Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/3350/23

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/397/23 Головуючий у суді І-ї інстанції Нерода Л. М. Категорія - 184 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.09.2023 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дистанційно в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заміжню. Маючу на утриманні доньку, 2014 року народження та сина зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною за ст.184 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягненняу виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. В С Т А Н О В И В: Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною за те, що 01.07.2023 року о 18 годині 50 хвилин, згідно ст. 150 СК України, не виконувала батьківські обов`язки щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , 2009 року народження, внаслідок чого, останній здійснив наїзд велосипедом на малолітню ОСОБА_3 , в результаті чого малолітня ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, а саме рвану рану лівого коліна. 24 серпня 2023 року постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області виправлено описку у вище згаданій постанові, а саме зазначено, що ОСОБА_1 з`явилась у судове засідання суду та заперечувала вину повністю. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду, оскаржує його з мотивів необґрунтованості та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити з підстав, передбачених ст.247 КУпАП. Зазначає, що диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Відповідно до оскаржуваної постанови суду та складеного протоколу про адміністративне правопорушення, склад порушення полягає в невиконанні нею ст.150 СК. При цьому в протоколі не зазначено, який саме обов`язок, з передбачених ст.150 СК України нею не виконано. А в оскаржуваній постанові суду міститься посилання на ч.2 ст.150 СК України, відповідно якої батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, однак матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу який би вказував, що вона не піклується про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток свого сина. Вказує, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки, що підтверджується характеристикою з місця навчання сина, відповідно до якої батьки постійно приділяють увагу навчанню і вихованню сина, і останній позитивно характеризується. Зазначає, що випадок, що мав місце 01.07.2023, в результаті якого діти зіштовхнулися і малолітня ОСОБА_3 впала та отримала рвану рану лівого коліна, не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням нею батьківських обов`язків, а є лише прикрою випадковістю, нещасним випадком, у вчиненні якого відсутня вина будь-кого. Даний факт підтверджується відеозаписом з місця події, з якого видно, що нещасний випадок є наслідком необережних дій обох дітей і не має жодного зв`язку з виконанням батьківських обов`язків їх батьками. Просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, так як вважає, що зазначений строк було пропущено з поважних об`єктивних причин, оскільки повний текст постанови від 01.08.2023 отримано нею лише 23.08.2023, що підтверджується копією розписки. При цьому, при ознайомленні з`ясувалося, що суд в постанові вказав, що вона не приймала участі в судовому засіданні, що категорично не відповідає дійсності. Внаслідок висловлення відповідних зауважень та заперечень 24.08.2023 судом винесено постанову про виправлення описки та додатково викладено обставини щодо участі в розгляді справи її та її сина. Зазначену постанову від 24.08.2023 нею отримано 28.08.2023, що підтверджується копією розписки про отримання. Таким чином, лише отримавши первісну постанову від 01.08.2023 та «додаткову» постанову суду від 24.08.2023, вона отримала об`єктивну можливість скласти та подати апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала подане клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд враховує, що в судовому засіданні суду першої інстанції було проголошено лише резолютивну частину оскарженої постанови, повний текст постанови від 01.08.2023 ОСОБА_1 отримала згідно розписки 23.08.2023, а тому була позбавлена можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою, що на думку апеляційного суду є поважною причиною пропуску такого строку та достатньою підставою для його поновлення. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Так, суд, згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з наданою місцевим судом правовою оцінкою зібраним по справі доказам та вважає висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення недостатньо обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на не переконливих та не взаємоузгоджених між собою доказах, які в своїй сукупності не відповідають критерію «поза розумним сумнівом». Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 06.07.2023 ОСОБА_1 інкримінується не виконання 01.07.2023 своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , 2009 року народження, внаслідок чого, останній здійснив наїзд велосипедом на малолітню ОСОБА_3 , в результаті чого малолітня ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, а саме рвану рану лівого коліна. При цьому, відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Оскільки особу правопорушника було встановлено ще 01.07.2023, так як громадянка ОСОБА_4 - мати малолітньої ОСОБА_3 викликала відразу працівників поліції на місце події та у своїх поясненнях вказала прізвище та ім`я матері хлопця ОСОБА_2 , який з її слів здійснив наїзд на її доньку, а саме ОСОБА_1 , то працівниками поліції протокол мав бути складений протягом 24 годин, тобто до кінця доби 02.07.2023. Натомість, в порушення визначених положеннями норм ст. 254 КУпАП строків, протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 лише 06.07.2023. Крім того, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов`язків чітко передбачених законодавством. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснила, що 01.07.2023 в той час, коли відбулася подія з її сином у парку, її не було, однак вона прибула на місце події через 10 хвилин, оскільки їй зателефонував син. Особисто, прийшовши на місце пригоди, вона побачила затриманого охороною парку її сина, який був у шоковому стані. Безпосередньо дівчинку вона не бачила. Працівники поліції приїхали за викликом матері дівчини, яка впала, вже тоді коли нікого в парку не було. Не вважає, що вона не виконувала свої батьківські обов`язки, оскільки її син не навмисно наїхав на малолітню дівчину, а це був нещасний випадок. Зазначила, що зі слів матері дівчини, вона дізналася, що вони поїхали до місцевої лікарні обробити рану. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №928530 від 06.07.2023 року слідує, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснив наїзд велосипедом на малолітню ОСОБА_3 , в результаті чого малолітня ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, а саме рвану рану лівого коліна. При цьому, у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов`язків та в чому такі дії виражалися. Водночас, відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). В свою чергу, належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1 , як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки по вихованню дитини, матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом. Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, що її син ОСОБА_2 , 2009 року народження, 01.07.2023 здійснив наїзд на ОСОБА_3 , не може бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 , як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки по вихованню дитини. Також, з долученого до матеріалів адміністративної справи відео з камер вуличного нагляду парку вбачається, що в парку Шевченка м. Олександрія Кіровоградської області, дійсно гралися діти і без будь-якого умислу та через свою необережність ОСОБА_2 й неуважності самої ОСОБА_3 відбулося зіткнення обох малолітніх дітей. Більш того, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які підтверджуючі медичні документи щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Водночас, відповідно до характеристики директора ліцею №17, наданих до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 характеризується позитивно, батьки постійно приділяють увагу навчання і вихованню сина. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, в матеріалах справи немає. Викладене у сукупності свідчить про те, що по справі не встановлено об`єктивних даних про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП. Більш того, апеляційний суд звертає увагу на те, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і на момент інкримінуємого адміністративного правопорушення є малолітнім, тобто не досяг чотирнадцятирічного віку. Відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання ними обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. При цьому, малолітньоювважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (стаття 6 СК України, стаття 31 ЦК України, стаття 3 КПК України). Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України, стаття 32 ЦК України, стаття 3 КПК України). Таким чином, враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що висновок судді районного суду про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.184 КУпАПне відповідає фактичним обставинам наданої справи, оскільки доказів, які б підтверджували вказані обставини, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який складений з порушенням вимог ч.2 ст. 254 КУпАП, матеріали провадження не містять. Згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2023 року скасувати, а провадження у справі на підставі ст.247 п.1 КУпАП закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Оскільки апеляційний судом скасована постанова Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2023 року, то необхідно і скасувати постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року стосовно виправлення описки у зв`язку з тим, що вона є незаконною і змінює фактичний обставини справи, викладені в постанові від 01.08.2023. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2023 року та постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя