Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5073/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року справа №200/5073/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Сокирка І.І., представника відповідача Волкової К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 р. у справі № 200/5073/20-а (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації , в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Донецької обласної державної адміністрації, прийнятого від 05 листопада 2019 року за протоколом № 14 про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, і визнання безпідставною видачі відповідного посвідчення; зобов`язати Донецьку обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення "Потерпілого від радіаційного опромінення" (категорії 1). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020року позов задоволено, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Донецької обласної державної адміністрації, прийнятого від 05 листопада 2019 року за протоколом № 14 про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, і визнання безпідставною видачі відповідного посвідчення; зобов`язав Донецьку обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення "Потерпілого від радіаційного опромінення" (категорії 1); стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної державної адміністрації суму судових витрат у розмірі 840 гривень 80 копійок. Донецька обласна державна адміністрація Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, з зазначеним рішенням суду не погодилось та звернулась з апеляційною скаргою в якій посилається на невірне застосування норм судом матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що чинне законодавство передбачає, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є відповідні документи. На засіданні Регіональної комісії розглянуто документи, надані позивачем та вирішено відмовити у встановленні статусу потерпілого від радіаційного опромінення, у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні підстави для встановлення статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії (а саме: акта державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок установлено закладами охорони здоров`я). Оскільки позивачем на розгляд Регіональної комісії не надано копії акта державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), встановити під час якої саме події або аварії позивач постраждав, є неможливим. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 67-68) 01.10.2019 року позивач звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Донецької обласної державної адміністрації щодо встановлення статусу особи потерпілий від радіаційного опромінення та видачі посвідчення встановленого зразка, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" потерпілим від радіаційного опромінення 1 категорії, серії Я (а.с. 66). До заяви позивачем були надані: копія паспорту серії НОМЕР_1 від 2 березня 2000 року, посвідчення старого зразка категорії НОМЕР_3 від 10.11.2000 року, вкладка № НОМЕР_4 від 27.04.2010 року, картка платника податків від 12.03.1997 року, довідка МСЕК від 26.04.2010 року, експертний висновок від 01.06.2007 року № 24, протокол від 01.01.1990 року, список мешканців будинку АДРЕСА_1 для обстеження в ВНЦРМ, фото 3х4 мм. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) безтроково. Вказане посвідчення видано Донецькою обласною державною адміністрацією (а.с. 69). Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК № 159108 від 26 квітня 2010 року, ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, яка викликана впливом іонізуючого опромінювання, яка видана безстроково (а.с. 70). З протоколу № 39 від 14 січня 1990 року вимірювань потужності дози природного радіаційного гамма-фону в повітрі житлових приміщень і розрахунку променевих навантажень мешканців (з урахуванням можливого опромінення від радіоактивного джерела Сs-137, що знаходився до 29.11.1989 в міжквартирній стіні кв. АДРЕСА_2 , у тому числі щодо ОСОБА_1 (а.с 72-75). У висновку вказаного проколу зазначено, що: - потужність експозиційної дози природного радіаційного гамма-фону в квартирі АДРЕСА_3 , обумовлена природними радіонуклідами будматеріалів, знаходиться в межах рівнів для повітря житлових поміщений (30 нГр/ч - 147 нГр/ч або 4,2 мкР/с - 20,4 мкР/год), коливання яких обумовлені характером будматеріалів. Співвідношення потужності експозиційної дози в повітрі житлової квартири і потужності експозиційної дози гамма-фону на відкритій місцевості відповідає даним для будівель з бетонних панелей (1,42 -1,62); - дози опромінення мешканців за рахунок природного радіаційного гамма-фону квартири АДРЕСА_3 складають 0,031-0,094 бер/рік, що відповідає природним даним про внесок гамма-випромінювання природних радіонуклідів в будматеріалах (до 0,088-0,1 бер/рік) в ефективні еквівалентні дози опромінення населення за рахунок усіх природних джерел опромінення (0,232 бер/рік); - збільшення радіаційного гамма-фону в квартирі АДРЕСА_4 за рахунок джерела 137-Сs, який перебував до 29.11.1989 в міжквартирні стіни квартири АДРЕСА_2 практично не було, оскільки навіть в 1980 році розрахункова потужність дози від джерела Сs-137 в квартирі становила протоколі 5 % від рівня природного гамма-фону в квартирі; - мешканці квартири АДРЕСА_4 опромінення за рахунок джерела 137-Сs, який перебував до 29.11.1989 в міжквартирній стіни кв. АДРЕСА_2 за рахунок перебування в кв. 44 і під`їзду № 2 практично не отримали. З указаного протоколу випливає, що позивач мешкав за адресою АДРЕСА_5 в період знаходження в міжквартирній стіни джерела опромінювання. У списку мешканців будинку АДРЕСА_1 які потребують обстеження у ВНЦРМ зазначено, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 76). З копії експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної ради від 08.05.1992 року № 1402, відповідно до якого її захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 7). Відповідно до експертного висновку від 08.06.2007 року № 9136-10096 Центральна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС визначено, що захворювання визване впливом іонізуючого випромінювання (а.с. 6) Згідно з копією витягу з протоколу № 14 Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Донецької обласної державної адміністрації від 05.11.2019 року вирішено відмовити ОСОБА_1 у встановленні статусу потерпілого від радіаційного опромінення, у зв`язку з тим, що в наданих документах відсутні підстави для встановлення статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії визнати безпідставною видачу посвідчень (а.с. 9). З копії акта від 06.04.2015 № 1 Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА випливає, що організаційно-розпорядча документація по 2014 рік залишилася в м. Донецьку (а.с. 106-121). Лисом Архівного відділу Краматорської міської ради від 20.12.2018 № 01-24/247 повідомлено, що документи до 1992 року були передані на державне зберігання до державного архіву Донецької області, згідно Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (а.с. 104). Листом Державного архіву Донецької області Донецької обласної державної адміністрації від 08.01.2019 № 01-23/224 вх. на № 01-14/9862 від 26.12.2018 повідомлено про те, що всі документи які знаходились на зберіганні в держархіві області, залишилися у м. Донецьку, на тимчасово окупованій території України. У зв`язку з цим провести виявлення в наявності документів щодо ліквідації радіаційної аварії за адресою: будинок АДРЕСА_1 ) у 1980-1989 роках, у тому числі акту державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію) та надати відповідні архівні копії за фондами держархіву області неможливо (а.с. 103). У листі Відділу житлового господарства Краматорської міської ради від 21.12.2018 № 02-02/1451 зазначено, що інформація яка стосується ліквідації радіаційної аварії в буд. АДРЕСА_1 ) у 1980-1989 роках відсутня (а.с. 105). Відповідно до листа від 09.09.2020 № 1325 на адресу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації Центральна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС підтверджує розгляд медичних справ, у тому числі ОСОБА_1 , та встановлення причинного зв`язку захворювання з впливом іонізуючого випромінювання. Крім того зазначає, що підставою для розгляду цих медичних експертних справ та винесення відповідного рішення комісії було рішення Президіуму Краматорської міської ради народних депутатів № 71 (а.с. 160). Відповідно до копії рішення Президіуму Краматорської міської ради народних депутатів № 71 щодо зарахування до категорії Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС сімей, які мешкають в будинку АДРЕСА_6 , 41 , 44 , 48 , 81 , 85 , 93 , вирішено поширити на осіб, які проживають в квартирах 40, 41, 44, 48 , 81 , 85, АДРЕСА_7 , які зазнали радіаційного впливу, пільги, передбачені пунктом 4 (підпункти АН) Постанови Ради міністрів СРСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 31.03.1990 № 325 (а.с. 161). Центральною Міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України надано до суду документи на підставі яких 30 квітня 1992 року та повторно 01 червня 2017 року комісією розглянуто медичну експертну справу ОСОБА_1 та складено висновок про пов`язання захворювання з впливом іонізуючого випромінювання, а саме: посвідчення особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії НОМЕР_5 , заява ОСОБА_1 від 09.01.1992 року, довідку від 17.01.1992 щодо проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_5 ; копію посвідчення № 0089 ОСОБА_1 про те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копію довідки від 20.001.1992 з місця роботи ОСОБА_1 ; виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 ; рішення Президіуму Краматорської міської ради народних депутатів № 71, а також виписка з амбулаторної картки ОСОБА_1 (а.с. 184-233). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 2 Розділу І Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 26 грудня 2018 року № 1945, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України15 січня 2019 р. за № 52/33023, визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія), є постійно діючим міжвідомчим колегіальним органом, що утворюється при Мінсоцполітики для розв`язання спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії (п. 3 Положення Розділу І). Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Положення, Комісія має право: отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для визначення (підтвердження) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; повертати матеріали особових справ громадян до регіональних комісій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для доопрацювання у разі виявлення розбіжностей та інших недоліків у документах з метою їх усунення; перевіряти правильність видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно із п. 4 Розділу ІІ Положення, Комісія зобов`язана при визначенні (підтвердженні) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №

551. Згідно із пп. 3-7 Розділу ІІІ Положення, рішення Комісії щодо визначення (підтвердження) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видано необґрунтовано, приймаються колегіально і є обов`язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Прийняті Комісією рішення фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим, секретарем та членами Комісії. Особові справи громадян надсилаються на розгляд Комісії за рішенням регіональних комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Рішення Комісії є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення Комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення Комісії підлягає вилученню уповноваженими органами. Рішення Комісії може бути оскаржене в установленому законодавством порядку. Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІ) визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. За положеннями частини 1 статті 14 Закону № 796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4-ри категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, указана стаття Закону вказує, що громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов`язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв`язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. N 674 затверджено Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( далі Порядок №674). Пунктом 3 Порядку № 674, визначено, що Громадяни із числа тих, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, відносяться: до категорії 1 - особи, які стали особами з інвалідністю, захворіли на променеву хворобу внаслідок будь-якої радіаційної аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НI (у разі коли захворювання пов`язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок встановлено медичними закладами; до категорії 2 - особи, захворювання яких пов`язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НI (у разі коли захворювання пов`язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок встановлено медичними закладами. Наведене свідчить про те, що позивач віднесений до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Пунктом 5 Порядку № 674 передбачено, що особам, зазначеним у пункті 3 цього Порядку, видаються посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії на підставі висновку міжвідомчої експертної ради про причинний зв`язок інвалідності чи захворювання з відповідною аварією, порушеннями правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною тощо, а особам з інвалідністю - й на підставі відповідної довідки медично-соціальної експертної комісії. Пунктом 6 Порядку № 674 визначено, що видача посвідчень указаним у цьому Порядку особам провадиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання. Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. N 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян». За пунктом 3-1 Постанови № 551, установити, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 та 3), особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (серія Г), дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (серія Д), дружини (чоловіка), опікуна дітей померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих), смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, видані за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71) та від 21 серпня 2001 р. № 1105 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 34, ст. 1592), є дійсними до заміни їх в установленому порядку. Відповідно до п. 11 Порядку, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). За приписами пункту 5 зазначеного Порядку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 2) серії Б сірого кольору. Особам, віднесеним до категорії 2, захворювання яких пов`язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою Н-1 (якщо захворювання пов`язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок установлено закладами охорони здоров`я, видаються посвідчення "Потерпілий від радіаційного опромінення" (категорія 2) серії Я сірого кольору. Отже наведена норма вказує на випадки, згідно яких особа може отримати відповідні пільги встановлені для осіб, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих. Ушкодження здоров`я ОСОБА_1 пов`язано з впливом небезпечних радіаційних факторів внаслідок порушення не з його вини правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною та правил зберігання радіоактивних речовин, зокрема джерела Cs-137, що знаходився до 29.11.1989 року в міжквартирній стіні будинку АДРЕСА_1 . Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зв`язок ушкодження здоров`я позивачки та впливом небезпечних радіаційних факторів встановлено експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної ради № 19 від 30 квітня 1992 року. Матеріали справи також містять експертний висновок від 08.05.1992 року № 1402, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз у зв`язку з захворюванням, яке зв`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також експертний висновок від 08.06.2007 року № 9136-10096 року, яким встановлено, що захворювання визнане впливом іонізуючого випромінювання (а.с. 6,7). У відповідності до вимог положень пункту 5 Порядку №674 експертний висновок є достатньою підставою для видачі посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії. Крім того, саме цей висновок став підставою для встановлення статусу особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення серії НОМЕР_7 (категорії 1) та вкладку до нього (а.с. 69). зразок виданого позивачу посвідчення серії НОМЕР_7 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було дозволити тимчасово до виготовлення нових посвідчень використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. N 501 (501-92-п) "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" З огляду на ті обставини, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке у відповідності до п. 3-1 Постанови № 551 є дійсним, та ним було пред`явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують ушкодження здоров`я позивача та впливу небезпечних радіаційних факторів, відсутність на дату звернення із заявою акту державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання пільг, встановлених законодавством для потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії. Позивач не може нести відповідальність за подальше знищення таких документів або втрату до них доступу. Таким чином, відповідачами протиправно не було прийнято наявні у справі позивача документи, які підпадають під визначений законодавством перелік документів, на підставі одного з яких видається посвідчення, та які містять усю необхідну інформацію. Стосовно посилання апелянта на розбіжності в експертному висновку від 08.05.1992 № 1402 та від 08.06.2007 № 9136-10096 щодо обставин які спричинили захворювання, суд зазначає, що зазначене не може бути підставою для відмови у встановленні статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, оскільки вказані висновки підтверджують причинний зв`язок захворювання з відповідною аварією, порушеннями правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною тощо. Щодо посилання апелянта на протокол від 14.01.1990 № 39 яким визначено, що доза опромінювання не представляє небезпеку, суд зазначає, що за наявністю довідки МСЕК та експертних висновків, зазначене не є підставою для відмови у встановленні відповідного статусу. Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно частин 1 - 3 статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних в матеріалах справи доказів окремо та у їх сукупності, погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог статті 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 р. у справі № 200/5073/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 р. у справі № 200/5073/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений та підписаний 24 березня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєва Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова