-10; - стягнути на користь Акціонерного товариства «ФАРМАК» з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби суму надміру сплаченого акцизного податку у розмірі 6855840,00грн, що складається з суми акцизного податку у розмірі 3427920,00грн за простим податковим векселем від 15 травня 2017 серія АА №1240623, та акцизного податку у розмірі 3247920,00грн за простим податковим векселем від 15 травня 2017 року серія АА №1240624; - стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Фармак» понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі). Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду. Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відсутність у судових рішенням посилання на постанови Верховного Суду не є свідченням наявності підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - ухвалив: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 826/16577/17 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов