Постанова 4824 № 753/9917/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 753/9917/19 Головуючий у суді першої інстанції - Лужецька О.Р. Номер провадження № 22-ц/824/2685/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді Парк-Київ» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: В травні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Сенді Парк-Київ» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкодита просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 80 623,35 грн, на користь малолітнього ОСОБА_3 1 000 000,00 грн, на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі по 500 000 грн на кожного, та стягнути на користь позивачів суму всіх судових витрат, серед яких зокрема витрати на правничу допомогу, орієнтовна сума яких становить 150 000 грн. Вказані вимоги позивачі мотивували тим, що вони є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким була завдана матеріальна та моральна шкода під час злочину. Так, 09 вересня 2017 року приблизно о 17 годині 32 хвилини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебуваючи разом зі своїми друзями на другому поверсі в приміщенні дитячого ігрового комплексу « Дитяча планета », що розташований в ТРЦ «New Way» по вул. Вербицького, 1 в м. Києві, здійснили оплату за послуги цього центру у сумі 320 грн. Розважаючись на атракціонах ОСОБА_3 стрибнув у сухий басейн «Поролонову яму» з поролоновими кубиками та отримав тяжку травму спини і був доставлений до Національної дитячої спеціальної лікарні «Охматдит». Позивачі зазначали, що під час медичного огляду ОСОБА_3 був встановлений діагноз: закрита травма живота, травма шийного відділу хребта, компресійний перелом Th V-ІІІ хребта. В подальшому, після проведення магнітно-резонансної томографії від 10 вересня 2017 року ОСОБА_3 був встановлений діагноз: компресійний перелом Th ІV-VІІ хребта, набряк кісткового мозку Th ІІІ, Th ІХ хребта. Вказували, що згідно рекомендацій лікарів дитина протягом 6 місяців буде прикута до ліжка та протягом 8 місяців буде перебувати в корсеті з голово тримачем. Крім того, після 12-ти місячного курсу лікування дитині потрібна постійна посилена реабілітація в спеціальних центрах та санаторіях. Зазначали, що з 09 вересня 2017 року та по день подання позову до суду родина здійснила витрати на лікування в розмірі 80 623,35 грн. Вказано, що в період з 21 жовтня 2018 року по 09 листопада 2018 року син перебував на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні реабілітаційного центру «Абромишкес», вартість якого складає 1 466 євро. Крім матеріальних збитків, позивачам завдано й моральної шкоди, що виражається у вимушених обмеженнях життєвої активності, негативно впливає на продуктивність життєвого часу, втратою душевного спокою, погіршенням стосунків з рідними, друзями та оточуючими. Разом з тим, позивачі вимушені прикладати величезних зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану малолітнього сина ОСОБА_3 , а протиправні дії відповідача заподіяли їм тяжкі зміни в життєвих стосунках, знизили їх престиж та ділові якості. Посилались й на те, що відповідач з 09 вересня 2017 року взагалі не цікавився станом здоров`я ОСОБА_3 та не вживав заходів для надання йому допомоги у лікуванні, на пропозиції щодо мирного врегулювання спору відповідач не погодився, а тому позивачі були змушені звернутись до суду із позовом. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, відповідно до якої вважають таке рішення помилковим, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апелянти вказують, що судом не було досліджено та надано оцінки висновкам магнітно-резонансної томографії від 10 вересня 2017 року, від 10 березня 2018 року та від 23 серпня 2018 року, висновку ЛКК №386 від 18 вересня 2017 року, висновку ЛВК №11 від 09 січня 2018 року, висновку ЛКК №139 від 11 березня 2018 року, висновку ЛКК №333 від 30 серпня 2018 року, що містяться в матеріалах справи та згідно яких ОСОБА_3 встановлено діагноз: компресійний перелом Th ІV-VІІ хребців І ст. та з 18 вересня 2017 року до 31 травня 2018 року постраждалій дитині рекомендовано індивідуальна форма навчання та в подальшому з 30 серпня 2018 року рекомендовано заняття фізичним вихованням в спеціальній групі, виключаючи біг, стрибки, тяжкі навантаження до 31 травня 2019 року. Окрім того, апелянти зазначають, що судом також не було досліджено та не надано оцінки медичним документам реабілітаційного центру «Абромишкес», згідно яких ОСОБА_3 знаходився у дитячому відділенні вказаного реабілітаційного центру з 21 жовтня по 09 листопада 2018 року у зв`язку із проходженням реабілітації після отримання компресійного перелому. Апелянти, з посиланням на п. 10.5.1, 10.6.14, 10.6.40 розділу 10 і розділу 13 «Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки», які затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №110 від 01 березня 2016 року, й вказують, що відповідальність за утримання атракціонів в належному стані та за безпечну їх експлуатацію покладено на суб`єкта господарювання, який експлуатує атракціон. Тому вважають, що відповідач ТОВ «Сенді Парк-Київ» мало довести, що травмування їх дитини під час розважання на атракціоні сталось не з його вини, однак таких доказів відповідачем подано не було та в матеріалах справи не міститься. Разом з тим, відповідачем взагалі не було дотримано вимог вказаних Правил, й допущено до атракціону дитину до 14 років без супроводу дорослого. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 жовтня 2015 року Проект технічних умов ТУ У 32.3-38398839-0012015 «Батути гімнастичні на пружинах «Мегабатути» відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений, оскільки травма отримана ОСОБА_3 на іншому атракціоні, а саме на «Батут-19», який вироблено фізичною особою-підприємцем за відсутності відповідного КВЕДу на виготовлення батутів та поролонової ями з гірками. Крім того, доводом апеляційної скарги також є той факт, що їх син ОСОБА_3 , розважаючись на атракціоні, стрибнув з гірки у «басейн з поролоновими наповнювачами, кубиками», що не було заборонено правилами, які встановило ТОВ «Сенді Парк-Київ» для відвідувачів, проте суперечило пункту 8 «Інструкції з використання виробу. Правила використання і міри безпеки» Паспорту виробу атракціону «Батут-19». Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, оскільки вважає що рішення місцевого суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема просив суд апеляційної інстанції звернути увагу, що відповідач у справі, як надавач послуг, зобов`язаний був дотримуватися Правил техніки безпеки при експлуатації атракціонів. Використовувати тільки атракціони, які пройшли відповідну сертифікацію, по яким наданий допуск для використання, а також допускати на них відвідувачів відповідного віку. Однак, зазначених Правил безпеки експлуатації атракціонів відповідач не забезпечив, що призвело до травмування їх сина та понесення позивачами, як батьками, значних матеріальних витрат та моральних страждань. Просив апеляційну скаргу задовольнити та врахувати поведінку відповідача, який ухиляється від явки до судів першої та апеляційної інстанції намагаючись ухилитися від відшкодування шкоди. Представник ТОВ «Сенді Парк-Київ» на апеляційний розгляд справи не з`явився. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання принципу змагальності та забезпечення відповідачу права на подачу своїх заперечень проти позову та спростування наданих позивачем та надання своїх доказів, спростування своєї вини у спричиненні позивачу шкоди, неодноразово відкладав розгляд справи, призначаючи її на 02 грудня, 23 грудня 2020 року, та в подальшому на 10 лютого та 17 березня 2021 року, повідомляючи відповідача за всіма наявними в матеріалах справи адресами та телефонами. Однак, відповідач на апеляційний розгляд справи не з`явився, свого представника не направив та письмово своїх заперечень щодо позову не подав, тому суд апеляційної інстанції з врахуванням положень ч.1 ст. 371, ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача у справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача у справі ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог мотивував своє рішення тим, що батутний комплекс «Мегабатут» та поролонові кубики відповідають технічним умовам, разом з тим, будь-яких належних доказів, що травма малолітнього ОСОБА_3 сталася внаслідок технічно несправного стану батуту та поролонових кубиків матеріали справи не містять. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях відповідача протиправних дій, а тому відсутня і вина, що в свою чергу виключає відповідальність в частині відшкодування матеріальної шкоди. Судом першої інстанції зазначено, що заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.6-7, т.1). Так, 09 вересня 2017 року приблизно17 години 32 хвилини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , перебуваючи разом зі своїми друзями на другому поверсі в приміщенні дитячого ігрового комплексу « Дитяча планета », що розташований в ТРЦ «New Way» по вул. Вербицького, 1 в м. Києві, здійснили оплату за послуги цього центру у сумі 320 грн, що підтверджується копією рахунка № 231 (а.с.17, т.1). Як вбачається із відповіді Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 04 січня 2018 року на запит адвоката Білика В.О. від 26 грудня 2017 року вказано, що згідно з реєстрацією викликів базою даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи (АІДС) «Швидка медична допомога», 09 вересня 2017 року о 18 годині 43 хвилини за адресою : м. Київ, вул. Вербицького, 1, ТЦ «Нью Вей», розважальний заклад «Дитяча планета», працівником оперативно-диспетчерського відділу Центру ЕМД та МК від працівника розважального закладу «Дитяча планета» ОСОБА_10 був зареєстрований один екстрений виклик (швидкої) медичної допомоги № 1551. За адресою виклику до неповнолітнього ОСОБА_3 , 2005 року народження, був здійснений виїзд фельдшерської бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (№ бригади - 96). Вказано, що пацієнта було оглянуто, встановлено попередній діагноз «Закрита черепно-мозкова травма? Закрита травма грудної клітки. Закрита травма хребта», надано медичну допомогу та доставлено в Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит» (а.с.18, т.1). Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги № 1551 від 09 вересня 2017 року, виданої Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва «зі слів дитини, сьогодні, граючись на батуті, після чого впав вниз головою і вдарився, після чого виник біль в поперековій ділянці. Працівник ОСОБА_11 викликав бригаду ШМД» (а.с.19, т.1). Згідно довідки № 14414 від 09 вересня 2017 року дитині ОСОБА_3 надана медична допомога на травматологічному пункті НДСЛ «Охматдит» з приводу забою шийного відділу хребта, компресійний перелом Th V-VІІІ? Проведено огляд невролога, хірурга, рентгенографія, УЗД, накладено головотримач шанца. Рекомендовано виготовити індивідуальний корсет Шено та спостереження ортопеда поліклініки (а.с.20, т.1). Матеріали справи також містять рахунок-фактуру №250 від 22 грудня 2017 року, відповідно до якого корсет шено коштує 8 000 грн, а одержувачем є ОСОБА_3 (а.с.22, т.1). Відповідно до корінця висновку ЛКК № 386 від 18 вересня 2017 ОСОБА_3 встановлено діагноз: компресійний перелом Th ІV-VІІ хребців І ст. (а.с.25, т.1). З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017100020010263 за ч.1 ст.367 КК України, внесеного до ЄРДР 23 вересня 2017 року щодо халатного відношення до своїх посадових обов`язків посадових осіб ТОВ «Сенді Парк», в користуванні яких перебуває дитячий ігровий комплекс « Дитяча планета », що розташований в ТРЦ «New Way» по вул. Вербицького, 1 в м. Києві малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження (а.с.27, т.1). Також судом при розгляді вказаної справи встановлено, що в провадженні Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018101020000050 за ч.1 ст.271 КК України, внесеного до ЄРДР 27 березня 2018 року (а.с.121, т.1). Згідно листа № 05/10/17ц від 05 жовтня 2017 року директора ТОВ «Сенді Парк-Київ» ОСОБА_13 на запит старшого слідчого Дарницького УП ГУ національної поліції у м. Києві Коцюрби Р.М. 09 вересня 2017 року о 17 год. 31 хв. ОСОБА_14 разом із шістьома дітьми завітали до розважального парку «Дитяча планета». Отримавши пояснення стосовно правил та порядку перебування у парку, придбала квитки та страхові поліси на випадок травмування дітей на час перебування в закладі та у зв`язку з чим вищезазначена особа прийняла умови Договору Публічної оферти про надання послуг. Чим підтвердила свою згоду у вигляді розписки щодо перебування дітей на території парку. О 17 год.37 хв. залишений без догляду батьків малолітній ОСОБА_3 , знехтувавши правилами, рекомендаціями по поведінці та техніці безпеки поводження на атракціонах, стрибнув у поролонову яму вниз головою, а саме під кутом рівному 50 градусів відносно покриття та тулуба постраждалого, в результаті чого отримав тілесні ушкодження. Вказано, що швидку медичну допомогу викликав працівник (адміністратор) ОСОБА_15 . По результату даної пригоди викликали ОСОБА_16 за номером, який був зазначений у розписці. Отримавши телефон батьків від старшого брата потерпілого та негайно повідомили про пригоду, яка трапилася з ОСОБА_3 . Законні батьки прибули в розважальний парк за годину після повідомлення про подію. О 17 год. 53 хв. прибули працівники швидкої медичної допомоги та шпиталізували ОСОБА_3 до Національної дитячої лікарні «Охматдит». До листа додано: копія статуту ТОВ «Сенді Парк-Київ»; копія виписки ТОВ «Сенді Парк-Київ»; копія наказу директора ОСОБА_13 , копія наказу ОСОБА_18 інженер з охорони праці; копія наказу ОСОБА_18 про організацію роботи з охорони праці і призначення відповідального; копія наказу ОСОБА_15 - ресепшионист; копії журналу огляду атракціонів; договір Публічної оферти від 29 березня 2017 року; правила розважального парку « Дитяча Планета »; фотокопії правил у парку; фотокопія ігрової зони «Поролонової ями»; паспорт атракціону «Батут-19»; розписка, відео травмування ОСОБА_3 . Згідно листа № 24/11/17ц від 24 листопада 2017 року директора ТОВ «Сенді Парк-Київ» ОСОБА_13 на запит депутата Київської міської ради Сандалової Г.О. , громадської приймальні «Об`єднання «Самопоміч» у Дарницькому районі м. Києва, 09 вересня 2017 року о 17 год. 31 хв. ОСОБА_14 разом із шістьома дітьми завітали до розважального парку «Дитяча планета». Отримавши пояснення стосовно правил та порядку перебування у парку, придбала квитки та страхові поліси на випадок травмування дітей на час перебування в закладі та у зв`язку з чим вищезазначена особа прийняла умови Договору Публічної оферти про надання послуг. Чим підтвердила свою згоду у вигляді розписки щодо перебування дітей на території парку. О 17 год.37 хв. трапилося травмування малолітнього ОСОБА_3 , а о 17 год. 53 хв. прибули працівники швидкої медичної допомоги та шпиталізували ОСОБА_3 до Національної дитячої лікарні «Охматдит». Зазначає, що батьки не мають залишати без догляду своїх малолітніх дітей, займатися пояснюваним та виховним процесом, слідкувати за їх поведінкою у розважальному парку «Дитяча Планета». Даний заклад надає можливість відвідати та провести час та дозвілля батькам зі своїми дітьми, а не отримує під відповідальність та догляд малолітніх дітей. Даний заклад передбачає наявність батьків з дитиною для проведення розваг чи відпочинку суто під доглядом одного з супроводжуючих батьків. Зауважено, що продукція, сертифікати, що запитуються, відсутні у Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженої Наказом № 28 від 01 лютого 2005 року Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики. Крім цього, повідомлено, що згідно п.3.1.3, 10.1 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, затверджений Наказом № 110 від 01 березня 2006 року міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, атракціони, щодо яких запитується документація не належать до категорії підвищеної небезпеки для життя відвідувачів і обслуговуючого персоналу, а для їх експлуатації отримання дозволу не вимагається. Окрім цього, зазначено, що саме батьки залишили без догляду свою малолітню дитину, яка отримала тілесні ушкодження. До листа додано: Експертні висновки «Гімнастичний батут на пружинах «Мегабатут» на 9 арк.; Журнал перевірки технічного стану на 4 арк.; Акт обстеження атракціону на 1 арк.; Розписка ОСОБА_21 на 1 арк., Відповідь Повідомлення ОСОБА_2 від 03 листопада 2017 року на 3 арк.; Диск відео фіксації стрибка малолітнього ОСОБА_3 . Згідно Висновку держаної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 жовтня 2015 року за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи Проект технічних умов ТУ У32.3-38398839-001:2015 «Батути Гімнастичні на пружинах «Мегабатути» відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений (затверджений) (а.с.80, т.1). Згідно Публічної оферти про надання послуг від 29 березня 2017 року ТОВ «Сенді Парк-Київ» батьки та/або особа, яка супроводжує дитину у розважальному парку «Дитяча Планета» несуть повну відповідальність за неї та її дії (а.с.107-112, т.1). Згідно п.5.32. вказаної вище публічної оферти, забороняється стрибати відразу кільком особам на одному батуті, не можна стрибати на захисні мати та смикати їх. На батуті забороняється робити подвійне сальто. Попереджено, що приземлятися в поролоновий басейн дозволено ногами, спиною або животом. Забороняється стрибати у поролонову яму вниз головою, спиною, тільки лише ногами уперед. Згідно п.6.3 виконавець не несе відповідальності за травми та ушкодження, отримані споживачами в результат недотримання ними Правил відвідування ігрових зон розважального парку « Дитяча планета » для споживачів та Інструкцій обладнання або інструктажу персоналу. Згідно п.6.5 Відповідальність за безпеку неповнолітніх дітей несуть їхні батьки або дорослі, які їх супроводжують. Дорослі можуть залишити неповнолітніх дітей без нагляду на території розважального парку «Дитяча планета» на свій власний ризик. Згідно положень пункту 19 та 21 Правил поведінки на атракціоні категорично забороняється спускатися з гірки головою вперед або стоячи. Батьки (або повнолітні особи, які супроводжують дітей) зобов`язані супроводжувати дитину при вході-виході з атракціону і здійснювати нагляд за дітьми (а.с.117, т.1). Відповідно до паспорту атракціон «Батут-19» атракціон батут не відноситься до атракціонів підвищеної небезпеки (а.с.81-86, т.1). Судом встановлено, що згідно Паспорту заборонено приземлятися в поролонову яму головою вниз. Неможна викидати поролонові кубики із поролонової ями. Згідно з висновком експертизи 15Н № 04-9.3.10-54645 Державного підприємства «Київський експертно - технічний центр Держпраці» від 20 листопада 2015 року та висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 20 жовтня 2015 року № 05.03.02-07 47231 проект технічних умов ТУ У 32.3-38398839 - 001:2015 «Батути гімнастичні на пружинах «Мегабатути» нормативно правовим актам з промислової безпеки та охорони праці, а також вимогам діючого санітарного законодавства України відповідають (а.с.78, 80, т.1). Згідно з висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 24 травня 2013 року №05.03.02-03/42596 та від 12 грудня 2014 року № 05.03.02 - 04/75053 матеріал ПВХ та плівка самоклейна захисна в рулонах, пінополіуретан еластичний на основі простих поліефірів відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути використані в заявленій сфері застосування (а.с.76, 79, т.1). Встановивши вище вказані обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу. Однак зазначений висновок суду першої інстанції не повністю відповідає нормам матеріального права. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: 1) безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров`я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції; 19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Частиною 1 ст. 4 Закону встановлено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: безпеку продукції. Відповідно до положень п.10.2.2 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки» затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01 березня 2006 року №110, передбачено, що допуск до експлуатації після монтажу нових атракціонів, а також реконструйованих і капітально відремонтованих, здійснюється приймальною комісією, призначеною наказом суб`єкта господарювання, який їх експлуатує, до складу якої входять представники суб`єкта господарювання, у розпорядженні якого перебуває експлуатація атракціону, організації, яка виконувала монтаж та налагодження атракціону, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки МНС України, а також територіального органу з нагляду за охороною праці, до повноважень яких входить контроль за дотриманням правил безпеки під час експлуатації атракціонів. За результатами приймання складається акт про допуск атракціону до експлуатації (додаток 4) та робиться відповідний запис у паспорті атракціону. Однак, відповідач по справі виконав монтаж та налагодження вищевказаного атракціону всупереч вищевказаним вимогам підпункту 10.2.2 пункту 10.2 розділу «Вимоги до експлуатації атракціонів» й відповідно до копії паспорту атракціону «Батут-19», який міститься в матеріалах справи, вказаний запис про допуск його до експлуатації відсутній (а.с.81-86). Відповідно до положень пункту 4.2 вказаних Правил, атракціонні комплекси, будівлі та приміщення для встановлення в них атракціонів і обладнання, що належать до них, а також пересувні містечка атракціонів повинні розміщуватись відповідно до проектів, розроблених спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію (дозвіл) на виконання таких робіт. Проекти розміщення атракціонів повинні погоджуватись в установленому порядку (пункт 4.5 Правил). Відповідно до п. 4.29 Правил передбачено, що проекти розміщення атракціонів мають підлягати державній санітарно-гігієнічній експертизі відповідно до вимог Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 жовтня 2000 року № 247 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 січня 2001 року за № 4/5195 (у редакції наказу МОЗ України від 14.03.2006 № 120, зареєстрованого в Мінюсті України 31.03.2006 за № 362/12236), а визначення відповідності діючих атракціонів вимогам санітарних норм, зазначених у пункті 4 цих Правил, має здійснюватися в ході поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду відповідно до вимог Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (із змінами). Також пунктом 4.30 Правил передбачено, що проекти розміщення атракціонів мають підлягати державній експертизі стосовно техногенної безпеки відповідно до статті 17 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» і ст. 38 Закону України «Про правові засади цивільного захисту». Так, відповідачем було порушено вимоги п.5.1.10 Правил, відповідно до якого конструкція атракціону повинна забезпечувати зведення до мінімуму ризику одержання травми відвідувачами від ударів, здавлювання та зачеплення при русі атракціону або його частин. Якщо це неможливо забезпечити, то необхідно запобігти доступу людей у небезпечні зони. Відповідно до п.7.1.1 Правил, атракціони, їх складові частини мають виготовлятися на підприємствах, що отримали дозвіл органу з нагляду за охороною праці на виконання робіт підвищеної небезпеки, які виконуються під час виготовлення зазначених виробів, відповідно до вимог Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631. Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок порушення відповідачем вимог закону, було завдано шкоду дитині, а саме ОСОБА_3 , оскільки останній, стрибнувши у сухий басейн «Поролонову яму» з поролоновими кубиками, отримав тяжку травму спини і був доставлений до Національної дитячої спеціальної лікарні «Охматдит». Апеляційний суд вважає хибними посилання суду першої інстанції на відповідність вимогам закону батутного комплексу «Мегабатут», оскільки матеріалами справи було підтверджено, що дитина отримала пошкодження на атракціоні «Батут-19», а не на батуті «Мегабатут». Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що атракціон «Батут-19» відповідав вимогам закону. Відповідно до п.5.1.22 Правил, атракціони, на які відвідувачі можуть залізати, мають установлюватися з урахуванням ризику падіння з них. У тих випадках, коли падіння є частиною розваги, наприклад з манежів, сіток і конструкцій для лазіння, необхідно не тільки усунути травмонебезпечні частини конструкції, але й забезпечити ударопоглинальне покриття відповідних ділянок. У тих випадках, коли падіння є частиною розваги, наприклад на похилих мотузкових сходах, особливо із шарнірними утримувальними пристроями, необхідно настелити покриття з високою здатністю амортизувати, наприклад товсті поролонові, гумові або надувні мати. Так, атракціон «Батут-19» належить до атракціонів, на які поширюється дія Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за № 110 від 01.03.2016 р., відповідно до п. 1.2 (спортивні, у тому числі силові, тренажери, тири, батути тощо) цих Правил. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, наявності у цивільному праві презумпції завдавача шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надавав належних та допустимих доказів того, що ним було забезпечено безпеку використання атракціону «Батут-19» й ним не було завдано шкоду. При цьому представник відповідача - ТОВ «Сенді Парк-Київ» адвокат Фурман В.В. ознайомлювався із матеріалами справи 11 грудня 2019 року, тобто відповідач у справі був обізнаний про наявність в суді вказаного спору, однак участі в розгляді справи не приймав, своїх заперечень не надавав. Не виявив бажання відповідач приймати участь і при апеляційному розгляді, не дивлячись на неодноразове відкладення розгляду справи для надання відповідачу можливості з`явитися до апеляційного суду для надання відповідних заперечень щодо апеляційної скарги. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України). Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Колегія суддів вважає, що у зв`язку з недотриманням відповідачем ТОВ «Сенді Парк» вимог закону щодо забезпечення безпеки експлуатації атракціону «Батут-19» при наданні послуг позивачу з використання зазначеної продукції відповідач не забезпечив відсутність будь-якого ризику для життя, здоров`я, майна споживача, чим порушив право позивача на безпеку продукції, передбаченої ч. 1 ст. 4 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №127/21808/17 (провадження №61-6136 св 20) при розгляді аналогічного спору із ТОВ «Сенді Парк». Таким чином, виходячи із положень ст. 11, 22, 1166 ЦК України позивачі мають право на відшкодування за рахунок відповідача матеріальної шкоди та відповідно до положень ст. 23, 1167 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» право на відшкодування спричиненої моральної шкоди. Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на лікування сина ОСОБА_3 та спричинення у зв`язку цим матеріальних збитків до суду першої інстанції подано наступні докази: - квитанцію на суму 320 грн. щодо вартості вхідного квитка (а.с.17 т.1); - квитанції щодо сплати вартості проведення МРТ, ТОВ «ЛДЦ міжнародного інституту біологічних систем» на суму 946 від 23 серпня 2018 року (а.с.43 зв.б. т.1), на суму 946 грн. від 10 вересня 2017 року (а.с.132 т.1), на суму 650 грн. від 10 березня 2018 року (а.с. 130 т.1); - квитанція від 12 вересня 2017 року щодо сплати вартості ТОВ «Ортослайн К» корсета «ШЕНО» на суму 7600 грн. (а.с.69 т.1) ; - квитанція від 22 грудня 2017 року щодо сплати вартості ТОВ «Ортослайн К» корсета «ШЕНО» на суму 8000 грн. (а.с. 22 т.1); - квитки на проїзд у поїзді Трускавець - Київ вартістю 519,94 грн, та 401,94 грн. (а.с.70, 163 т.1); - квитанція щодо оплати послуг медичної консультації «Медичний центр №2» ПрАТ «Трускавець курорт на суму 97 грн. (а.с.72); - квитанція щодо сплати послуг санаторно-курортного лікування в санаторії «Алмаз» на суму 12948 грн. ( 9588 +3360 ) (а.с.73 т.1) ; - квитанція щодо сплати наданих медичних послуг ПУ реабілітаційною лікарнею «АБРОМИШКЕС» на суму 1466 ЄВРО ( 1364 + 102) (а.с.39 зв.б. та а.с.42 т.1), що станом на час вирішення спору судом апеляційної інстанції становить 48319,36 грн, виходячи із того, що згідно до курсу НБУ 1 ЄВРО = 32.96 грн. Таким чином загальна сума матеріальної шкоди доведена позивачами на суму 80 748,24 грн. Відповідач у справі належних та допустимих доказів щодо спростування наданих позивачем доказів не подав, тому колегія суддів доходить висновку, що позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як батьки ОСОБА_3 , мають рівне право на отримання від відповідача відшкодування понесених витрат, тобто по 40 374 грн. 12 коп. на кожного, на чому наполягав апелянт ОСОБА_1 при апеляційному перегляді справи. Аналізуючи матеріали справи та надані позивачами докази з приводу завдання їм моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує, що у зв`язку із незабезпечення відповідачем безпечності експлуатації атракціону «Батут -19» ОСОБА_3 отримав тяжкі пошкодження спини, у зв`язку із чим йому встановлений діагноз: закрита травма живота, травма шийного відділу хребта, компресійний перелом Th V-ІІІ хребта. ОСОБА_3 потребував проходження лікування та реабілітації, що потребувало значних фінансових витрат, а також йому та його батькам було завдано душевних страждань. З врахуванням тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та тривалості подальшого лікування та реабілітаційного період, що змусило позивачів та їх дітей змінювати звичний спосіб життя та витрачати час на відвідування лікувальних та діагностичних закладів, перенесену ОСОБА_3 фізичну травму, колегія суддів доходить висновку що достатнім розміром такого відшкодування буде присудження суми 100 000 грн ОСОБА_3 та по 80 000 грн. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Визначаючи вказаний розмір відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховує також і дії самого неповнолітнього ОСОБА_22 під час відпочинку на атракціону «Батут-19», який стрибаючи вниз головою в поролонову яму сприяв заподіянню шкоди. Разом з тим, апеляційний суд при цьому враховує, що в разі дотримання відповідачем Правил експлуатації атракціонів зазначена подія не мала б місце і така б шкоди не була позивачам заподіяна. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки за подачу позовної заяви та апеляційної скарги позивачі звільнені від сплати судового збору, то судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в дохід держави. Крім того, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів витрат, понесених по сплаті послуг правничої допомоги, суд враховує наступне. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в місцевому суді позивачами не надано ні договору про надання адвокатських послуг в даній справі, ні акта приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування, ні детального опису робіт (наданих послуг) у вказаній цивільній справі, ні копію платіжного доручення, ні інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини, тому позов в цій частині є недоведеним та задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді Парк-Київ» (юридична адреса 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 115, ЄДРПОУ 39477518) на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди по 40374 грн. 12 коп. на кожного, та по 80000 грн. на відшкодування моральної шкоди кожному. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді Парк-Київ» (юридична адреса 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 115, ЄДРПОУ 39477518) на користь ОСОБА_3 100000 грн. та на користь ОСОБА_4 80000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді Парк-Київ» (юридична адреса 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 115, ЄДРПОУ 39477518) в дохід держави 3601,87 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Мотивований текст постанови виготовлено 22 березня 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв